Про те, що йому потрібна пересадка печінки, львів'янин Микола Павлів дізнався цього літа, пишуть Факти.
"Майже два роки лікарі не могли поставити мені точний діагноз і з'ясувати, чому шкіра і білки очей стали жовтими, а клітини печінки стрімко перероджуються, - розповідає Микола. - Припускали, що це гепатит С або гемохроматоз (надлишок заліза в організмі), і лікували від них. Коли ми з дружиною шукали інформацію в Інтернеті, з'ясувалося, що є цілі групи «товаришів по нещастю». Саме в соцмережах мені порадили звернутися до Києва, до фахівців Інституту імені Шалімова. Можливо, ця порада мене врятувала. Приходжу на прийом до лікаря, а він, навіть не подивившись виписки з історії хвороби, каже: «У вас залишилося два-три місяці. Вам терміново треба робити пересадку печінки, так як вона вражена на 50 відсотків». Постало питання: де взяти гроші і як знайти донора? У нас велика сім'я, але ніхто з родичів не підходив".
Друзі Миколи кинули клич і зібрали суму, необхідну для проведення операції в турецькій клініці. У цей час чоловік вже був в дуже важкому стані. Коли Микола з дружиною прилетіли в Стамбул, хірург запропонував чоловікові піти на експеримент - зробити перехресну пересадку печінки. З'ясувалося, що в той же період в лікарні перебувала турецька сім'я, глава якої - 66-річний Сулейман Онал - потребував пересадки печінки. Але у його сина була інша група крові, і, відповідно, він не підходив батькові як донор. Дивний збіг обставин: поглиблені аналізи показали, що син Сулеймана може стати донором для Миколи, а дружина Миколи - для самого Сулеймана.
"Спочатку я злякався, - продовжує Микола. - Нашому синові всього 14 років. Якщо щось піде не так, він може залишитися сиротою. Я розумів, що це шанс допомогти мені. Але не міг ризикувати матір'ю моєї дитини. Тоді дружина стала переконувати мене, що все буде добре, мовляв, вона молода, здорова. А лікарі давали 98 відсотків гарантії: операція пройде нормально. Вони акцентували нашу увагу на те, що для них також дуже важливий імідж відомої у всій Туреччині лікарні Acibadem, в якій я лікувався. Якщо з нами щось трапиться, то постраждає ціла медична імперія. І, чесно кажучи, мене це переконало"
Після операції Микола став швидко відновлюватися.
"Коли на четвертий день лікарі змусили мене встати, я був шокований, що вже можу сам ходити, - згадує Микола. - Це була така ейфорія, яку неможливо передати словами! Уявіть стан людини, яка була у відчаї і їй вдалося отримати єдиний шанс! А головне - скористатися ним".
Щоб зібрати всі необхідні документи для операції за кордоном, Миколі знадобилося майже півроку.
Операцію всім чотирьом пацієнтам робили в один день. Спочатку дружині Миколи і Сулейману, а потім синові Сулеймана і Миколі. Перша операція тривала близько п'яти годин. Операція Миколи, через стан чоловіка, - в два рази довше.
Перехресна трансплантація - це, як виявилося, незвичайна практика і для самих турецьких фахівців. У лікарні Acibadem її робили вперше. Тому після успішних операцій українська та турецька сім'ї, а також хірург стали місцевими телевізійними зірками. До них приїжджали журналісти, брали інтерв'ю, про це писала турецька преса.
Але в Україні чоловік стикнувся із неприємностями.
"На лікування ми витратили чималі гроші, - каже чоловік. - Мені в турецькій клініці дали виписку, що я такого-то числа закінчив лікування. Згідно з нашим законодавством, вже на наступний день я повинен приступити до роботи. Але зараз я безробітний, відповідно, маю право стати на біржу. Зробивши позначку у дільничного лікаря, звернувся на біржу, але мені в реєстрації відмовили. У соцзахист вимагають довідку стандартного формату, що я перебував на лікуванні і у мене є документи, які це підтверджують. Але в турецькій лікарні можуть надати тільки завірену виписку. Тому зараз я без грошей і без статусу безробітного. Поки листуюся з органами соцзахисту і медустановами, щоб оформили мої документи. Думаю, і з цим впораємося".
