На Хмельниччині було майже 200 підпільних квартир для воїнів УПА

Ук­ра­їна пос­тій­но бу­ла сво­єрід­ною аре­ною у бо­роть­бі хи­жих дер­жав за во­ло­да­рю­ван­ня над нею. Сто­літ­тя­ми іс­то­рію Ук­ра­їни пе­ре­пи­су­ва­ли, зни­щу­ючи дос­то­вір­ність, а са­му дер­жа­ву та на­род на­ма­га­ли­ся стер­ти з кар­ти сві­ту. Пос­тій­не по­не­во­лен­ня ук­ра­їн­ців зму­шу­ва­ло їх ста­ти на за­хист сво­єї дер­жа­ви. А під час II сві­то­вої вій­ни це ста­ло при­чи­ною ство­рен­ня під­піль­ної ар­мії — Ук­ра­їнсь­кої пов­стансь­кої ар­мії (УПА). Її ще на­зи­ва­ють ар­мі­єю без дер­жа­ви, пише "День за днем"

Ар­мія пов­стан­ців ви­ник­ла з по­чат­ком ні­мець­ко-ро­сій­ської вій­ни з де­кіль­кох вій­сько­вих фор­му­вань О­УН. До лав цих смі­лив­ців вхо­ди­ли біль­шість се­ля­ни, рід­ше — ро­біт­ни­ки та ре­міс­ни­ки. При­єд­ну­ва­ли­ся та­кож пред­став­ни­ки ін­ших на­ці­ональ­нос­тей: гру­зи­ни, та­та­ри, єв­реї, бель­гійці та азер­бай­джан­ці з на­ді­єю під­ня­ти та­кі ж на­ці­ональ­но-виз­воль­ні ру­хи у сво­їх кра­їнах піс­ля вис­на­жен­ня Ні­меч­чи­ни та СРСР у хо­ді вій­ни.

Упів­ці бо­ро­ли­ся про­ти всіх оку­пан­тів Ук­ра­їни (по­ля­ків, нім­ців, ро­сі­ян), а особ­ли­во — про­ти од­ра­зу двох то­та­лі­тар­них ре­жи­мів: ко­му­ніс­тично­го та на­цистсь­ко­го. Крізь ла­ви пов­стансь­кої ар­мії прой­шло 100 000 сві­до­мих пат­рі­отів.

УПА ма­ла Го­лов­ний вій­сько­вий штаб та по­ді­ля­ла­ся на три вій­сько­ві ок­ру­ги: «УПА-За­хід», «УПА-Пів­ніч» та «УПА-Пів­день», які скла­да­ли­ся з від­ді­лів та со­тень. Це бу­ла єди­на під­піль­на ар­мія, яка ма­ла влас­ну на­го­род­ну сис­те­му. Та­кож во­ни ма­ли ме­дич­ну служ­бу та служ­бу зв’яз­ку. Їх не­аби­як під­три­му­ва­ло То­ва­рис­тво Чер­во­но­го хрес­та.

Єди­ної фор­ми пов­стан­ці не ма­ли. Во­ни ви­ко­рис­то­ву­ва­ли во­єн­ні фор­ми пе­ре­мо­же­них про­тив­ни­ків: ні­мець­ку, поль­ську та ра­дянсь­ку. А піс­ля пе­ре­хо­ду в УПА учас­ни­ків до­по­між­ної по­лі­ції рей­хко­мі­са­рі­ату «Ук­ра­їна» — ще й по­лі­цей­ське об­мунди­ру­ван­ня.Зброя на­ці­она­ліс­тів — це вій­сько­ві тро­феї: ра­дянсь­кі, ні­мець­кі, поль­ські, угорсь­кі, чесь­кі та на­віть японсь­кі, іта­лій­ські і фран­цузь­кі.

