На початку березня вірус став поширюватися в Україні. Незважаючи на невтішну статистику – понад п'ять тисяч інфікованих, для нашої країни – це ще не пік. І навіть ще не початок, вважає доктор медичних наук, завідувачка відділом респіраторних та інших вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.В. Громашевського НАМН України Алла Мироненко, пише "РБК-Україна".
Президент днями заявив, що пік епідемії COVID-19 в Україні може припасти на двадцяті числа квітня. Наскільки це так? Можливо, у вас є інші припущення?
Що таке взагалі пік? Епідемічний процес зазвичай має фазу підйому, потім найвищу точку – це пік, а далі – фаза спаду. Якщо говорити про те, що ми зараз маємо – це навіть ще не початок. Карантин призводить до того, що ми маємо певну кількість хворих, хоча спілкування між людьми досить обмежене. Я думаю, що пік може бути восени.
Але потрібно розуміти, що, по-перше, попереду літо. І я дуже сподіваюсь, що влітку буде трохи легше, тому що в цю пору респіраторні інфекції неактивні. Цьому сприяють різні фактори: сонце, вітер, відчинені вікна. Хоча цей вірус новий і він більш стійкий, ніж, наприклад, вірус грипу. І водночас менш стійкий, ніж інші безоболонкові віруси. Як буде – побачимо.
Але я впевнена, що випускати школярів та студентів на навчання зараз навесні не слід. У них уже налагоджене дистанційне навчання і нехай би вони так і закінчили навчальний рік. Коли мова йде про випуск із вищого навчального закладу чи школи, то в такому випадку можна в індивідуальному порядку призначати їм тестування за необхідності. А щоби всі вони збиралися в одному класі чи аудиторії – це призведе до загострення епідемічної ситуації.
Можна запустити транспорт, але за умови, що всі будуть дотримуватися масочного режиму, обробляти руки чи рукавиці. Щоби якось життя відновлювалося – це теж правильно. Метрополітен можна було взагалі, мабуть, не зачиняти, але не пускати в метро людей із відкритим обличчям, без маски.
По-друге, треба, щоби люди слідкували за руками, тому що через руки навіть більша ймовірність інфікуватися, ніж через відкрите обличчя. Це, звичайно, якщо в транспорті їде п'ять людей, а не, наприклад, п'ятдесят. Але в будь-якому разі за щільного пасажиропотоку всі повинні бути в масці.
А як щодо роботи підприємств? Адже через карантин економіка також страждає. Чи доцільно відновлювати їхню роботу вже в травні?
Доки вся захворюваність спаде настільки, що буде зустрічатися зрідка й медицина зможе з цими випадками впоратися – може пройти ще два роки. Тому з цим доведеться жити, розуміти, що потрібно користуватися масками і слідкувати за руками.
Як це має бути надалі зі школярами, мені важко уявити. Щоби вони навчалися в масках – не дуже розумію, як це буде на практиці. Побачимо, як пройде літо. Але Україна не могла собі дозволити не зачиняти нічого. Хоча у Швеції ресторани не закривалися, просто зменшили кількість столиків і так, щоби люди не дуже щільно сиділи. І там, напевно, усе ретельно обробляють.
Нам доведеться до цього адаптуватися.
Чи виробляється в тих, хто перехворів, певний імунітет? І якщо так, то наскільки він стійкий?
По-перше, якщо людина одужала, то вона одужала завдяки тому, що імунітет у неї утворився. Наскільки він стійкий – поки що немає таких досліджень, які могли б дати нам таке розуміння.
Крім того, віруси, які на різних континентах зараз уже циркулюють, дещо змінилися. Наскільки кардинальні ці зміни – це теж ми поки не розуміємо. Зміни в генетичній структурі вірусу не відразу призводять до змін його властивостей. Генетичні зміни у всіх вірусів відбуваються.
Але наскільки вони кардинальні, чи буде в такому випадку захищати імунітет, вироблений на той варіант вірусу, яким людина вже перехворіла з якогось іншого континенту – ми ще цього не знаємо. Ще не було стільки часу, щоби це вивчити.
