Львівська художниця Ольга Бартиш заявила про крадіжку однієї з її картин. Власниця магазину, розташованого на відомчій території Верховної Ради, як повідомила Ольга Бартиш, взяла картину під реалізацію, продала й обірвала усі контакти з нею, а гроші так і не повернула.
Як повідомила 5 грудня Ольга Бартиш журналістці 032.ua, картину продали за 1900 доларів США. Це зробила власниця сувенірного магазину, розташованого у будинку комітетів Верховної Ради на вулиці Садовій. За словами художниці, "магазин приватний, але розташований на підвідомчій закритій території Верховної Ради і він "тільки для своїх" — туди з вулиці не зайдеш".
“У червні я мала виставку у Верховній Раді, чому дуже була рада. Експозиція моїх квіткових картин красувалася не тиждень, як зазвичай буває, а два — якось так вписалися ті картини у стіни під куполом, що їх вирішили там ще залишити. А потім мені "пощастило" познайомитись з власницею місцевого сувенірного магазину, що в будівлі по вул. Садовій, 3а. Звуть її Анна Сак”,— розповіла художниця.
За словами мисткині, підприємиця запропонувала їй залишити картини у своєму магазині під реалізацію, на що та погодилась і залишила вісім картин. За кілька тижнів художниці написали у Facebook, що хочуть придбати картину, якраз одну з тих, які вона залишила в сувенірному магазині. Саме туди вона порадила покупцеві звернутися, а вже наступного дня ця людина придбала картину за 1900 доларів і подякувала авторці.
Художниця спочатку навіть зраділа, адже не очікувала, що покупець знайдеться так швидко. Проте підприємиця грошей досі не повернула, хоча продаж відбувся ще у вересні. Спершу довго відкладала, пропонувала навіть організувати для неї виставку, а потім всі контакти з нею обірвала.
“Вже тепер розумію, що якби покупець не написав мені особисто, то, скоріш за все, я б так і не дізналася про продаж. Так почалася довга арт-історія, яка досі триває. Гроші за картину я так і не отримала. Тому маю повне право сказати, що її у мене вкрали. Мою найдорожчу роботу, — додала Ольга Бартиш. — Мої кохані волошки! Скільки не малювала ще потім ту картину, не раз просили копію, вже не виходило так, як та перша, — душу в ній лишила”.
