229 вистав, понад 168 тисяч глядачів та майже 60 млн. грн. заробітку. Львівський національна опера підбила підсумки за 2019 рік. Попри такий успіх, дирекція театру амбітно обіцяє продовжувати курс на мистецький прорив і далі дивувати своїх шанувальників нешаблонними підходами, дарувати фонтан емоцій і нові прем’єри.
Зауважимо, що програма розвитку театру «Український порив» гендиректора Василя Вовкуна успішно реалізовується з 2017 року.
«Мене часто перепитують, що означає творча програма «Український прорив»: які її мотивації та головне завдання. Це, зокрема, творчий прорив українського оперного мистецтва у європейський контекст з його різноманітними формами і стилями, викликами і провокаціями; вихід з театру-музею, в якому світ завмер і відсутні будь-які живі рефлексії; постановки нових оперних і балетних постановок українських композиторів; розширення музичного діапазону світової класики; ко-продукція з європейськими музичними театрами; сучасна режисура постановок, пошук експериментів, що актуалізує оперне і балетне мистецтво; запрошення до співпраці кращих співаків, танцівників, диригентів, хореографів, хормейстерів, режисерів», – пояснив генеральний директор-художній керівник Львівської опери Василь Вовкун.
ТВОРЧИЙ ПРОРИВ
Цього року у Львівській національній опері було зіграно 229 вистав, з них 39 – дитячих.
На жаль, в театральному житті України все рідше відбуваються гастролі, без яких театр ніби не виконує своєї первинної функції. Цього року ЛьвівОпері вдалось самоорганізуватись і успішно провести гастролі в містах західної України: Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль, Ужгород, Хмельницький, Луцьк та Рівне.
Як відомо, український прорив декларує розширення музичного діапазону світової класики і входження у європейський контекст з його різноманітними формами і стилями, викликами і провокаціями. Такою постановкою у Львівській національній опері стала прем’єра опери Р.Вагнера «Лоенгрін». У постановці німецького режисера Міхаеля Штурма, та австрійського сценографа і художника по костюмах Матіаса Енгельмана, під орудою маестро Мирона Юсиповича. Відрадно, що головні партії виконали як українські, так і німецькі оперні співаки. Зарубіжна та українська критика достойно оцінили цю непересічну для театру роботу.
Далі, ЛьвівОпера знову повернула Львову музику В. А. Моцарта в одноактній опері «Директор театру» та відкрила музику Ж. Оффенбаха – «Ключ на бруківці» у постановці головного режисера театру Галини Воловецької, диригентів Мирона Юсиповича та Ірини Стасишин.
Дирекція Львівської національної опери доклала чимало зусиль до реанімації та реалізації Міжнародного конкурсу оперних співаків ім. С. Крушельницької, який останній раз відбувся десять років тому. Прикметно, що гран-прі V-го конкурсу виграла співачка хору ЛьвівОпери Мар’яна Мазур, а перше місце виборов соліст театру Роман Чабаранок.
Балет І. Стравінського «Правда під маскою», що складається з двох одноактних постановок «Пульчинелла» і «Весна священна», поставлених хореографом з Італії Марчелло Алджері та американським диригентом українського походження Теодором Кучаром вийшов у фінал Всеукраїнського фестивалю-премії «Гра» і був показаний на сцені Національної опери України в Києві. Міжнародне журі фестивалю відзначило балет І. Стравінського «Правда під маскою», у виконанні балетної трупи Львівської нацопери, найвищою премією.
На початку року Львівська Опера оголосила конкурс на написання камерної опери і на конкурс молодих режисерів, які б втілили оперу-переможця на малій сцені театру. 11 грудня відбулося засідання експертів, які відібрали до другого туру три партитури і трьох режисерів-постановників.
Справді, дивовижним фактом є те, що музичний салон в Дзеркальній залі Львівської національної опери за кілька років набрав такої популярності, що навіть приносить неабиякі прибутки. Тішить, також, те, що театру, за підтримки Міністерства культури України, вдалося придбати до музичного салону омріяний інструмент – рояль Steinway, презентація якого відбулась 7 грудня 2019 року. Окрім Steinway театр придбав ще чотири роялі для вокальних класів, арфу та тубу для оркестру на суму 6 млн. 800 тис. грн.
