19657051 10213586549561955 4877066972553797298 nЧи має помилування Любові Кушинської цінність для суспільства? Я намагалася у цьому розібратися. 

Старі детективні історії завжди заворожують, бо наліт десятиліть додає таємничості і драматизму. Такою є справа Любові Кушинської, яку надавно помилував Президент. Ніхто із нас, окрім людей втаємничених (а таких небагато), не може достеменно знати, що там насправді відбулося. Але ми можемо вивчати, співставляти та аналізувати доступну інформацію. Так от, ми із трьома колегами Марічкою Кужик, Олександрою Стасишин, Оксаною Лабойко знімали матеріал про цю давню криваву і моторошну історію. Ну, вона заворожує, я вам скажу. Хочеться вникати і досліджувати. Не дуже є з ким про неї говорити. Минуло 20 років. Правоохоронців, які це розслідували, знайти важко. А ті, кого знайшли, говорити про це не хочуть. Сусіди бояться. Говорять лише вдова Ярослава Дрожджеля, Микола Савельєв і Світлана Хитрова.

Коротко історія. Описую на основі прочитаного в статтях Миколи Савельєва та вже почутого від спікерів, яких ми записували для сюжету. А саме від Богдана Шкаради, який з 1996 року по 2001 очолював міське управління міліції і розповів нам деякі обставини цієї справи та Світлани Хитрової, яка робила свого часу про це матеріали і добре пам’ятає той жах. 

Влітку 1997 загадково зникли двоє людей. 61-річний лікар залізничної лікарні Орест Циньовський і його 38-ми річний зять Ярослав Дрожджель. Зникли після зустрічі із Любовю Кушинською. Після того як продали їй квартиру на вулиці Котляревського у Львові. Згідно із висновками слідства лікар і зять були вбиті у лісі біля села Борщовичі. Вони із ріелтеркою Кушинською та її водієм поверталися від нотаріуса в Кам’янка Буській. По дорозі до Львова Кушинська запропонувала «обмити» угоду в лісочку. Там вже була готова вирита яма...  В лісі Кушинська застрелила зятя із пістолета, а водій Андрій Манько сокирою зарубав тестя, який намагався втікати коли все зрозумів. За що людей будо вбито - я цього до кінця не зрозуміла. Із статті Савєльєва випливає, що Дрожджель передумав продавати помешкання бо ріелтерка не віддала частину суми.

Тіла знайшли лише через пів року. Їх би, можливо, ніколи не знайшли, якби на це місце не вказав водій-співучасник підприємиці. За словами Богдана Шкаради, справа була в тому, що його заказала сама ж Кушинська. Інформація якось просочилася і Манько, рятуючись, втік в Польщу. Але там його знайшли працівники тодішнього УБОЗу і домоглися депортації в Україну. Водій пішов на співпрацю з міліцією і у всьому зізнався. В подальшому його засудили до 15 років ув’язнення і він це покарання вже відбув. І десь, мабуть, гуляє Львовом. За деякими даними він помер два роки тому. 
А незабаром до Львова повернеться і Любов Кушинська.

Так от, мінімум від трьох людей я почула про страх. 20 років минуло, а страх в людей живий. Сусіди із того під’їзду, де знаходиться сумнозвісна квартира, боялися навіть коментарі на камеру давати. Там ще пам’ятають як 20 років тому ріелтерка на якихось слідчих діях у під’їзді сказала, що повернеться і всім відімстить. Це у нам записано на камеру - без обличчя сусідки. В тій трьох кімнатній квартирі, до речі, ніхто не живе. Якийсь час там жила донька Кушинської але потім суд передав квартиру вдові Дрожджеля. Вона не стала жити в «кривавій» квартирі і продала. І ще один нюанс. У тому під’їзді, під «проклятою» квартирою, на першому поверсі власниця такої ж квартири, 20 років назад, продала ту квартиру як пояснили в будинку «щоб не зв’язуватися з Кушинською, подалі від неї» .... Тобто люди щось знали і чогось боялися. Ну, уявляємо силу страху, якщо людина продає чудову квартиру в престижному районі...

Світлана Хитрова розповіла нам, що тоді давно висвітлення цієї теми для окремо взятого журналіста було небезпечним. Тому журналісти застосували тоді корпоративну солідарність. Це були власне Хитрова Света, покійний Омар Узарашвілі, Микола Савельєв. Із розповіді Світлани та із старих публікацій я зрозуміла, що Кушинсика входила в групу чорних ріелтерів. Кінці покровителів сягали у вищі ешелони влади. Всі пам’ятають пригоди Сюзанни Станік. Саме її чоловік Роман Станік був коханцем Кушинської і брав якусь участь в тих справах її із нерухомістю. І власне він познайомив убитих із ріелреркою Любовю. І до речі сина Ореста Циньовського Юрія, який проводив своє розслідування убивства батька і швагра, вбили в 1999 році. Це вбивство досі не розкрите...

Вирок Кушинській суд виніс в 2005. На той час вона вже відбула у СІЗО здається 8 років. Зараз минуло трошки більше двадцяти. Жінка багато років відсиділа в Качанівській колонії. Є довге минулорічне інтерв’ю з Кісєльовим, дуже специфічне. Кушинська на ньому виглядає надто добре. Наче не в в’язниці сиділа 20 років, а в салонах краси. Ну, але спишем це на генетику. 

В цілому це гуманно, що людина відсидівши пару десятиліть може мати право вийти на волю. Але в цій справі для мене є яскраві акценти, які є важливими. Я, звісно, не беруся робити висновки стосовно винуватості Кушинської. Хто його знає що там було!? Але 1.Помилувати можна людину, яка визнала вину. Кушинсика її не визнала. Суть помилування у прощенні. А що прощено, якщо людина каже, що не вчиняла злочину!? 2. Відсутність принципу рівності. Ми розуміємо, що Кушинська не правило, а виняток. Підставою для помилування не були унікальні обставини її історії та формальних нюансів, а покровительство, втручання нардепів, матеріали в ЗМІ з ознаками замовності, дорогий адвокат, який не береться за усі справи. В інтерв’ю НТН А. Федур сказав, що знайшли законний механізм який дав підстави для помилування без визнання вини. Але в чому той механізм полягає не пояснив. На мою думку, цей «механізм» - це лобіювання та зв’язки. А отже, для суспільства це помилування не має ні ідейної, ні практичної цінності. 

загрузка...