savchenko1Відома теорія, що помах крила метелика десь у джунглях Амазонки може спричинити невідворотні зміни в екосистемі на іншій півкулі планети. Отак нежить Теодора Дяківа, який перешкодив йому виїхати до Києва, зробив Львів столицею України. Принаймні на один день. Бо саме у вівторок бентежна і всюдисуща Надія Савченко вперше і саме у граді короля Данила представила свою платформу РУНА.

 

Поспішаючи на цю епохальну в політичному житті держави подію, я під акомпанемент львівської хляпи всю дорогу буркотів собі під носа призабуту нині пісеньку Окуджави: «Ах, Надя-Наденька, я за двугривенный в любую сторону твоей души». Хоча на презентації всі місця пообіч Надіїної душі вже були зайняті. Справа від душі сидів закатарений львівський конституціаліст Теодор Дяків, ліворуч – козацький отаман, він же сотник 26-ї сотні Майдану Назар Мухачов.

Втім аби потрапити до зали, де засідала трійця РУНистів, требе було добре погепати у двері прес-клубу, на які насідало з два десятки дядьків віку «без віагри вже ніяк», котрі намагалися на власні очі побачити Надю і може навіть Дяківа. 

Одразу зазначу, що всупереч очікуванням злостивців якоїсь ахінеї на презентації не прозвучало. Спікери, включно з панною Савченко, говорили мудрі речі і навіть не дуже довго.

Приміром, конституціаліст Теодор Дяків несподівано для всіх, хто його знає, зумів вкластися у якихось 20 хвилин. За цей час він спромігся відкрити очі присутнім на те, що в Україні, виявляється, існує корупція, а взаємодія влади і суспільства вибудувані неправильно. Більше того. Як повідомив пан Теодор, депутати, приходячи до влади, автоматично дориваються до усіх ресурсів і, уявіть собі, зловживають.

«Людина слабка і схильна піддаватися спокусі», - значуще наголосив Теодор Олексійович.

За браком часу діяч Дяків порадив прочитати його брошуру «Проект зміни політичної системи в Україні», де він на пальцях пояснює, як облаштувати Україну. Але мудрий пан Теодор, очевидно, підозрює, що журналісти – народ лінивий і навряд чи сподобляться на читання його праці. Тому вирішив пошкодувати сторожових псів львівської демократії і взявся переповідати зміст брошури. Автор цих рядків своїх читачів любить не так сильно, як добродій Дяків слухачів, тож переповідати переоповідь змісту «Плану…» не стане. Кому цікаво, звертайтеся в редакцію Форпосту – дам прочитати брошуру, яку я завбачливо вимантив у автора в кількості трьох примірників. 

diakiv
Теодор Дяків
Поки пан Дяків міркував, як змінювати політичну систему, по залу з планшетом і опроміненим обличчям проходжував і знимкував ще один львівський прихильник Надії Савченко, полум’яний публіцист Юрко Ситник, відомий своєю титанічною боротьбою із кланом Ротшильдів. Гадаю, після того, як Юрко надихнеться ще й енергією Надії, його гнівні блоги і пости в соцмережах стануть ще гнівнішими, і в Ротшильдів нарешті загорить земля під ногами!

На краю конференційного стола тихенько примостилася лідерка обласної організації УНП (тої частини, яка не об’єдналася з Рухом) Оля Давид.

«Господи, а ти тут що робиш. Хочеш вступити»? – не стримав я свого зацікавлення.

«Хай Бог боронить. Просто прийшла послухати конкурентів», - відповіла Ольга Володимирівна і подарувала всю широчінь своєї чарівної посмішки. Поки Оля посміхалася, я в момент уявив собі празник, який нам подарують наступні вибори, під час яких у несамовитому і яскравому герці зійдуться УНП і РУНА.

Після конституціаліста Дяківа слово взяла панна Надія. Коротко переповіла переповідання Дяківим його брошури. Була лаконічною і на тому дякуємо.

Несподівано багатослівним і доволі красномовним видався наймолодший учасник трійці Назар Мухачов, той що отаман ГО «Українське козацьке військо». Перед тим, як прочитати проповідь про ідеологію, Назар завбачливо і далекоглядно зауважив, що журналісти полюбляють виривати випадкові фрази з контексту і пропускати повз вуха суть сказаного. Розумію пана отамана. Отож, щоби, борони Боже, не висмикнути щось з контексту і не передати суті, вирішив взагалі не передавати сказаного Назаром - дочекаюся, коли за приміром Дяківа видасть брошуру. Читач, повірте, не втратить, а я буду мати чисту совість. Але ні – одного таки не омину. Не знаю, яке місце в отаманових пріоритетах посідає наступна ідея, але мушу її озвучити: Мухачов каже, що треба рятувати свідомість українців і для того конче заснувати Вільний козацький університет. Я вже бачу, як упосліджена професура кембріджів і оксфордів з торбами йде по світу і проситься до Мухачова викладати хоч на півставки. А загалом Назар склав приємне враження. Не кожен же ж киянин поїде до Львова розповідати львів’янам про українську свідомість!

Дуже шкода, що і Надія Савченко, і її колеги одразу задекларували відмову відповідати на будь-які питання, не пов’язані з темою презентації. Вперлися і ні в яку. Як їх не випитували про обмін полоненими, про вояжі в ДНР, про… про… про... В принципі до головної фігури презентації у мене запитань не було. Як, зрештою, до Теодора Дяківа, чиї ідеї знаю давно і, які, мушу сказати, доволі недурні. Шкодую лише, що за браком часу не зміг поставити запитання Назару Мухачову. Ні, не подумайте, що мене цікавить, якого біса він робив на спільних акціях з подільниками Медведчука. Мене цікавило, якого біса цілий отаман цілого козацького війська у військовий власне час шастає по тилах?

Може я й помиляюся, але видається, що автори зміни політичної системи мають страшний клопіт з тим, як донести свої просвітницькі ідеї до темного люду. Принаймні якоїсь адекватної відповіді на це питання почути так і не вдалося. Хіба розпочнуть велике ходіння в народ. Але то є небезпечно, бо в народі можуть і побити. Втім не залишає сумнівів Надіїна віра. То не про сестру, яка, до речі, стояла в залі і, на диво, не проронила жодного слова. Віра в те, що рано чи пізно українці отримають своє щастя. Для чого вона й пообіцяла працювати усе життя.

... Покидаючи зібрання, зіштовхнувся у дверях з також присутнім на ньому Зеновієм Бермесом, президентом Асоціації роботодавців Львівщини. Не маючи нічого проти ідей щодо зміни політичної системи, пан Бермес скептично оцінив можливість їх реалізації саме Надією Савченко. Але головне не те. Поки пан Дяків пише Проект зміни політичної системи, пан Бермес теж не сидить, склавши руки. «Тримай, обов’язково прочитай» - попорпавшись в течці, Зеновій Миколайович дав мені кілька листків тексту. Виявилося, це лист, який пан Бермес надіслав Президентові Порошенку і в якому пояснює главі держави, як врятувати українську економіку. Я пообіцяв обов’язково прочитати. Але спершу мушу дати собі раду з брошурою пана Дяківа… 

P.S. Якщо кого цікавить, то Надія була гарно вбрана, підмальована і причесана. Виглядала цілком не зле. Видно, в даний момент не голодує.