Світлана Венгрин – винниківчанка, працює 25 років операційною сестрою в операційному відділенні госпіталю ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи. Це її перше і єдине місце роботи. Серйозний і відповідальний фах не став перешкодою для захоплення жінки – вишивання. Про це повідомляє Винниківський вісник.
«Любов до прекрасного, зокрема до рукоділля, супроводжує мене все моє свідоме життя, – розповіла Світлана Венгрин. – Вишивати почала у школі. Першими роботами були серветки. А далі якось воно трішки загубилося. Відновилося моє захоплення до вишивання завдяки сусідці – відомій вишивальниці Дарії Устяник. Одного разу жінка захворіла, і я прибігала до неї робити уколи. Щоразу потрапляла не в оселю, а в справжній музей вишитих робіт, серед яких – сорочки, сукні, блузи, серветки, рушники, обруси, ясочки…. І в цьому царстві вишиванок вже не можливо було не взятися знову за голку з ниткою.
Винниківчанка каже, що на творчість її надихають чоловік Богдан і син Михайло. Чоловіки вивільняють час пані Світлани для улюбленого заняття, взявши на себе багато побутових справ.
«Часто відвідую зустрічі вишивальниць, серед яких – і юристи, і науковці, і судді, і педагоги зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська тощо… Ми знайшлися через соцмережі. Завдяки їм я маю нагоду дізнаватися про новинки у світі вишиваної моди і це спонукає до більш професійного ставлення до свого хобі. Також я люблю колекціонувати журнали та книги, що пов’язані з вишивкою. Хочеться, щоб роботи вишивальниць хрестиком бачило якомога більше людей. Вони окриляють!», – зазначила Світлана Венгрин.
Але найкраще розказують про внутрішній світ жінки та закоханість у вишивання її роботи.
