Близько двох місяців тому в самому центрі Львова запрацювала ветеранська ресторація з гучною назвою «Патріот». Вибагливі та можливо навіть розбалувані різноманітними кав’ярнями та рестораціями львів’яни вже встигли оцінити кухню та інтер’єр, а також особливу атмосферу закладу, який вирізняється з-поміж інших. Не змогли пройти повз і ми.
Особливість «Патріота» в тому, що тут можна не тільки побачити новітню історію України, а й відчути її. Адже власники закладу – бійці АТО Юрій Антонов та Остап Проць, шеф-кухар – «айдарівець». Адміністратор та управляючий в одному лиці Едуард Крохмалюк - також учасник бойових дій. Саме він провів нам екскурсію ресторацією.
«Майже всі добровольці, пішли за покликом серця. А зараз, повернувшись до мирного життя, хочуть реалізувати себе заново. І заклад – це своєрідне посилання до суспільства.
Ми стараємось зробити так, щоб всі військові речі, які тут є, не були з магазину. Вони привезені із зони АТО. З ними ми пройшли передову,і кожна річ несе в собі якусь цінність та наповнена енергетикою окопів і боїв. Усе зроблено своїми руками, як для себе», - розповідає Едуард Крохмалюк.
Одразу при вході погляд гостей привертає увагу синьо-жовтий прапор із підписами бійців. Поблизу ньоговійськові «сувеніри».Стає зрозуміло, що все витримано в стилі мілітарі. Тому в голові мимоволі виникає думка «а що ж буде далі».
А далі сувеніри із використаних гільз, автомати, «броніки». І найголовніше – все справжнє. Здавалося б має бути не по собі, але ж ні. З усіх стін усміхаються втомлені, але щасливі АТОвці. На фотографіях є навіть ті, яких вже нема серед живих. Це данина пам’яті полеглим героям. Адже людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Привітно гостей обслуговує персонал, а пан Едуард несе свою місію – розповідає цікаві історії, допомагає приміряти бронежилет і навіть робить фотографії з автоматом, на згадку.
Саме в той момент, коли «прості цивільні» одягають «бронік» і беруть в руки автомат,напевно вперше приходить розуміння, що таке війна. Адже вся ця амуніція не просто гарно виглядає на фотографіях і лежить тут для екзотики. Вона рятує життя. І коли відчуваєш на собі - скільки це все важить! А хлопці ж носять постійно, не тільки п’ять хвилин до фотокартки... Люди у буквальному розумінні чи не вперше по-справжньому замислюються про те, що ховається за словом «війна».
Кожна річ маю свою історію. Щось привезли, щось довго шукали, аби купити, а щось подарували. Є в приміщенні три кімнатки, окрім загального залу. Одну називають гостинна, інші – штаб і бліндаж. І дійсно назви відповідають самим приміщенням. Особливо військові люблять останню кімнату. Це справжнє укриття, де можна просто забутися.
Чоловік усміхається, а десь у кутиках очей видно, що думками він досі там, на сході. Говорить, що декілька разів «зривався» і йшов у військкомат, але дружина стримувала, мовляв, досить гратися із долею. Пан Едуард згадує, що в 90-хх роках, після розвалу СРСР, як і всі в той час, почав займатися торгівлею.
«Як і багатьох мене тоді серйозно «кинули». Сім’я розпалася, я тоді просто не знав що робити. Взяв документи і поїхав до Німеччини. Там працював 9 років, 8 з них – у ресторанному бізнесі. Від посудомия до управляючого рестораном. Тому досвід у мене великий», - розповідає чоловік.
Під час розмови у пана Едуарда подзвонив телефон - клієнти. По його манері розмовляти з людьми, віддавати вказівки персоналу чи просто створювати приємну атмосферу для гостей видно, що працює професіонал.
Вже потім чоловік додає, що повернувшись з Берліна ще в 2004 році, долучився до створення та роботи таких відомих закладів у Києві, як ресторан «Бельведер», розважальный комплекс D*Lux, «Інтерконтиненталь», «Фейєрмонт», організовував бали та спортивні заходи на 350-400 людей для закритого клубу «Київський Сигарний Клуб» та працював в інших закладах.
«Так довгий час працював у Києві, носив їжу на Майдан, бо було недалеко. Але в один момент зрозумів: досить. Залишив все і поїхав у Чернівці, оскільки родом з Чернівецької області. На третю хвилю не встиг. Сунувся в «Айдар», зрозумів, що щось не те, і дочекався вже четвертої хвилі мобілізації. Відслужив, потім ще на півроку підписав контракт. Був шокований нашою логістикою і тим, що з радянських часів нічого не змінилося в армії.
Тоді ще й із зарплатою військових були проблеми. Коли я вперше отримав її, то подумав, що це на день, а не на місяць. Це зараз вже все вирівнялось. І багато бійців, до речі, повертаються на службу саме з економічних причин. Але якщо два роки в радянській армії я вважав просто втраченими, то тут я розумів, що і чому я роблю. Тим більше мої діти влаштовані за кордоном. Якщо їм добре там, то я мушу віддати свій борг тут», - говорить чоловік.
Едуард розповідає, що пройшов село Кримське, в зоні АТО через Фейсбук познайомився зі своєю дружиною. Згадуючи про неї, напевно, вперше за всю розмов чоловік забув про труднощі і усміхнувся. Каже, що тепер є, заради кого вкотре починати життя спочатку.
Коли повернувся, то виявився непотрібним разом зі своїм досвідом. Довгий час шукав роботу, бо коштів на власний ресторан немає, хоч ідей дуже багато. А в один момент двоє побратимів, які пройшли Іловайськ, захотіли відкрити власний ресторан. Тут якраз його досвід, життєвий і професійний, став у нагоді.
«У Центрі допомоги учасникам АТО мені сказали, що хлопці потребують мого досвіду. Так я став директором ресторації «Патріот», але зараз у мої функції входить багато чого, інколи навіть і підмітання підлоги. Оскільки власники приймають активну участь у розвитку ресторану, то я зараз більше управляючий-адміністратор», - говорить пан Едуард.
За його словами, приходять різні люди, які розмовляють на різних мовах. Одні виходять зі словами «mazafaka», як от недавно англієць. Інші кажуть, що у нас загострене почуття справедливості, а ще інші ховають очі.
Пан Едуард вважає своєю місією показати людям, що вони успішні не тільки у військовій справі. А вміють смачно готувати, гарно оформляти страви і просто бути достойними людьми.
Ресторан лише почав працювати, попереду ще багато роботи та наполеонівські плани. Хочуть облаштувати новий літній майданчик, на стіні намалювати мурал і просто ділитися своїм досвідом.
За словами чоловіка, патріот – це людина, яка несе відповідальність за свої слова і вчинки і любить свою землю. А не той, хто просто патякає про те, як він любить Україну. І ресторація разом з людьми, які працюють над нею ,повністю відповідає своїй назві.
Адреса ресторану: м. Львів. вул. П. Дорошенка, 7
