28 листопада у Польщі депутати Ради міста Перемишля скасували назву вулиці на честь єпископа Української греко-католицької церкви Йосафата Коциловського (1876–1947) і приєднали її до прилеглої вулиці греко-католицького єпископа Івана Снігурського (1784–1847). Таке рішення обурило українську громаду в Перемишлі, зреагували на це і в Україні. Про це пише Радіо Свобода.
Невеличка вуличка блаженного Йосафата Коциловського проіснувала у центрі Перемишля шість років. На ній розташовувалась курія Перемисько-Варшавської єпархії УГКЦ. Згідно з рішенням депутатів Ради міста Перемишля, вона стала продовженням вулиці перемиського греко-католицького єпископа Івана Снігурського, який опікувався автором гімну України, отцем Михайлом Вербицьким.
Депутати Перемишля відмовились в останній момент від ідеї перейменувати вулицю блаженного Йосафата Коциловського на іншого новомученика УГКЦ Григорія Хомишина. Адже така ініціатива викликала обурення серед українців Польщі і поза її межами. Обоє духовних осіб були єпископами УГКЦ і обох проголосив новомучениками Іван Павло ІІ.
Ініціатива перейменувати вулицю блаженного Коциловського належала групі депутатів, яка входить до політичної сили Konfederacji KORWiN Braun Liroy Narodowcy. Ці політики є відомі своєю відкритою проросійською орієнтацією. На думку цієї групи політиків, «єпископ Йосафат Коциловський був колаборантом у роки Другої світової війни, тому не гідний аби на його честь називалась вулиця», аргументували ще й тим свою ініціативу, що, мовляв, блаженний Йосафат Коциловський виступав свого часу проти польської держави, а блаженний Григорій Хомишин був пропольським.
Намір перейменувати вулицю з імені одного блаженного на іншого негативно сприйняли українці у Польщі. А у Львові в різних середовищах розцінили такий крок, як небезпечний прецедент і намагання політизувати українських блаженних, яких проголосив новомучениками церкви поляк, папа Римський Іван Павло ІІ.
Об’єднання українців Польщі переконувало міських депутатів, що єпископ Григорій Хомишин не був пов’язаний із Перемишлем, на відміну від блаженного Йосафата Коциловського, який у 1917 році в Перемишлі мав архиєрейські свячення, тут служив і польська комуністична влада двічі його арештовувала, й у 1946 році здала владику НКВС СРСР. Єпископ Коциловський загинув мученицькою смертю в таборі біля Києва.
Блаженний Йосафат Коциловський у роки німецької окупації врятував понад 20 єврейських дітей від загибелі. Цікаво, що владика Коциловський у 1935 році взяв участь у похоронній процесії польського маршалка Юзефа Пілсудського. Митрополит Андрей Шептицький не міг прибути до Варшава, оскільки в той час уже був прикутий до інвалідного крісла. Жоден інший із греко-католицьких єпископів не висловив бажання провести в останню путь Юзефа Пілсудського. Однак, до Варшави разом зі своїми священниками прибув єпископ Коциловський.
Директор відділення Інституту національної пам’яті в Ряшеві Даріуш Іванечко пише: «Справа єпископа Йосафата Коциловського принесла свої плоди в наступні десятиліття, коли, незважаючи на тоталітарний режим, греко-католицька церква в Польщі вижила. Йосафат Коциловський може бути прикладом вірного служителя Церкви».
Однак ані до слів об’єднання українців Польщі, ані до характеристики представника ІНП Польщі депутати міської ради Перемишля не дослухались. Вони вирішили змінити назву вулиці, але не на честь блаженного Григорія Хомишина, а повернути стару назву, яка була до 2013 року – імені єпископа Івана Снігурського. Таке рішення ухвалили, щоб не створювати «ескалацію конфлікту, бо це не допоможе полякам і українцям, спокійно жити поруч у Польщі», мовилось під час засідання Ради міста. До слова, на мапі Google Перемишля так і не було з 2013 року внесено назву вулиці блаженного Коциловського.
«Очевидно, для депутатів Перемишля не є авторитетом Іван Павло ІІ, який проголосив блаженним Йосафата Коциловського. Для мене це дуже неприємно. Не думаю, що полякам було б приємно почути, що ми демонтуємо пам’ятник Міцкевичу? Вони кажуть, що є адвокатами України і роблять протилежні речі. Треба дотримуватись загального примирення, а не такими методами. Це не поодинокий випадок. Таке є в Томашеві, Грубешові»,– каже голова товариства «Холмщина» у Львові Ірина Гринь.
Проблема українсько-польських відносин сьогодні у тому, що дискусійні, спірні питання історії – малодосліджені, подаються у пропагандистському стилі і поверхнево, наголошує дослідник спадщини братів Шептицьких Іван Матковський.
«Частина депутатів, яка торпедувала рішення про зміну назви вулиці, належить до проросійської сили в Польщі. Єпископ Коциловський був лояльний до польської держави. Він не стояв на позиціях ані українського шовінізму чи націоналізму, ані не співпрацював з німцями. Залишився вірним Католицькій церкві, вірі. Підстав стверджувати, що владика Коциловський може мати якісь гріхи перед польською державою чи польським народом є абсолютно безпідставні. Важко коментувати рішення польських депутатів, бо там відсутня логіка у діях», – говорить дослідник.
На думку представників різних львівських середовищ, рішення депутатів Перемишля лише погіршить українсько-польські відносини. Бо це може створювати претекси РКЦ і полякам у Львові. Тому у Польщі мали б це розуміти, коли ухвалюють схожі рішення.
