Нещодавно пронеслась Фейсбуком новина про відкриття Григорієм Козловським ресторанного комплексу з акулами в акваріумі на пл. Ринок, 36.
Пам’ятаєте, це той будинок, що стояв на балансі заповідника, який невідомо як став приватною власністю, і був майже вщент зруйнований за покровительством одіозного депутата ЛМР Козловського?
Я з народження проживаю за адресою Хорватська 8/14 у м. Львові.
Уявіть мій стан, коли я дізнаюсь, що ОСББ «Ринок 36» (якраз оте, на яке оформили право власності на будинок і на землю на площі Ринок) зареєстровано у мене в квартирі за адресою: вулиця Хорватська 8, кв. 14!
Керівник і голова ліквідаційної комісії ОСББ «Ринок 36», - Лобов Євген Андрійович (дані з відкритого реєстру). Очевидно той самий партнер і ліквідатор підприємств Г.Козловського - ТОВ «Гранд Готель» та «Кінокомплекс-Київ», - зареєстрував ОСББ «Ринок 36» за адресою Хорватська 8/14.
Як таке можливо? Що роблять "акули" в мене дома?!!!
За законом, за однією адресою може бути зареєстроване лише одне ОСББ! Як реєстратор взагалі зареєстрував стороннє ОСББ, позбавивши дійсних мешканців будинку на вулиці Хорватській, 8 права об’єднатися в ОСББ?!!!! Чи справа в іншому?
Лише тепер я чітко розумію: рейдерський віджим нашої квартири був явно не побутовими розбірками, а довготривалою спланованою акцією. Просто посередники змучилися ходити по судах. А тому реальні претенденти на квартиру на Хорватській 8/14 змушені були показати своє реальне обличчя!
Так сталося, що я і мій син проживаємо на останньому поверсі будинку, що примикає до парфумерної фабрики. І як вбачається з останніх подій, саме цей факт став причиною багаторічного пекла, в яке нас втягнули нечисті на руку люди!
Історія з позбавленням права власності на нашу квартиру на вул. Хорватській 8/14 триває з 1996 року, коли з квартири незаконно виписали мого 3-місячного сина, і швидко оформили право власності на стареньку, майже сліпу тітку. Яка, найймовірніше, про це навіть не знала.
Зареєстроване право власності на квартиру вилізло, коли тітка померла у 2003 р., і звідкись взялися приватизаційні папери і заповіт на ім’я її рідної сестри, укладений ще в далекому 1997 році. Хоча ні я, ні мій син, які постійно проживали з тіткою, дотримали її до смерті і поховали, – нічого не знали ні про приватизацію, ні про заповіт! Жодних копій приватизаційних паперів, як і заповіту вдома у нас після смерті тітки не виявилося!
З’ясувалося, що ще у 1996 році паспортистка ЖЕКу без жодних заяв і звернень, без дозволу органів опіки, без рішення суду виписала мого 3-місячного сина. Що і відкрило шлях до приватизації квартири нібито моєю тіткою.
І ніхто не протестував: ні органи опіки, ні керівництво ЖЕКу, ні поліція, яка згодом проводила розслідування проти позбавлення неповнолітнього права н житло.
Коли повторно були відкриті кримінальні провадження за ознаками підробки заповіту, на особистий прийом до керівника місцевої прокуратури №2 С. Янчишина прийшли разом зі мною громадські діячі, і прокурор в очі нам заявляв, що кримінальне провадження за фактом підробки виписки закрите незаконно і буде поновлено. Натомість прислав письмову відповідь, що.. підстав для поновлення кримінального провадження нема!!!! У всіх численних відповідях прокуратури міститься переписаний з рішення суду текст, який вони видають, як свою роботу. Отже прокуратура не займається розслідуванням, а допомагає узаконити порушення.
Була навіть створена штучна легенда, - ніби-то ми виїхали на ПМЖ в Росію, а приїхавши у Львів, попросилися в родичів пожити в цій квартирі і тепер їх не пускаємо. В іншому варіанті легенди ми взагалі чужі люди ще й тітку «укантрупили». Про це я дізналася з інтерв’ю родички на 24 каналі після гучного виселення 23.06.2015р. та наклепницьких постів в Фейсбуці та Вконтакті Борейко А. і Покотило А., які організували розбійний напад на квартиру 02.07.2015р. Рік мою заяву про наклеп поліцією не досліджують.
В квартирі по вул. Хорватська 8/14 ми з сином живемо ВСЕ ЖИТТЯ. В кого були хворі лежачі батьки, знають, яка це щоденна праця. Моя тітка хворіла 12 років. Де була родичка? Сиділа тихенько із заповітом в Києві.
По смерті рідної тітки, яка замінила мені померлих батьків, для мене із сином почалося судове пекло і свавілля правоохоронних органів!
Не буду описувати той жах, який ми переживаємо з 2004 року в судах з рідною сестрою тітки , яку представляє її донька Л. Напольська: десятки виселень, погроз, розбійних нападів!
