Детальніше...Альянс рятує українців від повеней та радіоактивних захоронень, впроваджує телемедицину в селах, натомість їхні вояки вчаться у наших солдатів рити окопи і битися в рукопашному бою.

Детальніше...Так сталось, що наша армія була змушена за лічені роки, а той місяці долати шлях, на який військовим формуванням в інших державах потрібно було десятиліття. Здобутки досягались важкою ціною – долями загиблих патріотів на полях захисту України від російської агресії. Проте вони міцніші за сталь, бо скроплені кров’ю українців. Одна з таких відроджених структур це військова розвідка. Розвідники не люблять розповідати про себе. Їх підготовка, власне як і методи роботи – таємниця за цупкими завісами. Проте час від часу, вони дозволяють трішки зазирнути за обрій всієї таємничості підготовки розвідників. Наша сьогоднішня розповідь про Навчальний центр розвідки, що розташований неподалік Львова.

Дитя війни

Цей центр можна вважати дитям війни, адже виник він всього близько року тому. Відразу ж після формування тут почалась важка і копітка робота з відбору і підготовці фахівців розвідників. Статистика річ сувора, і якщо слідувати їй, то до лав розвідки потрапляє лише незначний відсоток кандидатів. Їх пошук і підготовка чимось нагадує собою роботу у золотодобувній копальні, де з тон породи шляхом все суворішого вибору, нарешті залишається ота дорогоцінна зернина. Так і тут, приблизно половину бажаючих, залишають так би мовити «у резерві», ще під час співбесід. Ще третина не витримує складності та насиченого графіку підготовки. І ще певний відсоток відсіюється під час складання своєрідних «випускних іспитів».

- Коли ми проводимо будь-які показові заняття, то ніколи не застосовуємо фразу «перед вами кращі представники», - каже заступник командира частини з морально-психологічного забезпечення підполковник Олег Кузь. – Бо сам факт перебування в розвідці вже означає, що це найкращий представник військової еліти.

Детальніше...

Та наразі, попри створений кінематографом імідж військовий розвідник це не обов’язково здоровенна гора м’язів, який на льоту хапає руками кулі ворожих снайперів. Як правило, в цивільному, він нічим не вирізнятиметься від звичайного пересічного українця. Адже головне вміння розвідника - це бути «невидимим» навіть на снігові, що щойно припинив падати. А головна зброя - це уміння швидко сприймати інформацію, вміти помічати найменші дрібниці, та проводити якісний аналіз і робити висновок. Виходячи з цього тут побудована вся навчальна програма.

- Якщо порівнювати з іншими військовими спеціальностями, то розвідники проводять в приміщенні найменшу кількість часу, - продовжив заступник командира частини з морально-психологічного забезпечення підполковник Олег Кузь.- Їх навчальна аудиторія це поле, ліс, гори. І повірте, найкраща погода для нас це найгірша для всіх інших. Дощ, вітер, спека – наші союзники.

Навчальна база створюється відповідно до сучасних вимог

На розбудову цього навчального центру Міністерством оборони було виділено чималі гроші. І вони використовуються для створення сучасної тренувальної бази, яка б дозволяла всебічно готувати фахівців розвідників.

Детальніше...

- В нас на сьогодні вже існує кілька потужних навчально-тренувальних місць, - розповів один з інструкторів центру. – Всі вони побудовані в тісній співпраці з фахівцями, що пройшли гарт протидії російській агресії. Іншими словами, тут немає нічого того, що не відповідає вимогам сучасних бойових дій.

Та «школа розвідників» не зупиняться на досягнутому. Аналізуючи бойовий досвід своїх колег, випускників, та за допомогою партнерів з армій країн членів НАТО тут постійно вдосконалюється навчальна база. Кожен виток російської експансії проти нашої держави відразу фіксується, ретельно аналізується і робиться так, що проти нього шукають своєрідний антидот. Так нещодавно тут завершились навчання за програмою військових розвідників Великої Британії « Орбітал». Відповідно до цієї програми спеціальні знання отримали військовослужбовці сержантського складу, да командири первинної та середньої ланок. Зараз продовжується співпраця з розвідниками Канади, які навчають військовослужбовців Збройних Сил України за програмою канадської навчально-тренувальної місії операції «UNIFIER», що бере участь у підготовці підрозділів Збройних Сил України в рамках «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна».
Основна увага приділяється вихованню психологічної стійкості у кожного воїна. Пріоритетними є виживання у складних умовах, вміння замаскувати не лише себе, алей організувати в тилу ворога цілі спостережні пункти, проводити швидкий аналіз даних з відкритих джерел таких як ЗМІ, розмови місцевих жителів просто в магазині тощо. Вміння коригувати всі види артилерії та наводити на ціль авіацію. А також ще чимало специфічних знань та умінь, які дозволяють «бачити» ворога і розуміти його можливості та наміри.

Детальніше...

- Нам немає різниці якого віку чи цивільного фаху до нас приходять воїни, - зазначив викладач вогневої підготовки молодший лейтенант Олег Кузьмінський. – В наших силах і можливостях зробити з нього професіонала військової розвідки. Важливо добитись їх розуміння підступності та креативності нашого ворога. Його вмінню добре готуватись до операцій, продумуючи кожну деталь. Багато уваги приділяємо передачі знань про сучасні контррозвідувальні заходи частин та підрозділів ворога, що знаходиться на сході України та Криму.

За словами офіцера, однієї відваги на війні мало. Потрібно мати тверді і якісні знання та навички. З самого початку агресії багатьох втрат вдавалось уникати завдяки досвіду колишніх «афганців» та бійців спецпідрозділів, що прийшли по мобілізації захищати Батьківщину. Однак війна, дає розвиток багатьом сферам в тому числі і військовій розвідці. Тому в наших бійців вже є чимало власного досвіду, який вони передають іншим розвідникам.

