Детальніше...Ми неодноразово писали про книжково-соціальний проект «Добрі мамині казки» львівської письменниці та журналістки Лесі Кічури. Попри календарне літо саме зараз авторка на фінішній прямій – скоро до друку йтиме її 3-тя казкова збірка з розмальовками. Якою буде ця книга вирішили запитати безпосередньо в казкарки.

Детальніше...– Якими є останні тижні перед здачею книги до друку?

– Це дуже насичений період праці. Якщо ти займаєшся усім сама, то розумієш, що звинуватити в кінцевому варіанті не буде кого. Будь-яке недопрацювання лягає на твої ж плечі. Тому працюєш максимально вимогливо і все робиш щонайкраще! Художниця домальовує ілюстрації до останніх 2-х казок, редактор здійснює повторне вичитування тексту. Нарешті ми вже маємо обкладинку і допрацьовуємо розмір, колір та розташування шрифтів. Сама концепція цієї книги вийшла саме такою, як я собі мріяла. Моя партнерка – ілюстраторка з Києва, Катерина Іванова – просто бездоганна людина в розумінні моїх творчих побажань. Будь-який задум вона відразу схоплює і часто додає своє бачення, яке творить таку гарну ілюстрацію, що я сама можу подовгенько на неї задивлятися.

– Читачів завжди цікавить – а що всередині? Якими є казки та їхні герої?

Детальніше...– Герої дуже різні! Є кілька сюжетів еко-казок. «Як море собі друзів шукало» – історія про щасливе співжиття морських глибин та їхніх мешканців – риб та ссавців. «Про соловейка, який хотів стати колібрі» – казка про маленьку пташку, яка подумала, що вона не така уже й важлива, аж поки не зрозуміла, як багато людей очікують на її пісню. Часто дітям також видається, що їхні вміння (співати, малювати, грати на музичних інструментах) неважливі, проте завжди треба переконати дитину, що кожне вміння – це талант з неба і його не можна просто загубити, а обов’язково слід розвивати. Вчора отримала малюнки до історії «Єнот-детектив» – така собі весела казка, яка навчає дітей не брати чужих речей. Є багато історій про шлях до мрії, про подолання перешкод, про вміння берегти пам'ять своїх предків у вишиваному одязі, про традиції та дружбу… Переконана, що кожен маленький читач знайде у цій збірці свого улюбленого персонажа.

– Ви часто відвідуєте фестивалі та літературні толоки, що це дає вам та проекту?

Детальніше...– Спілкування зі своїми читачами. Його ніщо не здатне замінити! На Спаса ми відвідали I книжкову толоку в Червонограді. Це справді було казкове свято! Дорослі й малеча підходили, знайомитися, розповідали враження від моїх історії, характеризували героїв. Часто батьки розказують, які казки з перших книг діти вподобали собі найбільше. І звісно усі, хто не мав 2-ї збірки із серії «Добрих маминих казок» – «Магію Різдва» – той завжди має нагоду отримати її від автора із автографом та особистим побажанням. Наступні вихідні у нас також розписані. Тож 24 будемо читати казки на казковій галявині в Шевченківському гаю, а 25 – будемо гостями фестивалю «За двором» (с. Задвір’я, Буського району). 

–       У чому полягає соціальна складова вашого проекту?

–       Упродовж існування – від весни 2017 – ми подарували близько 3000 примірників книг загалом по Україні. Дуже часто це віддалені бібліотеки та школи, куди ми із читаннями-забавками не маємо змоги дістатися. Часто це діти із багатодітних сімей, якщо в школі нам кажуть, що в їхньому класі є така родина, залюбки книги підписуємо та даруємо. Це й дитячі центри та шкільні бібліотеки, бо часто на уроках позакласного читання діти обирають собі щось із наших текстів, тож я дуже радію, коли малеча цілим класом опрацьовує сюжет якоїсь моєї історії.

–       Книга буде у тому ж ключі, чи відмінна від попередніх?