Скажу дише , що станом на 19.09.2016р. при наявності 4-х судів і трьох кримінальних справ за фактами підробки заповіту, незаконного зняття з реєстрації неповнолітньої дитини і т.д., рішення суду про заборону виселення мого сина з квартири, незважаючи на клопотання в суді накласти арешт на квартиру, яка є предметом спорів, таки було продано. Продано, як кота в мішку, адвокату Г.Козловського Ломазі Юрію Томашовичу. Останній навіть не бачив квартиру, яку купив, адже ми з сином й надалі продовжуємо в ній проживати.
Крім того, Ломага Ю.Т. (якщо він дійсний покупець, а не фіктивний учасник перепродаж), переплатив за 6м2! Бо реальна площа квартири 45,6м2, а не 51,6м2, а реальна висота 2.5м а не 3м, як записано документах з продажу.
Тепер я розумію, що найймовірніше, у Львові діє цілий конгломерат з рейдерського віджиму квартир, який очевидно покривається правоохоронним органами та міською владою.
Самі посудіть: заяву в суд про арешт квартири мій син подав 19.07.2016р. Суд задовольняє це клопотання через півтори місяці - 30.09.2016р., хоча мав би розглянути максимум за три дні. За цей час лише у цьому судовому процесі змінилося СІМ суддів!
І саме за цей час квартиру було продано, і за цією адресою зареєстроване ОСББ з площі Ринок, 36.
У адвоката Г. Козловського Ломаги Ю.Т. було лише 11 днів від купівлі до арешту квартири. Чому реєстратор реєстрував та знімав з реєстрації ОСББ «Ринок 36» при наявності арешту на квартиру? Чому ОСББ «Ринок 36» було зареєстровано на Хорватській 8/14, а не по місцю знаходження пл.Ринок 36?
У Шевченківському суді м.Львова певно немає суддів, які б не розглядали справ, пов’язаних з багатостраждальною квартирою на Хорватській 8/14.
Також голова Шевченківського суду Білінська Г.Б. повинна була розглядати одну із справ, пов’язаних з правом власності на квартиру на вул. Хорваській 8/14, і так нервувала, що порушила таємницю нарадчої кімнати.
Це зафіксовано десятками людей, які прийшли на наш суд. Скарга була відправлена до Вищої кваліфікаційної комісії. Але жодної реакції на такі кричучі порушення ніхто не вжив.
За заявою про злочин, поданою про підробку судового рішення, та порушення таємниці нарадчої кімнати, навіть не відкрили кримінальне провадження.
Прокурор місцевої прокуратури № 2 Янчишин заяву про кримінальне правопорушення судді назвав «вашим зверненням» і прикрив справу.
Парадоксально, що навіть на запит народного депутата Міністр юстиції Петренко не надав відомостей про бланк заповіту на квартиру № 14 на вул. Вільній (якої ніколи у Львові не існувало, - до 1993 р. вулиця Хорватська називалася Вільність), який позбавив нас житла. Існує єдиний державний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів, Заповіт там відсутній.
Хоча така інформація повинна надаватися навіть простим громадянам.
Виглядає, що цей рейдерський віджим нашої квартири покривають ще з 1997 року. І виглядає, що нічого не змінилося…. Система позбавлення людей житла працює справно, незважаючи на зміну влади…
Підозрюю що поліція знову навіть не намагатиметься розслідувати порушень незаконної реєстрації стороннього ОСББ в будинку на вул.. Хорватській 8, ніхто не досліджуватиме, як можна було продати квартиру з людьми при забороні їх виселення.
Виглядає на те, що попереду у нас десятки нових судових справ! Тепер вже проти акул….
П.С. Історія з нашою квартирою схожа на передавання вкраденого гаманця між злодіями в маршрутці:
1996р. – у «паспортному столі» підроблюють виписку дитини з квартири в «повітря», (мене теж, як виявилось, не мали права виписати) та підроблюють приватизацію квартири;
1997р. – нотаріус оформляє Заповіт на квартиру, перебуваючи «за викликом» заповідачки у неіснуючій квартирі;
2004р. – нотаріус по Заповіту на неіснуючу квартиру оформляє Свідоцтво про право на спадщину на квартиру по вул. Хорватська 8/14;
2005р. – ми виграємо суд. У наступних судах з боку родички в справу вступає адвокат Мацієвска А.І., юрист Шевченківської РДА Цибрух Я. і начальник паспортного столу Карпин І.М.;
2010р. – суддя Зима І.Є. пропонує мирову, щоб приховати попередні злочини, але в результаті виносить заочне рішення виселити нас з квартири;
З 2011р. починається катівня виселеннями, яких було мабуть 50-60;
2011р. – 2015р. - прокуратура систематично закриває кримінальну справу по підробці виписки дитини. Закрили, хоча доказів більш ніж достатньо. В двох кримінальних справах судом визнано бездіяльність слідчої Гаврилів (по справі нападу на мене і мого сина, а також скасування заповіту оформленого нотаріусом за неіснуючою адресою, на неіснуючий об’єкт нерухомості). Експерт 4 місяці встановлює різницю підписів на заповіті. По розбійному нічному нападу, вчиненому на нас з сином 02.07.2015р.. коли нас виволікли з дому і 5 годин тримали в заручниках роздягнених на сходовій клітці слідство не ведеться взагалі.
І ось тепер стало зрозумілим, хто зацікавлений у нашій квартирі. Ми стали на дорозі львівських акул…