- Цю війну виграє не сильніший, - продовжив молодший лейтенант Олег Кузьмінський. – А мудріший і той, що буде більш обізнаним. Власне це наш головний меседж до кожного розвідника.

Екіпірування та зброю розвідники підбирають відповідно до поставлених завдань

За останні два роки, так би мовити» арсенал військових розвідників значно змінився. Радянсько-російські стандарти відійшли у минуле. І це стосується буквально всіх аспектів розвідки.

- Останнім часом в нас значно збільшився асортимент технічних засобів, які виготовляє наш вітчизняний укроборонпром, - наголосив начальник розвідувального управління командування сухопутних військ Збройних Сил України полковник Андрій Мельник .- Це стосується і екіпірування, і зброї, і навіть їжі розвідника. На озброєння крім стандартних Калашникових, в нас поступили і снайперські гвинтівки, та навіть автомати вітчизняного виробництва «Вулкан».

Крім цього, за словами офіцера, розвідники отримали унікальну сучасну радіолокаційну станцію розвідки вітчизняного виробництва, яка дозволяє вести розвідку обходячи всі перешкоди, які ставлять сучасні російські засоби РЕБ. Активно використовуються у військах безпілотні розвідники, які також є повністю українською розробкою і виготовленням. За практикою останніх бойових дій видно, що російські електронні засоби протидії просто не фіксують українських «пташок». І це дозволяє постійно контролювати всі пересування ворога навіть в його глибокому тилу. Також активно проводяться випробовування нового військового парашута українського взірця, адже єдине в нашій країні підприємство з виготовлення парашутів залишилось в окупованому Росією Криму. Тому виробництво довелось налагоджувати буквально з чистого листка паперу.

- Ми постійно проводимо апробацію нових зразків найрізноманітнішої розвідувальної техніки та пристроїв, - продовжив полковник Андрій Мельник .- Вивчаємо їх можливості, та функціональність у використанні в підрозділах розвідки. Це вимоги часу. І ми мусимо йти на крок попереду нашого противника.

Незабаром у Навчальний центрі розвідки, що розташований неподалік Львова, відбудеться черговий випуск слухачів. А це означає, що ворог стане ще більш відкритим для наших військ. Адже свою «точку роси» українська військова розвідка вже минула.

Детальніше...Цими днями ми відзначаємо сумну і водночас героїчну дату – четверту річницю початку спротиву російській агресії. За цей тривалий час події антитерористичної операції перетворилися на сторінки новітньої історії, а в українському пантеоні з’явилися нові герої. Так звана антитерористична операція, власне, створила те, чого так не вистачало нашій державі – українську ідею. Та попри все, чимало героїчних сторінок залишилось або частково, або повністю за межами уваги української і світової громади.

Детальніше......або куди «виселили» з наметів військовослужбовців 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Детальніше...На календарі пізня осінь. На годиннику початок дев’ятнадцятої години. За вікном вже темрява. В районі проведення антитерористичної операції ніч наступає якісь більш раптово. І вона завжди якась темніша та густіша, за ті, що є на мирній частині України. І саме в цей момент до чергового лікаря 66 передового військового госпіталю поступає тривожний сигнал – ворожим снайпером, в районі Авдіївської промзони, важко поранено нашого бійця. Захисник України отримав два поранення в груди та живіт. Першу медичну допомогу йому надали фельдшера підрозділу. Та все ж життя українського героя «висить на волосині». Йому потрібна термінова фахова допомога лікарів військового шпиталю. Рішення було прийнято миттєво.

Детальніше...Інформаційна безпека та гігієна в умовах гібридної війни.

Детальніше...У кожній палаті львівського військового госпіталю – своя історія. Хтось з ентузіазмом перемикає канали старенького телевізора, хтось годинами говорить по телефону у холі госпіталю, а дехто закривається в собі і днями може лежати, відвернувшись від сусідів по палаті.

Детальніше...31 серпня 2014 року відбувся штурм Луганського летовища. Противник (є свідчення того, що це були підрозділи регулярних військ РФ) оточив аеропорт півкільцем, на ранок по злітній смузі вже їздили російські танки. Відхід наших військовослужбовців тривав цілий день до глибокої ночі.

Детальніше...Бійці штурмового добробату «Айдар» під час оборони Луганського аеропорту виконували важливе завдання: штурмували прилеглі населені пункти, зачищали їх, щоб потім там могли закріпитися підрозділи ЗСУ – таким чином і було утворено «дорогу життя».

Детальніше...У суботу на площі Ринок, як і завжди, гамірно та весело. Хтось смакує вишневими наливками, хтось фотографується на фоні Ратуші, а хтось підспівує вуличним музикам. Але за кілька сотень метрів — інший світ. Тут не грає весела музика, тут не танцюють і не жартують. У Львівському військовому госпіталі у кожній палаті своя історія. За кожною історією — людська доля.

Репліка

Які щеплення варто зробити дорослим?
Уляна Супрун

Які щеплення варто зробити дорослим?

Гадаєте, що найстрашніше вже позаду, ви дорослий і вас більше ніхто не вмовлятиме зробити те страшне щеплення?

Тексти

Дайджест

16 грудня
Мілан Лєліч, Владислав Красінський, РБК-Україна
Останній крок до автокефалії: як створювали нову православну церкву в Україні

Останній крок до автокефалії: як створювали нову православну церкву в Україні

13 грудня
Уляна Депутович, газета Ратуша
 «Священне» сміття Львова

«Священне» сміття Львова

1z

vp

vp

Форпост на Facebook