Пане Президенте! Вважаю, що здобув моральне право публічно говорити з Вами бо: боровся і голосував за відновлення нашої державності, був останнім всесоюзним та шість скликань українським нардепом.
Так склалося, що коли розчарування народу у своєму виборі ставало очевидним – я писав гострі відкриті листи президентам Кучмі, Ющенкові, і кандидатові на цю посаду Януковичу. Адже ніхто з них навіть не брався витягувати Україну із пострадянського болота… Я постійно пам’ятаю, яку ціну заплатив закривавлений Майдан за п’ятого Президента України.
Українці вознесли Вас на самісіньку вершину влади. Про дії та вчинки бізнесмена Петра Порошенка знало вузьке коло спільників. Про двічі міністра Порошенка – набагато більше. Зараз за Президентом Порошенком стежать мільйони співвітчизників та світових політиків. Нічого не приховаєш. Отож, вдивляємося у Вашу діяльність при посиленому освітлені.
Вперше круті амбіції бізнесмена Порошенка засвітилися на президентських виборах Ющенка, де Ви керували штабом і цілились на прем’єрське крісло при ньому. Ющенко вистояв, бо мав угоду з Юлею, яка відмовилася бути йому конкурентом, хоч і мала чималі шанси.
Після сигнальної прес-конференції Зінченка, здавалося, Ви назавжди повернетесь у свою підприємницьку імперію і подасте приклад окремішності політики і великого бізнесу. Та Ви хотіли бути і тут, і там. Тому відбувся ганебний зигзаг – посада міністра економіки в уряді Азарова у період розквіту антиукраїнської політики Януковича. До того часу Ви вже фінансово підкорили землі та цукрові заводи благодатного Поділля, «Ленінську кузню», кондитерські фабрики, автозаводи, розростався в Україні та поза нею «Рошен».
Багато що складалося на Вам на користь:
Ваш 5-й канал правдиво висвітлював події Майдану. Розпочата Росією війна перелякала українців так, що вони готові були негайно обрати саме того одчайдуха, котрий став на прю із бульдозером, що чомусь опинився на Банківській.
А ще плюс ситуативне везіння (швиденько обираємо Президента, бо Путін посуне на Київ!) та наївна довірливість українців: Порошенко швидко закінчить війну, будемо жити по-новому, подолаємо корупцію, вступимо у Євросоюз… Та мало хто знав, що у Відні вже конспіративно домовлено з Льовочкіним, Фірташем, Кличком про розподіл влади та фінансових інтересів.
І ось Ви – П’ятий! Булава у Вашій руці. Яскравий інавгураційний виступ перед народом, що захистив свою гідність. З нього мала розпочатися нова епоха в українській історії. У Вас появляються можливість (і обов’язок!) після Майдану стати справді Першим, справді Українським Президентом, подати особистий приклад чесної, відкритої перед суспільством влади, здійснити хоч дві-три фундаментальні реформи, домогтися покарання вбивць Небесної сотні, оголосити військовий стан на Донеччині та Луганщині (іти в Гаагу із винуватцями якогось локального АТО – не смішімо світ!), проініціювати стрімкий розвиток середнього бізнесу, відлучити олігархів від впливу на вирішальні політико-економічні рішення.
Для реалізації цього виберіть із мільйонів українців і сформуйте замість зграї Януковича своє патріотичне, професійне, некорумповане оточення і рятівну команду для України. Вперед! Та Ви виводите на політичну авансцену бізнесменів Ложкіна, Гонтарєву, Кононенка, Косюка, Онищенка, Грановського, Березенка, та інших…
Мислячі українці одразу насторожилися: він оточує себе лише тими, з ким мав бізнесові справи.
У Вас була прекрасна нагода продемонструвати олігархам незалежність від них, вийти з їхнього оточення і впливу – передати весь свій бізнес (перш за все Липецьку цукеркову фабрику на території агресора) в управління зарубіжній компанії і бути «чистим» президентом, а не наполовину. Ви чомусь не помітили як Ваша фінансова соратниця Гонтарєва вкидає Україну в морок інфляції. Логічна підозра багатьох людей: хто знає завтрашній курс валюти, той може «в білих рукавичках» заробляти скажені гроші, виймаючи їх з кишень простолюду.
Як член депутатської слідчої комісії з цього питання, не маю права обійти Іловайську трагедію. У розпал кровопролитної війни за нашу свободу Ви призначаєте міністром оборони не бойового, а паркетного генерала, охоронця високих чиновників – Гелетея. Непродумана Генштабом операція (Муженко) визволення Іловайська – була авантюрою.