За півріччя в Музичному салоні виступили відомі співаки і музиканти: піаністи Юрій Кот, Станіслав Христенко (США), Роман Лопатинський, Дмитро Онищенко, Євген Громов, Андрій Драган, Мирослав Драган, Йожеф Ермінь, Оксана Рапіта; співаки Павло Гунька (Велика Британія), Софія Соловій, Раффаеле Пе (Італія), Наталія Половинка, диригенти Тарас Демчишин; скрипалі Євгеній Кострицький, Назарій Пилатюк, віолончелісти Назарій Джурин, Тарас Менцінський. Відбулись культурологічні платформи: Міжнародний форум «Велич і трагедія Лоенгріна – лицаря правди і добра (міфологічно-філософський топос)» за участю музикнознавців та критиків з Німеччини, Австрії, Польщі, України; Лекція Олега Яськіва: «Вагнер vs Верді: ворог мій – друг мій».
Також, треба відзначити успішне проведення роботи театру з дитячою аудиторією Львова і Львівщини під назвою «Сходинки до Парнасу». Під час цієї програми діти не тільки знайомляться з театром, його музичними жанрами, а й виробничими майстернями, де стають співучасниками створення вистави.
МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Сьогодні важко уявити собі розвиток оперного та хореографічного мистецтва без європейського контексту, який сам по собі є неоднорідним, швидко-мінливим в пошуках нових форм і стилів, наражаючись час від часу на нові труднощі та виклики.
Львівська Опера одна з перших і найдавніших учасниць від України в міжнародній організації Опера Європа. Саме Львівська національна опера кілька років тому ініціювала проведення її засідань в Україні, в місті Києві. Нині, можемо констатувати, що після проведення її платформ, оперне життя в Україні пожвавішало, до організації долучились багато українських театрів.
Власне цього року засідання Опери Європи відбувалося у двох країнах: Франції та Німеччині. Представники театру черговий раз стали учасниками багатьох дискусій у Страсбурзі та Карлсруе з переглядом прем’єрних вистав.
До речі, для Львівської національної опери сьогодні, як зазначається дирекцією театру, є найцікавішими творчі процеси, що відбуваються в оперному житті Німеччини. Саме тому, представники театру побували в Штутґарті і познайомилися з хореографічною школою, переглянули прем’єру балету «Один з..»(One of a Kind) всесвітньо відомого хореографа Їржі Кіліана. Також, виявився цікавим оперний театр в Карлсруе, який очолює Пітер Шпулер. Саме звідси театр отримав технічні майстер-класи від Ральфа Хеслінгера та Стефана Воінкі. З подачі Пітера Шпулера, Андрій Сітарський, помічник генерального директора-художнього керівника, мав змогу побувати на курсах «ОпераЄвропа менеджмент курс» в м. Пезаро, Італія. Цього року на запрошення німецької сторони дирекція театру побувала на Вагнерівському фестивалі в м. Байройт де познайомилась з правнучкою Ріхарда Вагнера, що працює оперним режисером.
На запрошення Дирекції Міжнародного конкурсу вокалістів ім. А. Дідура в м. Битом (Польща), генеральний директор-художній керівник Василь Вовкун увійшов до складу журі, що в свою чергу дало можливість перейняти досвід у проведенні 5-ого Міжнародного конкурсу оперних співаків ім. С. Крушельницької, що проходив 12-22 листопада 2019 року у Львові.
Цікаво складається співпраця ЛьвівОпери із зарубіжними митцями. І тут, знову, важливо згадати постановку Р. Вагнера «Лоенгрін», постановниками якої стали режисер Міхаель Штурм (Німеччина) та художник-сценограф Матіас Енгельман (Австрія). Доречним й корисним для творчого складу театру була робота хору і солістів з німецьким хормейстером Йоганесом Кьоллєром.
Далі дирекція театру намітила співпрацю з польським режисером Міхалем Знанецькі та сценографом Луїджі Скоджліо над оперою Дж. Пуччіні «Турандот»; німецьким режисером Андреасом Вайріхом, сценографом Анною Шкотл над операми Д. Бортнянського «Сокіл» та «Алкід».
На запрошення відомого культового режисера Кшиштофа Варліковського представники театру побували на його прем’єрі у Мюнхені – опера Р. Штрауса «Саломея». Варліковський прийняв запрошення на постановку опери у Львові.
Знаковим є той факт, що ЛьвівОпера стала відбірковим майданчиком і для європейських міжнародних конкурсів. Вже другий рік поспіль Міжнародний конкурс оперних співаків «Бельведер» ім. Ганса Габора проявляє інтерес до вокального потенціалу України. І не дарма, оскільки сьогодні українські імена – серед фіналістів даного конкурсу.
Передісторією до гідного представлення та збереження професійного рівня виконавського складу театру є постійний розвиток, обмін досвідом та культурне різноманіття.
