Ще з місяць тому здавалося, що сміттєва тема йде на спад. Суспільство відверто втомилося від її мусолення, а в пресі зайва невмотивована згадка про львівське сміття стала ледь не моветоном. І ось новий спалах.
Нема мови, для цього є безліч об’єктивних чинників – накопичення гір сміття в житлових масивах, літнє потепління з його малоприємними наслідками для гниючих звалищ поблизу людських помешкань, втрата терпіння у значної частини львів’ян, а відтак і наростаючий громадський протест.
Що роблять мудрі господарі, коли до хати приходить біда? Кидають всі справи, забувають про домашні чвари, і засукавши рукава, вирішують проблему. Що роблять наші владці - що київські, що львівські? Ведуть боротьбу на винищення. Політичне – для себе, і фізичне – для нас з вами.
В останні тижні команда Садового вдалася до безпрецедентних кроків. Ворога визначено – це президент Порошенко і примкнулий до нього прем’єр Гройсман. Супостати, які заповзялися за допомогою сміттєвої блокади поставити на коліна гордий Львів, аби знищити політичний рейтинг улюбленої партії львів’ян і не менш улюбленого мера. Гадять повсякчас і повсюдно, як та «англічанка» росіянам.
Відтак, Андрій Іванович перейшов з глухої оборони в стрімку атаку. Ті, хто поблажливо спостерігав за вивішуванням на фасаді львівської Ратуші звинувачувального плакату, не зразу оцінили, що це було лише артпідготовкою. Далі бойова активність лише наростала. Голосні заяви на камери і у ФБ, взаємні звинувачення і як апогей (принаймні на сьогодні) проголошення голодування правої руки і «шамана» Садового, а за сумісництвом голови парламентської фракції «Самопомочі» Олега Березюка. Сьогодні, до речі, на такий жертовний крок пішла і віце-спікер Оксана Сироїд. Готовність взійти на Голгофу проголосив і сам Андрій Іванович («карайте, арештовуйте мене»).
Президент у передчутті зустрічі з Трампом наразі відмовчується, доручивши бойові дії Гройсманові та голові ЛОДА Синютці. Слід визнати, відповідь виявилася адекватною і асиметричною. Окрім серйозних і більш-менш аргументованих заяв від прем’єра, президентська сторона вдалася також до фарсу – під вікнами Садового голодування оголосила «дзеркальна» пара Березюк-Сироїд. Для повноти картини бракувало б ще, щоб до поліції з повинною у власних кайданках зголосився однофамілець Садового.
Однак за жартами ховається далеко не потішна боротьба за владу, у якій сміття – лише зручний привід. Боротьба, ставки у якій захмарні, а значить, і всі методи дозволені. То що, Львів і справді топлять у смітті заради знищення президентських амбіцій його голови?
Андрій Іванович, схоже, дотримується простого принципу – чим абсурднішими є заяви, тим легше повірити у них закоханим прихильникам. Тому й не намагається апелювати до логіки, захоплено імпровізуючи у зрежисованій нашвидкоруч власній виставі театру абсурду.
Сталася трагічна пожежа на сміттєзвалищі? Підпалили зловмисники. Навіщо? А щоб насолити львівському мерові і понизити його рейтинг. Геть усі комісії не знаходять підтвердження версії про навмисний підпал? Хе-хе, ми ж знаємо в чиїх інтересах вони працюють…
Мешканці Грибович та Малехова категорично налаштовані проти продовження функціонування сміттєзвалища? Це депутати від БПП їх підбурюють, виконуючи відомо чиє замовлення. Щось там нагадують про нереалізовані обіцянки ледь не десятирічної давнини? Так я ж старався, але кляті столичні чиновники всю дорогу вставляли палки в колеса. І взагалі всі двадцять шість років Незалежності Львову відмовляли у місці для нового сміттєзвалища.
Прем’єр особистозапропонував нове місце для побудови сміттєпереробного комплексу? Так воно нам не підходить, спеціально створена комісія це ж сказала. Більшість комісії становили люди, особисто підпорядковані мерові? Що такого, вони ж фахівці, і взагалі подивіться, який авторитет очолював цю комісію. Так що найдіть нам щось краще, а ми поки почекаємо, та ще кілька заяв для преси видамо.
