111831471 0070fd5d 7fa5 4cb9 854d 6219d79452e2Український медик Гліб Бітюков вже другий тиждень працює в Італії - у лікарні, яку переобладнали спеціально для боротьби з пандемією Covid-19. У інтерв'ю BBC News Україна він розповів, чому погодився поїхати до однієї з найбільш уражених пандемією країн Європи.

"В моїй лікарні мене запитали, чи згоден я поїхати в Італію - я погодився. Чому? Якщо ситуація в Україні погіршиться, то нашу лікарню переведуть на допомогу пацієнтам, хворим на Covid-19. Я повинен буду з ними працювати, а зараз є можливість поїхати й навчитися, як це робити, в інших країнах.

Все вирішилося протягом одного дня - вранці мене запитали, наступного дня ми вже полетіли. Я просто приїхав додому, зібрав речі й наступного ранку сів на літак.

Зараз я працюю в одному з регіонів Італії - це, за нашими мірками, лікарня районного рівня. Всі пацієнти тут - інфіковані коронавірусом, заклад повністю переформатований під Covid-19. Усіх інших хворих везуть до інших містечок", - каже Гліб Бітюков.

Медики працюють понаднормово і часто страждають від головного болю.

111833875 img 3413
Лікарня, в якій працює Гліб Бітюков
"Я прокидаюсь в готелі, снідаю, збираюсь. Зазвичай у мене є невеликий рюкзак, куди я складаю всі необхідні речі. Спочатку їх було більше, бо я не знав, до чого готуватися, але зараз вже зрозуміло, що брати з собою майже нічого не потрібно - все є в лікарні.

Весь одяг, включно з уніформою, нам дали, хоча я привіз з України ще й свій власний. Українська сторона також видала нам усі засоби захисту, але потім стало зрозуміло, що частина з них не потрібна.

Носити захисну уніформу не складно - тим більше, що в лікарні працює система кондиціонування. А от як це буде в Україні, мені уявити важко: з кондиціонуванням у нас все погано, до того ж, ми наближаємося до теплої пори року.

Найбільше страждає голова, оскільки ти ходиш в захисних окулярах - вони достатньо зручні, але коли носиш їх 12 годин, коли на тобі дві маски, шапочка - годин за 5-6 в тебе просто починає гудіти голова", - розповідає українець.

Інфіковані коронавірусом для лікарів - звичайні пацієнти. В Італії українця вразила висока забезпеченість усім необхідним.

111833877 img 3417"В моєму відділенні зараз близько 20 пацієнтів. Я допомагаю, чим можу, - від забезпечення прохідності дихальних шляхів до внутрішньовенних ін'єкцій. Це абсолютно все те саме, що ми робимо в Україні.

Італійської ми не розуміємо, а італійці далеко не всі говорять англійською - тому спочатку відчувався мовний бар'єр.

Зараз вже простіше - я знаю їхні процедури напам'ять, а якщо хтось не може чогось пояснити, то просто показує.

Інфіковані коронавірусом - звичайні пацієнти. Це трохи схоже на радіацію, якої ти не бачиш, але вона є, і ти розумієш, що вона тебе вбиває.

Так само й тут - інфекції начебто немає, але ти розумієш, що вона поруч.

А так, це звичайні хворі. Єдина різниця - майже всі мають проблеми з легенями, тобто у них у всіх низька оксигенація, низький рівень кисню в крові, і це перше, за чим ти маєш слідкувати.

Коли бачиш все обладнання, яке тут є, кількість розхідних матеріалів, а потім згадуєш, що італійці скаржаться, що їм чогось не вистачає, - дивуєшся. Вони пояснюють, що до коронавірусу все було інакше.

Тут є вся білизна, і постільна, і натільна для пацієнтів, всі розхідні матеріали, всі ліки. Пацієнт не біжить за ними, ніхто не дає список ліків родичу, які треба купити, бо якщо він не купить, то тебе не буде чим лікувати", - ділиться враженнями Гліб Бітюков.

Головне, що б він хотів "забрати" із собою в Україну - більш дбайливе ставлення до пацієнтів. 

"Не вистачає в Італії й не вистачає у нас, в Україні, - це різні речі, бо у нас усього цього просто немає. Все, до чого ти тут тягнешся рукою, в нас його взагалі не знайти. Думаєш: тут, мабуть, все-таки не так важко, як може бути в нас.

Є багато речей, які варто забрати з собою в Україну - передусім, ставлення до пацієнтів.

Тут воно починається вже з того, як застеляється ліжко хворого, скільки туди кладеться простирадел, як вони заправляються. Пацієнт завжди в центрі уваги.

Спочатку я достатньо сильно хвилювався за те, як ми, українці, виглядаємо на тлі іноземних фахівців. Бо в Україні ти працюєш у своєму середовищі, а тут все інакше.

Зрештою, мені було приємно усвідомити, що насправді наші знання і наші навички нічим не гірші за їхні - ми робимо все те саме і достатньо непогано", - каже медик.