Детальніше...Ми єдина нація у світі, яку історія нічо не вчить.

Детальніше...Останніми тижнями розгорілася досить поважна дискусія навколо того, який прапор є нашим – синьо-жовтий чи червоно-чорний. Вона охопила не тільки політичні кола нашої країни, але стала причиною побутових роздумів.

Детальніше...Я з села. Я там народився і ріс... Ну як... Народився я в райцентрі, в роддомі - ми ж не кріпаки, йопт... Та й і ріс я в різних місцях. Не можна сказати шо в селі я ріс, а от поїхав до бабці в місто і там переставав рости. Але щоб вас не заплутувати: Я народився і виріс в селі.

Детальніше...Фейсбук змінив правила!

Детальніше...Ця коротка історія про те, як одне (насправді далеко не одне) українське медіа в гонитві за кліками стає ретранслятором російської пропаганди і піарником проросійських пропагандистів. Знайомтеся - це Телеканал 24.

Детальніше...Дозволю собі кілька слів на тему польсько-українських непорозумінь. Коли поляки вибивали на Цвинтарі Орлят розмаїті надписи o bohaterach, я, тоді молодий та імпульсивний, звісно обурювався. Але в якийсь момент мого обурення мене гарно заспокоїв покійний нині Юрко Охріменко (українець і львів’янин яких ще пошукати треба).

Детальніше...Шановні ґламурні «кісо».Через лічені 50 років вашим нащадкам буде глибоко «нас рать», які у вас були джинси: завужені чи кльош, з дірками чи стразіками. Вони будуть сперечатися якої форми були ваші шоломи, броніки і автомати.

Детальніше...У порядку денному сесії питання №19 – «Про затвердження Програми розвитку інфраструктури Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького». Сьогодні ознайомився з цієї Програмою, яка начебто необхідна для реалізації Стратегії розвитку музею. У мене ж склалося враження, що її хочуть протягнути для реалізації зовсім інших речей – під будь-яким соусом таки вибити гроші із бюджету на так званий Візит-центр (від зміни назви суть не змінилася), паркувальний майданчик, фестивалі і так далі. На все що завгодно, але не на пам’ятки.

Детальніше...Я пам’ятаю, як це було - ми їхали в автобусі українською групою, поверталися із Страсбургу, з Форуму за демократію, а поруч зі мною сиділа Уляна Пак, зі Львова. Йшов дощ, навколо була мокра і прекрасна Європа, і всю дорогу я розказувала Уляні про молокомати, і про мою ідею. 

А справа в тому, що під час мого першого відрядження до Фінляндіїї - я там знімала їхні школи - з поміж іншого мені впало в очі, що в кожній школі стоять молокомати, і діти п’ють з них охолоджене молоко. Ніякого чаю, компоту чи ще чогось. Ну, може ще воду. Там це в них національна програма - інвестування в здоров’я нації. Такі молокомати є скрізь по Скандинавії, та загалом по Європі. 

Детальніше..."Організації, які створюють чіткі межі між спеціальностями, пригнічують потенційно важливі форми інновацій", - читаю я в книжці Кена Робінсона "Освіта проти таланту" (Видавництво Літопис). І думку собі думаю про те, як же часто чув із різних вельми авторитетних уст (якщо, звісно, уста бувають авторитетними)застороги молодим дослідникам про "відповідність спеціальності", необхідність дотримуватися предметної сфери певної наукової дисципліни, методологічну чистоту і тому подібну трахомудію.

Репліка


Тарас Стадницький
Не їдьте, там срака!

Не їдьте, там срака!

Форпост на Facebook