Саме тому, спільними зусиллями Львівської національної опери та однодумців з проекту «Колоратура Опера Лаб», вже стало звичним проведення майстер-класів для солістів-вокалістів, артистів балету, артистів оркестру. Цього року для солістів-вокалістів майстер-класи провели Гергард Карі та Магдалена Ренвард (Австрія), для балету – Марчелло Алджері (Італія), Андрій Мусорін, Микола Міхєєв (Україна), для артистів оркестру – Марсель Бергман (Ізраїль), для артистів хору – Йоганнес Кьоллєр (Німеччина).
А на завершення року, балетна трупа театру побувала на гастролях в Італії. «Дон Кіхот» Людвіга Мінкуса покоряв глядачів міста Трієст на сцені уславленого театру Дж. Верді. Ця творча зустріч стала початком для співпраці між двома театрами на майбутнє.
ФІНАНСОВИЙ ПРОРИВ
Як пояснили у Львівському національному оперному театрі, плановий обсяг доходів на 2019 рік становив 50 млн. 400 тис. грн. Втім фактично театр від своєї діяльності за рік заробив 59 млн. 400 тис. грн. (виконання становить 117,9 %). При цьому дохід від реалізації театральних квитків при плані 33 млн. 800 тис. грн. фактично становить 41 млн. 200 тис. грн. (виконання становить 121,9 %). Водночас інші доходи при плані 16 млн. 600 тис. грн. визнані в сумі 18 млн. 200 тис. грн. (виконання становить 109,6 %).
Протягом трьох останніх років спостерігаєтьcя тенденція до збільшення усіх основних показників фінансово-господарської діяльності театру. Значно збільшилась кількість глядачів у театрі, що свідчить про проведену роботу в напрямку маркетингу та менеджменту. Зокрема, у 2019 році театр відвідало 168,4 тис. осіб, що на 48,0 тис. осіб більше у порівнянні із 2016 роком. (2016 рік — 120,4 тис. осіб, 2017 рік – 140,9 тис. осіб, 2018 рік — 164,9 тис. осіб).
Зростання у порівнянні із 2016 роком становить 39,9 %, що зумовлене впровадженням нового театрального сайту, розширенням реалізації театральних квитків через інтернет систему та збільшенням ситуативного глядача в театрі. Із збільшенням кількості глядача фактична завантаженість глядачевої зали на 2019 рік становить 74,4 %, що на 38 % більше у порівнянні із 2016 роком (2016 році — 53,9 %, у 2017 році — 63,1%, у 2018 році — 72,5 %). Із збільшенням глядачів спостерігається суттєве зростання власних доходів театру. Зокрема загальний обсяг доходів у порівнянні із 2016 роком зріс на 39 млн. 566 тис. грн., що у відсотках становить 206% .
Слід зазначити, що питому вагу у структурі загального обсягу доходів театру становлять доходи від реалізації театральних квитків на стаціонарні вистави, які зросли на 26 млн. 660 тис. 400 грн., що у відсотках становить 184% порівняно із 2016 роком. Ще одним доходом театру є реалізація вхідних оглядових (екскурсійних) квитків, цього року театр відвідало 62 тис. туристів, дохід збільшився на 3 млн. 727 тис. 500 грн., порівняно із 2016 роком, що у відсотках становить 1156% (2016 рік — 322,5 тис. грн., 2017 рік – 1922,8 тис. грн., 2018 рік — 3143,4 тис. грн., 2019 рік – 3943,1 тис. грн.). Дане збільшення зумовлене збільшенням ціни вхідного оглядового квитка, затвердженням чітких графіків відвідування приміщень головної будівлі театру, розповсюдженням відомостей про Львівську оперу через соціальні мережі.
Іншим невід’ємним видом доходу, що надається театром є послуга по відшкодуванню експлуатаційних витрат зали глядача, що збільшилася на 5 млн. 365 тис. грн. у порівнянні із 2016 роком, що на 203,6 % порівняно з 2016 роком (2016 рік — 2635,0 тис. грн., 2017 рік – 4898,5 тис. грн., 2018 рік — 8127,2 тис. грн., 2019 рік – 8210,0 тис. грн.).
КАДРОВИЙ ПРОРИВ
Однією з найбільших проблем у театрі, що передалася з радянських часів, є проблема кадрова. Вона ховається у психологічній площині та полягає в тому, що творчий індивідум, потрапивши в розквіті сил у театр часто поступово зупиняється в своєму творчому розвитку, будучи захищений нормою закону й вважає себе особою недоторканою, незалежно від професійного рівня, фізичної форми, тощо. Вважається нормальним і справедливим, часто будь-як, допрацьовувати до пенсійного віку, а потім і після нього.