–       Вона буде й схожою й дещо іншою (усміхається). Насамперед буде товстішою, бо кількість сторінок більша. Матиме на порядок більше малюнків. І це такі прекрасні роботи Каті Іванової, що взявши книгу до рук, сподіваюся, діти не захочуть покласти її назад, а лише повертатися з нею додому! До того ж на сторінках «мандрівних казок» буде ще більше розмальовок, а це дуже важливо для дітей. Адже не кожна дитина має любов до читання, проте малювати люблять всі, відтак після розмальовування героїв дітей цікавить, а які ж події сталися в цій казці? Тому в такий спосіб ми зацікавлюємо дітей. До речі на книжковій толоці в Червонограді одна дівчинка, споглядаючи відео мультика за казкою на екрані вигукнула: «А як то ви книжку запхали в телевізор?» Бо ж бачила, що герої в книзі такі самі, аж тут виявляється, що вони ще у мультику, ще й говорять, ще й різними голосами. Тому показуємо, як казки оживають, стають цікавими та захопливими.

–       Знаємо, що ви любите дивувати читачів масштабними задумками на презентації власних книги. Цього разу також щось таке плануєте?

–       Неодмінно! Але наразі триматиму це в таємниці (усміхається). Зізнаюся лишень, що буде смачно, весело, солодко та музично. Тому слідкуйте за повідомленнями у соціальних мережах на моїй сторінці. Дату презентації буду повідомляти й надсилатиму усім запрошення. Треба знати бодай приблизно кількість охочих відвідати день народження нашої 3-ї книги, бо солодощів та подарунків мусить вистачити на всіх!

Детальніше...Та фіг би я пішла на ту комсомольську стройку! Я в інститут вступила не для того, щоб цеглу на будові тягати та розчин місити!” - так я здобула скандальну популярність на мега-екскурсії парком Культури у Львові, яку відвідала.

Детальніше...Альянс рятує українців від повеней та радіоактивних захоронень, впроваджує телемедицину в селах, натомість їхні вояки вчаться у наших солдатів рити окопи і битися в рукопашному бою.

Детальніше...В житті не думала, що буду працювати в залах із гральними автоматами, але це сталося. Мабуть, найбрудніша робота у моєму житті в моральному сенсі. Чому ж я на неї погодилась? В першу чергу, бо обіцяли в інтернет-оголошенні, що платитимуть 10 тисяч грн. Тобто, досить-таки пристойно за українськими мірками.

Детальніше...Якось британський прем’єр-міністр Вінстон Черчіль сказав: “Політик повинен уміти передбачити, що станеться завтра, через тиждень, через місяць і через рік. А потім пояснити чому цього не сталося”. Український уряд схоже вже зрозумів економічні перспективи найближчих місяців. І тепер його завдання зробити все для того, щоби вони не втілилися в життя.

Детальніше...Хто не має зубів, той не вкусить…Ймовірно саме цим принципом користувалась влада Львова, перетворюючи безкоштовні комунальні стоматології у комерційні підприємства.

Детальніше...Так сталось, що наша армія була змушена за лічені роки, а той місяці долати шлях, на який військовим формуванням в інших державах потрібно було десятиліття. Здобутки досягались важкою ціною – долями загиблих патріотів на полях захисту України від російської агресії. Проте вони міцніші за сталь, бо скроплені кров’ю українців. Одна з таких відроджених структур це військова розвідка. Розвідники не люблять розповідати про себе. Їх підготовка, власне як і методи роботи – таємниця за цупкими завісами. Проте час від часу, вони дозволяють трішки зазирнути за обрій всієї таємничості підготовки розвідників. Наша сьогоднішня розповідь про Навчальний центр розвідки, що розташований неподалік Львова.

Дитя війни

Цей центр можна вважати дитям війни, адже виник він всього близько року тому. Відразу ж після формування тут почалась важка і копітка робота з відбору і підготовці фахівців розвідників. Статистика річ сувора, і якщо слідувати їй, то до лав розвідки потрапляє лише незначний відсоток кандидатів. Їх пошук і підготовка чимось нагадує собою роботу у золотодобувній копальні, де з тон породи шляхом все суворішого вибору, нарешті залишається ота дорогоцінна зернина. Так і тут, приблизно половину бажаючих, залишають так би мовити «у резерві», ще під час співбесід. Ще третина не витримує складності та насиченого графіку підготовки. І ще певний відсоток відсіюється під час складання своєрідних «випускних іспитів».

