- Тарас Жиравецький
- Репліка
Остання історія з моєї практики...
Історія без номеру, без назви, історія, яка не має відношення до пацієнтів і медицини, а тільки до наших сусідів та помічника міністра.
Хоча назву я таки напевно придумаю...
«Про те як «доброзичливі» сусіди можуть зачинити клініку, яка працювала у Львові 30 років за 4 дні в турборежимі в період коронавірусу».
- Христина Кішик
- Репліка
Я уже давно спостерігаю таке твердження серед письменників, людей культури, літератури, популярних блогерів та інших публічних людей, які окрім основної професії щей впливають на думку громадськости, подекуди вони й формують правильне чи неправильне підгрунття цієї думки. Стають, так би мовити, рупором, голосом, словом, яке має цінність.
- Ігор Зінкевич
- Репліка
От що мене вражає у наших чиновниках – так це вміння гарно й офіційно уникати від відповідей на незручні питання. Особливо, якщо це стосується марнотратства й халатної роботи.
- Іван Матковський
- Репліка
- Юрій Михальчишин
- Репліка
Нині вшановуємо 90-і роковини масових репресій польської окупаційної влади проти українського населення Галичини (так звана «пацифікація»), що розпочалися в середині вересня 1930 р. та тривали до листопада (проведення виборів до окупаційного парламенту).
- Володимир Гевко
- Репліка
В Україні не існує мовного питання, але є величезне питання культурне.
- Катерина Рибій
- Репліка
В соціальних мережах активно поширюють відео без початку та кінця ображеного 21-річного молодика. Мовляв, поліція така-сяка, безпідставно його затримала. Ну опис там на книжку потягне.
- Андрій Міщенко
- Репліка
Не заздрю зараз Порошенкові. Напевно нині йде до проктолога. Після кожного відвідання Львова президентами України вони завжди не можуть сходити по великій нужді, зализують їм повністю. Так було з кравчуком, кучмою, Ющенком. Єдиний хто уникнув (наполовину, бо і за нього брались), цієї ''гіркої'' чаші, так це янукович і то через те, що ми його вчасно скинули.
- Єлизавета Бельська
- Репліка
Дуже часто, спілкуючись українською із незнайомими російськомовними людьми, відчуваю якусь пересторогу чи навіть зверхність, яка за 5 хвилин змінюється на спокій і слова: «Какой у вас красівий язик. Ви откуда, навєрноє с Западной Украіни? Как-ето кієвлянка? Такіх нє биваєт». А за 15 хвилин вже чую – «Я тожє так хочу».
- Олена Білозерська
- Репліка
Зі зрозумілих причин (хвороба обох батьків, мама у важкому стані в реанімації) я зараз багато буду писати про COVID-19.