«Таким чином, – констатує Василь Вовкун, – театр старіє, не омолоджуючись, він не має просто майбутнього. Ця психологія настільки вкоренилася у свідомість і настільки сильна, що незважаючи на прийняття Закону №2669-д «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури», активно протестує, опирається йому, а щонайчастіше, використовує всі ресурси і важелі впливу на дирекцію: від розповсюдження фейків в інтернет-просторі до тиску профспілковою, громадськими, релігійними, партійними організаціями, тощо».
Як відомо, проект вищезгаданого закону в творчому середовищі пройшов активне обговорення та непрості дебати. Його діапазон величезний: від повного сприйняття до повного заперечення. «Так, справді, – вважає Василь Вовкун, – сьогодні ми, практики, відчуваємо, що закон далекий від досконалого і його потрібно найближчим часом доопрацювати і доповнити, але разом з тим ми можемо стверджувати, що цей закон – великий крок вперед для галузі; це потужний імпульс творчої діяльності кожного культурного організму, який прагне реформуватися чи модернізуватися, бути на часі і хоч якось наближатися до європейських культурних цінностей.
Відчуваючи повноту повноваження генерального директора-художнього керівника театру, – продовжує Василь Вовкун, – що надає йому ухвалений закон, дирекція Львівської національної опери прийняла рішення провести чергове підписання угод з творчим складом театру у свій, індивідуальний спосіб. В чому він полягає і як це поетапно відбувалося? На художню раду театру Дирекцією було винесено питання про створення незалежних професійних комісій для попереднього перегляду та прослуховування творчих працівників театру, в яких закінчується термін контракту.
Далі, отримавши добро від художньої ради, дирекцією театру приблизно за місяць до процедури були видані внутрішні накази, в яких вказувались мотивація, рішення художньої ради, призначався час, назви оперних та балетних вистав, які підлягають перегляду та прослуховуванню. Артистам оркестру і хору вказувався обов’язковий репертуар для виконання. Всі заходи по процедурі були внесені в загальний план театру, імена членів комісії до початку переглядів і прослуховувань не розголошувались. Завданням комісії було дати творчому працівнику театру професійну характеристику відповідно займаній посаді та категорії, а також, виставити бали за 12-бальною шкалою оцінювання.
Опісля всіх переглядів і прослуховувань, ми зробили зустрічі членів комісії із керівництвом того чи іншого творчого підрозділу для звірки оцінок. І що відрадно, вони багато в чому співпадали, і вже тоді усі разом рекомендували директору продовжувати чи не продовжувати з тим чи іншим працівником театру дію контракту.
Після відпустки, на вимогу творчого складу театру, народився четвертий, позапланований, але виправданий передконтрактний етап. Він полягав в оцінці творчим складом керівництва кожного підрозділу театру.
Артисти оркестру таємним голосуванням оцінювали роботу диригентів, інспектора; солісти-вокалісти дали оцінку роботі диригентів і режисерського управління; артисти балету – художньому керівництву балету, диригентам, педагогам-репетиторам, концертмейстерам, інспектору; артисти хору – хормейстерам, концертмейстерам, інспектору.
Таким чином, майже з усіма художніми керівниками дію контракту було перервано.
Вже відбувся конкурс на нову посаду музичного керівника театру і його переможцем став молодий диригент з Києва Іван Чередніченко.
Картина вималювалася надзвичайно цікавою, відзначає Василь Вовкун, ЛьвівОпера отримала повну творчу діагностику зі всіма хворобами або їх симптомами. Це було вперше! Помилки були як з боку оцінювачів, так і з боку оцінюваних. Але процедура переглядів і прослуховувань максимально наблизила дирекцію до об’єктивності моменту, а також, весь творчий колектив театру опинився ніби в іншому просторі і часі, врозумівши, що по старому існувати далі неможливо – сьогодення вимагає руху вперед, титанічної роботи над собою, усвідомлення того, що ти працюєш в національній опері, – впевнений директор.
Театр пішов на зустріч профспілці, залишивши з непрохідними балами більшість тих, кому залишилося працювати до трьох років до пенсії, а також одиноких матерів. Але залишив з однією умовою, – за рік підняти професійний рівень, інакше знову перегляд і прослуховування.
Більше того, з тими, з ким дія контракту була не продовжена, дирекція театру перейшла до кінця сезону на цивільно-трудові відносини, щоб не залишити посеред року людей без роботи.
Що таким чином театр досягнув, опираючись на новоприйнятий закон?
