Тема покривання голови жінкою у храмі – досить дискутивна. Хтось каже, що це не українська традиція, хтось керується настановами з Біблії, інші ж стверджують, що це взагалі не обов’язково для християн. Мабуть, багато хто ставав очевидцем ситуації, коли бабусі “вичитували” дівчат, які зайшли до храму без хустини. Скажімо, у Почаївській чи Києво-Печерській Лаврі з цим суворо: там прихожанкам пропонують навіть орендувати головний убір, інакше до храму не впустять.
Попри це, зараз у багатьох церквах жінку без хустки сприймають абсолютно спокійно. Так буде і в новоствореній ПЦУ, заявив Глава Православної церкви України митрополит Епіфаній в інтерв’ю Радіо Свобода, передає Український інтерес.
Він зазначив, що викорінює звичку працівників храмів і вірян сваритися на жінок, які зайшли до церкви без хустки:
“У нас, православних, є певні принципи. А особливо у старшого покоління, яке робить різкі зауваження молодим людям, які вперше відвідують храм. Я завжди говорив і буду говорити про те, що цього не можна робити. Я намагаюся це викорінювати. Чому? Людину не потрібно зустрічати по зовнішньому вигляду. Ми повинні прийняти її з любов’ю. Вона сама прийде до усвідомлення, що у такому вигляді не можна відвідувати храм”.
Підтримав думку Епіфанія релігієзнавець Ростислав Мартинюк. Він каже, що людина прийшла просто помолитися і поставити свічку, в горі чи радості, і змушувати її дотримуватися “церковного дрес-коду” неввічливо. Це її особистий візит до Бога у гості. І людина сама має вирішувати, як одягатися.
“Як людина церковна, я розумію, що в більшості випадків бажання служителів церкви – це, умовно кажучи, бажання дамочок у свічковій крамниці або якихось прибиральниць, просто причепитися до жінки”, – сказав Мартинюк.
Святе Письмо про одяг у храмі
Звідки ж і коли виникла традиція покривати голову жінкам у храмі, і що про це згадується в Біблії? Давайте розбиратися.
Прихильники обов’язкового покриття жіночої голови у храмі пояснюють свою позицію словами із першого послання апостола Павла до коринтян.
“Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.
І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.
Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!”
Щоб зрозуміти контекст написаного, варто прочитати 11 розділ послання повністю, а також зауважити, що апостол Павло звертався до неслухняної коринтської спільноти, історія якої свідчить про часті ексцеси, пов’язані у тому числі і з розпустою. У ті часи розпущене жіноче волосся вважалось великою спокусою. Зазвичай так ходили лише представниці найдавнішої професії. Отже, послання Павла не має чіткої вимоги носити хустку, а скоріше вимагає поводитися і вдягатися до храму на молитву так, щоби не стати причиною спокуси для чоловіків. У розділі 6 послання апостол говорить: “Усе мені можна, та не все на пожиток”. Це підтверджує думку, що кожна жінка, при підборі церковного гардеробу мусить керуватись власною побожністю та розумом.
Про інший сенс послання Павла говорить українська письменниця Оксана Забужко. Вона каже, що носіння жінками хусток у православній церкві – відлуння мусульманської традиції:
“Христос такого від жінок ніде й ніколи не вимагав. Ба й апостол Павло не вимагав, знаменитий пасаж із послання до коринтян про “непокриту голову” має пізніше походження і зовсім інший смисл. Із православних церков від жінок вимагають “вкрити голову” (адаптована версія хіджабу) ті, на котрих відбився звичаєвий вплив ісламу: московська й сербська. В Україні ж такої поведенції не було зроду-звіку, і якби ви уважно читали в школі “Бояриню” Лесі Українки, то краще б розуміли, чому, опинившись “на Москві”, козачка Оксана чується так дискомфортно навіть у церкві, де їх із свекрухою обдивлено й обшептано з усіх сторін”.
Письменниця закликала українок відмовитися від носіння хусток у церкві:
“Скиньте, Христа ради, оті ваші московські запинала, якщо тільки ви прихожанки українських церков, бо тридесять колін українського жіноцтва щоразу при тому дивляться на вас із неба і плачуть”.
Ті ж мусульманки, у яких запозичили традицію покривати голову деякі християни, активно протестують проти носіння хіджабу. Скажімо, в Ірані вперше за 40 років жінки вийшли на акції протесту. Зараз відмова від хіджабу в країні карається в’язницею, а щоб частково обійти заборону, деякі жінки знімають хустку в машині.
Суттєво обмежувати права жінок в Ірані почали після приходу до влади Аятолли Хомейні під час Ісламської революції. За шаріатськими законами, жінки мали покривати тіло та голову з 9-річного віку, але на практиці цього вимагали вже від 6-річних дівчаток. Першу іранську жінку-міністра Фаррухру Парса у 1980 році стратили за відмову покривати голову.
Ходити до храму у хустці чи без – особистий вибір кожної жінки. Та як би там не було, хустка чи будь-який інший одяг (навіть брендовий) не вплинуть на вашу віру, не зроблять вашу молитву сильнішою та не додадуть вам духовності.