- Коли ми проводимо будь-які показові заняття, то ніколи не застосовуємо фразу «перед вами кращі представники», - каже заступник командира частини з морально-психологічного забезпечення підполковник Олег Кузь. – Бо сам факт перебування в розвідці вже означає, що це найкращий представник військової еліти.

Детальніше...

Та наразі, попри створений кінематографом імідж військовий розвідник це не обов’язково здоровенна гора м’язів, який на льоту хапає руками кулі ворожих снайперів. Як правило, в цивільному, він нічим не вирізнятиметься від звичайного пересічного українця. Адже головне вміння розвідника - це бути «невидимим» навіть на снігові, що щойно припинив падати. А головна зброя - це уміння швидко сприймати інформацію, вміти помічати найменші дрібниці, та проводити якісний аналіз і робити висновок. Виходячи з цього тут побудована вся навчальна програма.

- Якщо порівнювати з іншими військовими спеціальностями, то розвідники проводять в приміщенні найменшу кількість часу, - продовжив заступник командира частини з морально-психологічного забезпечення підполковник Олег Кузь.- Їх навчальна аудиторія це поле, ліс, гори. І повірте, найкраща погода для нас це найгірша для всіх інших. Дощ, вітер, спека – наші союзники.

Навчальна база створюється відповідно до сучасних вимог

На розбудову цього навчального центру Міністерством оборони було виділено чималі гроші. І вони використовуються для створення сучасної тренувальної бази, яка б дозволяла всебічно готувати фахівців розвідників.

Детальніше...

- В нас на сьогодні вже існує кілька потужних навчально-тренувальних місць, - розповів один з інструкторів центру. – Всі вони побудовані в тісній співпраці з фахівцями, що пройшли гарт протидії російській агресії. Іншими словами, тут немає нічого того, що не відповідає вимогам сучасних бойових дій.

Та «школа розвідників» не зупиняться на досягнутому. Аналізуючи бойовий досвід своїх колег, випускників, та за допомогою партнерів з армій країн членів НАТО тут постійно вдосконалюється навчальна база. Кожен виток російської експансії проти нашої держави відразу фіксується, ретельно аналізується і робиться так, що проти нього шукають своєрідний антидот. Так нещодавно тут завершились навчання за програмою військових розвідників Великої Британії « Орбітал». Відповідно до цієї програми спеціальні знання отримали військовослужбовці сержантського складу, да командири первинної та середньої ланок. Зараз продовжується співпраця з розвідниками Канади, які навчають військовослужбовців Збройних Сил України за програмою канадської навчально-тренувальної місії операції «UNIFIER», що бере участь у підготовці підрозділів Збройних Сил України в рамках «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна».
Основна увага приділяється вихованню психологічної стійкості у кожного воїна. Пріоритетними є виживання у складних умовах, вміння замаскувати не лише себе, алей організувати в тилу ворога цілі спостережні пункти, проводити швидкий аналіз даних з відкритих джерел таких як ЗМІ, розмови місцевих жителів просто в магазині тощо. Вміння коригувати всі види артилерії та наводити на ціль авіацію. А також ще чимало специфічних знань та умінь, які дозволяють «бачити» ворога і розуміти його можливості та наміри.

Детальніше...

- Нам немає різниці якого віку чи цивільного фаху до нас приходять воїни, - зазначив викладач вогневої підготовки молодший лейтенант Олег Кузьмінський. – В наших силах і можливостях зробити з нього професіонала військової розвідки. Важливо добитись їх розуміння підступності та креативності нашого ворога. Його вмінню добре готуватись до операцій, продумуючи кожну деталь. Багато уваги приділяємо передачі знань про сучасні контррозвідувальні заходи частин та підрозділів ворога, що знаходиться на сході України та Криму.