Внутрішній перегляд та прослуховування є більш дієвою і об’єктивною формою оцінювання, ніж самостійне рішення генерального директора-художнього керівника при підписанні дії контракту з тим чи іншим творчим працівником.
Внутрішній перегляд і прослуховування мобілізує творчий склад театру, заставляє працювати над собою і бути в належній професійній формі.
Міняється психологія творчого працівника від споживацької на творчу – професійну.
Процес подовження чи припинення контракту з творчими працівником проходить менш болісно і більш аргументовано.
Для Львівської національної опери цьогорічна процедура підписання і не продовження дії контракту з творчою трупою театру є не тільки випробовуванням на професійну зрілість всієї команди Дирекції, а й театральною реформою в цілому. Тепер залежить, хто виграє конкурс на вакантні місця. Вирішення цього питання – запорука художньо-мистецького рівня театру.
І найсуттєвіше, кадрова реформа дає можливість змінити сам творчий процес, наблизивши його до європейських норм. Мається на увазі безперервна робота з артистами-вокалістами через майстер-класи, акторську майстерність, вивчення іноземних мов, призначення на нові партії через кастинг, тобто цей процес направлений на підвищення професійності кожної творчої особистості та посилення конкурентоспроможності творчого складу. Це саме стосується артистів балету, хору. По-новому організувати творчий процес артистів оркестру та музичних груп. Цей процес є дуже складним і вимагає індивідуального підходу до кожної творчої особистості. В цьому й полягає чи не найсуттєвіша запорука успіху творчої програми «Український прорив».
ТЕХНІЧНИЙ ПРОРИВ
До програми «Український прорив» також відноситься модернізація усього господарства та технічного устаткування, що знаходиться в театрі або поза ним, оскільки без нього не обходиться жоден творчий процес.
Нещодавно Львівська національна опера запросила для консультацій та проведення майстер-класів, технічного директора оперного театру міста Карлсруе (Німеччина) – Ральфа Хеслінгера та головного художника по світлу цього ж театру – Стефана Воінкі. Основною мотивацією їхнього приїзду була оцінка технічного забезпечення, зустрічі з технічним персоналом, проведення майстер-класів. Через два тижні театр отримав від Стефана план дизайну світлового устаткування, а від Ральфа – план реформування верхньої та нижньої механізації сцени. Так, вирішення даного питання є досить вартісним, але це не зупиняє дирекцію театру і вона замовила в одній із профільних фірм розробку технічно-кошторисної документації для поетапної модернізації застарілого технічного устаткування, включаючи режисерський пульт і пульт нового покоління для художників-освітлювачів.
На сьогоднішній день до висхідної події технічного прориву відноситься закупівля проекційного обладнання PANASONIC ET-D75LE в кількості трьох одиниць та придбання 80-ти світлових приладів на загальну суму 10 млн. 595 тис. грн.; а також, придбання музичних інструментів на суму 6 млн. 800 тис. грн отриманих від Міністерства культури України.
На жаль, сцена ЛьвівОпери немає закулісного простору, так званих кишень для зберігання хоча б кількох комплектів сценічних декорацій, тому кожного дня їх потрібно вивозити, а інші привозити зі складу, що знаходиться за межами міста. Автопарк не витримував критики. Зараз театр придбав вантажний автомобіль, закінчує ремонтні роботи на складах, а саме: заміна вікон, дверей, усієї системи опалення, а також закупив сучасний вантажний ліфт на суму 1 млн. 200 тис. грн.
Львівська національна опера належить до історичних пам’ятників культури національного значення і вимагає до себе особливого відношення. Цього року на ремонтно-реставраційні роботи по заміні системи пожежної сигналізації головної будівлі театру виділено Міністерством культури України 9 млн. 137 тис. грн.
Готуючись до 120 річчя відкриття Міського театру у Львові, дирекція театру кілька років тому взялася за реставраційно-очищувальні роботи центральної зали театру. Можна відзначити, що цього року, під час відпустки закінчені роботи по реставрації стелі і центральної люстри, таким чином, завершено величезний реставраційний проект.
Маємо розуміти, що європейські оперні театр отримують від своїх міністерств, міської та регіональної влади приблизно від 30 до 60 млн. євро в рік, не враховуючи спонсорів.
Про подібне фінансування ЛьвівОпера може тільки мріяти, тому розвиток театру прямо залежить від менеджменту дирекції того чи іншого театрального підприємства.
«Український прорив» Львівської національної опери і надалі залежатиме від злагодженої роботи всієї команди театру та підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України.