Громади Львівщини відмовляються приймати сміття з обласного центру? Підкуплені або залякані. Члени «Самопомочі» в місцевих радах чомусь не голосують за потрібні для Львова рішення? Вперше про це чуємо. Або вони запресовані підлеглими Авакова та Луценка.
І так далі.
Я не ідеалізую президента з прем’єром – теж ще ті персонажі. Скажу чесно, навіть потішився, коли в запалі полеміки Садовий обізвав Порошенка «баригою» - влучно, що не кажи. Але вчасно схаменувся – хіба Андрій Іванович є меншим баригою? Продукцією Порошенка хоч посмакувати можна. А яку насолоду отримали вкладники «Галицьких інвестицій»? Якщо хтось забув, було таке МММ в непростій біографії львівського градоначальника.
Але облишимо прадавню історію. Я готовий погодитися з Гройсманом в головному – львівський мер, який з легкістю розкидається звинуваченнями, не зробив і десятої долі того, що мав би робити у критичній ситуації навколо львівського сміття.
Яскравий приклад – історія зі злощасним меморандумом, який не поспішають виконувати мери та ради більшості районних міст Львівщини. Садовий воліє бачити за цим фактом все ту ж злощасну руку Києва. Я ж більше схильний довіряти міському голові Червонограда Андрієві Залівському, який заявив, що кожен мер, який нині погоджується приймати львівське сміття, фактично здійснює політичне самогубство - через несприйняття громади. Тому й не має жодного бажання до співпраці з Садовим. А ще досвід тих же Грибович переконує – вірити словам львівського мера не можна ні на йоту.
Мерів таки «нагнули» і змусили піти на співпрацю зі Львовом – і зробила це ненависна київська влада. Але схоже, цей подарунок був не потрібен Садовому. Звідси і небажання «опуститися» до прямого спілкування з місцевими радами та громадами, та оголосити їм реальний і деталізований план співпраці. Звідси і незрозумілі голосування підконтрольних львівському мерові представників «Самопомочі» на місцях. Останній приклад – учорашнє засідання ради Миколаєва, де саме голосів депутатів від партії Садового забракло для позитивного рішення про прийняття львівського сміття.
Тому я б не відкидав уже оприлюднену версію про те, що загострення сміттєвої кризи потрібне львівському градоначальнику для вирішення двох вкрай нагальних питань: перерозподілу ринку вивозу сміття на користь «потрібних» фірм та повернення до напрацьованої і дуже прибуткової схеми вивезення сміття на Грибовицький полігон. Попахує, звичайно, конспірологією, але там де присутній Андрій Садовий, саме такі версії найчастіше і виявляються вірними.
Ну і звичайно – створення реноме пресованого владою благородного захисника рідного міста. Гнаних і переслідуваних начальством у нас люблять – що далеко не зайве з огляду на президентські амбіції. Як же не розіграти і цю карту. Недарма ж все настійливіше звучать від Садовогозаяви про можливий власний арешт…
І наостанок. В одному із опозиційних до львівського мера коментарів з подивом для себе прочитав щось на кшталт «він звичайно лайно, але я теж вважаю, що альтернативи йому немає». Все б не було так сумно, якби подібна позиція було поодинокою. З цього приводу можу лише зауважити, що сакралізація політичних лідерів у нинішньому світі притаманна державам, які сповідують авторитарну модель розвитку. Порівняйте, для прикладу, згадану вище сентенцію з відомою фразою спікера російської Держдуми Володіна: «Не будет Путина – не будет России». То що в головах нинішніх львів’ян так надійно і тривко засів «совок»?
Я спостерігаю за діяльністю наших міських голів ще з початку 90-х, від часів Котика і Шпіцера. І з усією відповідальністю готовий заявити – керувати Львовом на тому рівні, якце робить наш «безальтернативний» бургомістр, може перший-ліпший директор ЛКП. Просто фінансові ресурси і можливості власної самореклами у того незрівнянно нижчі. А якщо без жартів, то трійку-п’ятірочку реальних альтернатив нашому сміттєвому королю я особисто готовий, особливо не задумуючись, назвати хоч зараз. А після недовгих роздумів додати й ще з десяток прізвищ.
Було б бажання…
