2010 року мандрував з друзями горами і долинами Грузії. Красою цієї країни можна милуватися завжди, але тоді ми, українці, щиро милувалися і її політичним сьогоденням, точніше тогоденням. Захоплювалися романтикою Революції троянд, по-доброму ревнували, що у них на відміну від України, яка перейшла через Помаранчевий Майдан, щось та й вдається.
Учора неподалік Опери побачив трохи дивного хлопчика років 10-ти, який під дощем просто блукав містом. Білявий, не стрижений, він був одягнутий в сіру курточку і щось мугикав собі під ніс. В руках крутив велику червону парасолю.
- Олександр Мірошниченко
- Репліка
Вчителька в лікарні. Розмова з лікарем, що лікує дитину вчительки. При чому (як я зрозумів) діти лікаря вчаться у цієї вчительки:
- У мене тут маленьке прохання. Самі розумієте, в якому стані наші лікарні.
- Розумію.
- Ми тут гроші на ремонт палат збираємо.
- Таня Турчина
- Репліка
Насправді, відколи в мене з’явилася машина, я рідко коли гуляю на своїх двох…поїдь туди, забери то… все поспіхом. Слідкуєш за дорогою, а під ноги особливо не заглядаєш. Та і що там під тими ногами, щоб не пройти… Зате знаєш в місті кожну яму. Та з появою малечі і з візочком в руках тепер доводиться накручувати гарні кілометри Львовом. Як виявилося, моє місто зовсім не пристосоване для цього…
Сьогодні в часі Літургії читається два Євангелія – недільне і святих перших мучеників Руси-України святих Бориса і Гліба. Зосередьмо нашу увагу на недільному євангельському читанні, яке є взяте з розповіді апостола і євангелиста Матея 14, 22-34.
- Вікторія Балицька
- Репліка
В психлікарні патрульна поліція діяла адекватно конкретній ситуації і тим умовам, в яких поліцейські перебувають в даний момент часу в українському суспільстві. Не "сцикуни". І не "герої". Просто правоохоронці, які виконали свій професійний обов'язок з досить непоганим результатом. Оптимально для тих умов, що склалися.
- Лариса Возницька-Разінкова
- Репліка
А от тепер, брудні панове, що знищуєте Львівську національну галерею мистецтв ім. Бориса Возницького , ви мене добряче розізлили. Хотіли у котрий раз мене принизити, облити брудом, що вам вдавалося за останній рік мого директорства, так ось, ви принизили і «по блатному» - опустили (але цією мовою ви тепер розмовляєте) - СЕБЕ.
- Наталя Балущак
- Репліка
Бувають у житті такі дні, коли хочеться сказати дуже багато, а не знаєш як. Щоб тебе зрозуміли. Щоб почули. Коли справді є що сказати. Про що це я… Бережіть рідних людей. Просто тому, що їх, насправді, у житті не так багато.
- Кузьма Матвіюк
- Репліка
Шановний пане Святославе! Свого часу російський поет М. Лєрмонтов писав про одного громадянина Росії (Дантеса): «Не мог понять в тот миг кровавый, на что он руку поднимал». Ці слова відразу пригадалися, коли прочитав у пресі Ваші заклики до початку розпродажу української землі.
Сьогодні в центрі нашої уваги в часі Літургії стоїть уривок з Євангелії від Матея, у якому розповідається те, як Христос розмножив п’ять хлібів і дві риби, нагодувавши ними «п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей». Розповідь про це чудо знаходимо в усіх чотирьох Євангеліях (Мт. 14,13-21; Мк. 6,30-44; Лк. 9,10-17; Ів. 6,1-14). Щоби зрозуміти суть цього чудо, пригляньмося тексту сьогоднішнього Євангелія.