УПА кон­такту­ва­ла з роз­відка­ми Бри­та­нії та США з ме­тою на­ла­го­ди­ти зв’яз­ки та за­ру­чи­ти­ся їх під­трим­кою у виз­воль­ній бо­роть­бі.Хмель­нич­чи­на та­кож взя­ла участь у під­піль­ній вій­ні в скла­ді пов­стансь­кої ар­мії. В на­шій об­ласті ді­яв во­єн­ний ок­руг «УПА-Пів­день», а у Прос­ку­ро­ві — гру­па 22б. Ке­рів­ни­ком ок­ру­гу був спо­чат­ку Оме­лян Гра­бець («Бать­ко»), а у 1943 ро­ці ко­ман­ду­ван­ня на се­бе пе­рей­няв Ва­силь Кук («Ко­валь»).

Ар­мію УПА ду­же під­три­му­ва­ли ук­ра­їн­ці. Се­ля­ни По­діл­ля, як і всі­єї Ук­ра­їни, за­без­пе­чу­ва­ли во­їнів хар­ча­ми та одя­гом, ве­ли роз­відку та пе­ре­хо­ву­ва­ли упів­ців. На Хмель­нич­чи­ні бу­ло май­же 200 під­піль­них квар­тир для во­їнів УПА.

Прос­ку­рів­ча­ни на­да­ва­ли пов­стан­цям одяг, лі­ки, ме­дич­ні інс­тру­мен­ти, фар­бу та па­пір для лис­ті­вок. Ад­же УПА та­кож ма­ли доб­ре роз­ви­ну­ту під­піль­ну дру­карсь­ку сис­те­му для бо­роть­би з оку­пан­та­ми. У ба­гатьох по­діль­ських міс­тах і се­лах роз­та­шо­ву­ва­ли­ся їх­ні дру­кар­ні.

Ма­со­ва під­трим­ка ук­ра­їн­ця­ми са­мос­тій­ни­ків зму­си­ла Гіт­ле­ра та Ста­лі­на не­до­ви­ко­на­ти свої пла­ни що­до Ук­ра­їни.Особ­ли­ве зна­чен­ня ма­ють упівсь­кі кри­їв­ки — вій­сько­во-обо­рон­ні та гос­по­дарсь­кі під­земні спо­ру­ди. Ін­же­не­ри УПА спо­ру­ди­ли по­над 10 000 кри­ївок в Ук­ра­їні. Їх ви­ко­рис­то­ву­ва­ли для шпи­та­лів, дру­ка­рень, збе­рі­ган­ня хар­чів і зброї, пе­ре­хо­ву­ван­ня во­їнів і жит­ла для ро­дин ви­що­го ко­ман­ду­ван­ня УПА. Ви­на­хід­ли­вість бу­ду­ван­ня та мас­ку­ван­ня та­ких спо­руд зав­да­ла чи­ма­ло труд­но­щів во­ро­гам.

За­кін­чення II сві­то­вої вій­ни ста­ло для УПА по­чат­ком бо­роть­би про­ти ра­дянсь­ко­го то­та­лі­та­риз­му. Під­піль­на ар­мія в устах на­цис­тів і ра­дянсь­кої вла­ди вис­ту­пає зло­чин­ця­ми. Але це ствер­джу­ють ли­ше во­ро­ги ук­ра­їн­ців. Чи не так?

Зни­щен­ня УПА про­во­ди­ли гес­та­пів­ці та спец­гру­пи НКВС ра­зом з пар­ти­за­на­ми чер­во­ної ар­мії. УПА за­вер­ши­ла своє існу­ван­ня в 1954 ро­ці піс­ля ареш­ту ос­таннього ко­ман­ди­ра ар­мії Ва­си­ля Ку­ка. Про­те, де­які за­го­ни пов­стан­ців ще дов­го ді­яли в різ­них ре­гі­онах Ук­ра­їни.УПА — це від­по­відь нес­ко­ре­но­го на­ро­ду за­гар­бни­кам Ук­ра­їни.На за­вер­шення ци­тую наці­она­ліс­та Ми­хай­ла Дя­чен­ка: «Сво­бо­да — це та­кий скарб, що на­віть най­більші жер­тви — не за­ве­ли­кі».