cb51uipi2zvfd3t6thxtПолітсила, яка вирішить проблему єврономерів, отримає велику додаткову підтримку на виборах. І це стає ключовим блокатором вирішення проблеми.

Автомобільне питання розділило країну не гірше, ніж політика. Одні не люблять «євробляхерів», вважають їх безвідповідальними і звинувачують чи не в усіх ДТП країни. Самі автомобілісти у відповідь кажуть, що не хочуть сплачувати драконівське мито, яке однаково піде не в держбюджет, а в кишені корумпованих чиновників.

За даними Державної фіскальної служби, станом на 31 січня 2018 року на території України перебувало майже 425,4 тис. автомобілів з іноземною реєстрацією. Це офіційні цифри, і всі розуміють, щонасправді таких авто значно більше. І з кожним днем ця цифра зростає.

Здавалося б, політики мають скористатися народним гнівом для завоювання симпатій електорату. Адже політсила, яка вирішить питання «євроблях», отримає прихильність сотень тисяч водіїв. Разом із членами сімей та друзями це ціла армія потенційних виборців. Доволі потужна, щоб провести фракцію у Верховну Раду. Очевидно, що люди в цій групі мають різні вподобання, але питання доступних автомобілів достатньо важливе, щоб згуртувати їх навколо політичної сили.

І справді, у Комітет з питань податкової та митної політики потрапляє багато законопроектів, пов’язаних з єврономерами. Але члени комітету їх навіть не розглядають! Наприклад, законопроекти громадських активістів та депутатів від УКРОПу № 5561/5562 були зареєстровані ще в грудні 2016 року – і досі навіть не виносились на розгляд. Хоча депутати – члени комітету чудово знають про їхнє існування.

У згаданих документах ми запропонували піти перевіреним європейським шляхом – скасувати обов’язковий екостандарт «Євро-5» та зняти обмеження на рік випуску авто. Але разом з тим запровадити обов’язковий технічний контроль при ввезені транспортного засобу. За таких умов у громадян України з’явиться можливість придбати хоч і старий, але безпечний і надійний європейський автомобіль.

Є й інші, більш радикальні ідеї. Наприклад, законопроект № 8208, який пропонує нардеп Олександр Шевченко. Документ передбачає впровадження єдиного збору в розмірі 500 євро як для нових, так і для вживаних автівок, яким виповнилося не більше десяти років. Хоробра ініціатива, вельми доречна в теперішній ситуації з добробутом громадян. Але процентна ставка від вартості авто була б усе ж більш доречною – скажімо 10%.

А інколи депутати взагалі пропонують неадекватні речі. Наприклад, продовження терміну транзиту. Це, найімовірніше, ще більше ускладнило б ситуацію. Як і пропозиція запровадити місячні та річні «такси» за легальну їзду на нерозмитнених авто. Хто захоче витрачатися на розмитнення при таких умовах?

До цієї ж категорії можна віднести законопроект від комітету Ніни Южаніної, який був опублікований до обговорення в соціальних мережах декілька днів тому. Він практично унеможливлює користування авто з єврономерами в країні. Так, я розумію, що невирішення проблеми з такими авто призводить до багатьох наслідків, зокрема до корупції на митниці. Але! Таким чином порушується міжнародне законодавство, наприклад Стамбульська конвенція. Це стане причиною іміджевих втрат і різноманітних непотрібних дискусій щодо України. Пропоновані зміни зачеплять також іноземців, які цілком легально їхатимуть до нашої держави. Тобто захищаючи недовиробників українських автівок та автомобільний бізнес, ми можемо спричинити ще більше проблем.

Найбільше ситуацію ускладнює те, що єдності немає не лише в парламенті, а й серед самих автомобілістів. Громадські організації по-різному бачать вирішення проблеми. У ГС «Доступне авто» позиція єдина й незмінна: зняти всі діючі «дивні» обмеження та, за прикладом Європи, впровадити технічний огляд.

ГО «АвтоЄвроСила» має більш м’яку позицію. Спочатку вони вимагали від влади прийняття закону № 5567, який дозволив би українцям не розмитнювати ввезені з-за кордону машини з іноземною реєстрацією. При цьому власник авто повинен би був щороку сплачувати державі відсоток від митного збору. Наразі ж «АвтоЄвроСила» наполягає на таких самих рішеннях, що й «Доступне авто», проте публічно наші законопроекти організація так і підтримала.

Є й такі автомобілісти, для яких навіть невеликі періодичні поступки вже будуть перемогою. Скажімо, звучали пропозиції від активістів про разову податкову амністію.

Втім, проблему треба було вирішувати ще в 2016 році, коли до виборів було далеко. Зараз же жодна політична сила не дасть нікому провести закон, щоб не дарувати конкурентам електоральний бонус. Впевнений, що навіть партії в межах коаліції не домовляться між собою щодо цього.

Тому одним зі способів вирішення конфлікту міг би стати спільний законопроект, який у співавторстві зареєструють усі парламентські фракції та групи. Тоді кожен зможе сказати, що брав участь у вирішенні проблеми, – і отримати свої політичні бали. Або свій варіант теоретично міг би запропонувати уряд – як політично незаангажований орган влади.

Зараз ведеться багато розмов про досвід боротьби з «євробляхерами» в Молдові. Свого часу там було чимало машин з іноземною реєстрацією. Уряд запропонував комбінацію батога і пряника. Пряником була одноразова амністія ввезених машин та їхнє розмитнення зі знижкою 70% на акциз. Обмеження за роком випуску теж було знято.

Амністія «євроблях» у Молдові тривала з 1 січня до 1 липня 2017 року. А потім настав час батога: запроваджувалися вкрай суворі вимоги на подальше ввезення «блях» і серйозні штрафи за фінансові порушення. Коли на дорозі зупиняли машину порушника, її примусово вивозили на митницю. І власник оплачував не лише штраф, а й послуги евакуатора – виходила колосальна сума.

Але я пропоную орієнтуватися не на Молдову, а на країни Євросоюзу: Польщу, Литву, Німеччину. Приклад треба брати з тих країн, у яких цієї проблеми просто не було. Бо їхнє законодавство орієнтоване на мільйони людей, а не на десяток олігархів, з яких складається автомобільне лобі України.

Треба скасувати митну дискримінацію для вживаних авто – і тоді все стане на свої місця. Польські номери залишаться полякам, литовські – литовцям, ну а українці реєструватимуть машини у своїй країні.

А політики зможуть сконцентруватись на своїх прямих обовязках – впровадженні реформ в Україні.

Михайло Катрук, співзасновник громадської спілки «Доступне авто»

загрузка...