За словами офіцера, однієї відваги на війні мало. Потрібно мати тверді і якісні знання та навички. З самого початку агресії багатьох втрат вдавалось уникати завдяки досвіду колишніх «афганців» та бійців спецпідрозділів, що прийшли по мобілізації захищати Батьківщину. Однак війна, дає розвиток багатьом сферам в тому числі і військовій розвідці. Тому в наших бійців вже є чимало власного досвіду, який вони передають іншим розвідникам.

- Цю війну виграє не сильніший, - продовжив молодший лейтенант Олег Кузьмінський. – А мудріший і той, що буде більш обізнаним. Власне це наш головний меседж до кожного розвідника.

Екіпірування та зброю розвідники підбирають відповідно до поставлених завдань

За останні два роки, так би мовити» арсенал військових розвідників значно змінився. Радянсько-російські стандарти відійшли у минуле. І це стосується буквально всіх аспектів розвідки.

- Останнім часом в нас значно збільшився асортимент технічних засобів, які виготовляє наш вітчизняний укроборонпром, - наголосив начальник розвідувального управління командування сухопутних військ Збройних Сил України полковник Андрій Мельник .- Це стосується і екіпірування, і зброї, і навіть їжі розвідника. На озброєння крім стандартних Калашникових, в нас поступили і снайперські гвинтівки, та навіть автомати вітчизняного виробництва «Вулкан».

Крім цього, за словами офіцера, розвідники отримали унікальну сучасну радіолокаційну станцію розвідки вітчизняного виробництва, яка дозволяє вести розвідку обходячи всі перешкоди, які ставлять сучасні російські засоби РЕБ. Активно використовуються у військах безпілотні розвідники, які також є повністю українською розробкою і виготовленням. За практикою останніх бойових дій видно, що російські електронні засоби протидії просто не фіксують українських «пташок». І це дозволяє постійно контролювати всі пересування ворога навіть в його глибокому тилу. Також активно проводяться випробовування нового військового парашута українського взірця, адже єдине в нашій країні підприємство з виготовлення парашутів залишилось в окупованому Росією Криму. Тому виробництво довелось налагоджувати буквально з чистого листка паперу.

- Ми постійно проводимо апробацію нових зразків найрізноманітнішої розвідувальної техніки та пристроїв, - продовжив полковник Андрій Мельник .- Вивчаємо їх можливості, та функціональність у використанні в підрозділах розвідки. Це вимоги часу. І ми мусимо йти на крок попереду нашого противника.

Незабаром у Навчальний центрі розвідки, що розташований неподалік Львова, відбудеться черговий випуск слухачів. А це означає, що ворог стане ще більш відкритим для наших військ. Адже свою «точку роси» українська військова розвідка вже минула.

Детальніше...В дитинстві я боялася мертвих та похоронів. Я навіть ховалася в кімнату. Та згодом це в мене минуло.

Детальніше...Мудрі люди кажуть, що в кожного народженого вкладена певна місія: в чому він може себе виявити щонайкраще - в мистецтві чи підприємництві, у конкретній фаховій досконалості, в суспільній активності чи просто в тому, що добре виховає своїх дітей і сповідуватиме вікову мудрість добра. Хтось усвідомлює свою місію і втілює замисли задля поступального руху спільноти, а хтось і без цього усвідомлення - на своєму окремішньому полі - просто працює в поті чола. Ми всі різні, одностайні буваємо хіба що в часи великих зрушень. А далекоглядна спільна мета вимагає злагоди на всіх рівнях.

Детальніше...Мені 13 років і я рік як живу з батьками в США та вчуся в звичайній американській школі. За ці 12 місяців я побачила, в чому різниться американський підхід до навчання від українського.

Репліка

Львів - перше українське місто, яке вперше увійшло до top-100 європейських міст
Олег Манчура

Львів - перше українське місто, яке вперше увійшло до top-100 європейських міст

На шістдесят четвертому. Найбільше зростання серед іноземних туристів - німці.

Тексти

1z

vp

vp

Форпост на Facebook