В Іловайському казані російськими регулярними військами оточено наших вояків, здебільшого добровольців. Оточенці просять підмоги у керівництва Міноборони, їм брешуть, що вона вже наближається, знаючи, що її не буде. В Іловайську стікає кров’ю оточене обеззброєне українське військо, а Ви, Гелетей та Муженко проводите в Києві помпезний парад. Якщо головнокомандувач, про це не знав – тим гірше для нього. Замість того, щоб суворо покарати Гелетея і Муженка – першого Ви ховаєте на посаду Вашого охоронця, а другого нагороджуєте. Та найбільше вражає, пане Президенте, що саме у ті дні Ви здійснювали свою «офшорну оперецію», яку не вдалося приховати від громадськості.
Вважаю не лише помилковим, а й аморальним позбавлення українського громадянства Саакашвілі. За що? За критику? Ніби статус громадянства – це Ваша власність. Ви б таки передали його в руки тих грузинів, яких Міхо свого часу відігнав від корита, а то й загнав за грати, одібравши вкрадене. Ви б це зробили, якби Вам не покивали пальцем з Вашигтону, Берліну, Парижу… Скажете, це вибіркові факти? Є з чого вибирати, пане Президенте. У чернетці цього листа їх було куди більше.
Президентські офшори працюють, Липецька фабрика підсолоджує життя росіянам, українські лицарі далі кладуть свої душі й тіла за Україну під принизливою ширмою «АТО», яка маскує обличчя і звіриний оскал агресора. Вже 60 тис. українців убито і поранено на фронті. 56% української економіки ховається в тіні, 140 млрд. $ виведено в зарубіжні банки.
Тотальна корупція на всіх поверхах влади стає все нахабнішою і безкарнішою. Ціни на все найнеобхідніше для звичайної людини реактивно підскакують. Гонтарєва у підпіллі, але запущена нею фінансова авантюра катастрофічно люмпенізує Україну: девальвація гривні сягнула 350%. Цілковито донищено середній клас – опору держави. Від нас одвернулися інвестори та розводять руками лідери дружніх держав.
І в той самий час, появляються нові рошенівські магазини, що засліплюють очі зубожілим українцям, Ваш банк різко нарощує прибуток, Ваші підприємства випускають військову техніку для фронту за завищеними цінами. Процвітає бізнес лише Ваш, олігархів та Ваших друзів. Невже Ви не розумієте, що від народного бунту Вас і Україну рятує лише війна і боязнь осатанілого Путіна? І терпляча обачність українців?
Для мене найтрагічніше те, що сьогодні, при Вас, Україна дедалі більше поринає у в’язку задуху зневіри. Це найнебезпечніше почуття. Особливо, якщо воно породжене тим, у що (або в кого) недавно вірилося. Якби це розчарування стосувалося лише у Вас, як Президента – для цього є вибори, але ж ідеться про зневіру в існуванні України, як суверенної держави. І маю на увазі не тільки українців, а й світових лідерів. Тіпун мені на язик! Не дай, Господи, завтра МВФ відмовить у позичках і… країна не здатна себе утримувати.
Пане Президенте! Водночас я не забув, що за цей час підписано угоду з Євросоюзом, відродилося Національне військо, маємо вимучений безвіз, вдалу декомунізацію, свободу слова (на жаль для антиукраїнських сил), відновлено ряд знищених доріг, підписано Закон про освіту, створено Суспільне телерадіо, визнано повоєнний національно-визвольний рух.
Запам’яталися кілька Ваших крилатих фраз: «Україна назавжди відірвалася від Російської імперії», «Нам не треба прорубувати вікно в Європу, ми і є Європа»), Ваших, по-справжньому державницьких виступів тощо. Як мало, як же мало за три з половиною роки! І це за наявності майже домашнього прем’єра, контрольованої Вами більшості в парламенті, підпорядкованості всіх силовиків, впливу на судову гілку влади, фактично одноосібне призначення голів обласних та районних адміністрацій. Чого ж іще бракує, щоб вивести Україну на твердь? Чого?
На жаль в Українській Долі Ви вже нічого радикально не зміните… Добудьте цей термін без нових помилок і відійдіть у свій бізнес, насолоджуйтесь ним, як п’ятий, колишній…
Із рештками поваги до Вас, Володимир Яворівський
