Про це повідомили у Центрі дозвілля дітей з аутизмом Зіник Юлії.
Нещодавно неприємний випадок трапився у трамваї №8. Жінку із сином, який має аутизм, почали штурхати у транспорті, бо вона не встигла купити квиток.
"Так от, їхала сьогодні трамваєм від 4-ї поліклініки до Тернопільської, щоб дістатися до Навроцького, дитячої лікарні. Ми запізнювались. Син на нервах. Зайшли в трамвай приблизно об 11:20. Трамвай номер вісім.
Спочатку почалась проблема з маскою. Син вдягати не хотів, сварився, швирявся нею. Верещав просто (говороти він не вміє у свої п'ять). Потім жінка вступила місце, і я намагалась його посадити. Він знову кричав і бився. Лазив під трубою і кусався. Заліз з ногами на крісло, щипав мене, намагалась заспокоїти… Три хвилини, рівно стільки часу між поліклінікою і кінотеатром. Зайшли контролери. Білява огрядна жінка і з нею кілька величезних чоловіків. Тоді я згадала про квиток. Жінка одразу притисла мене, почала дивитися в мій телефон. Купити білет не дала, закривала QR-код і смикала за руки, штовхала! Розказувала, що я мала час закомпостувати. А я не мала часу! Три хвилини, людоньки! Я змагалась з сином за крики і маску! Тому що карантин! Тому що трамвай! Вся та зграя контролерів почала на мене сунути. Я потягнула сина за собою на вихід, бо звернення він не розуміє. Я в масці, а йому треба бачити мій рот, щоб зрозуміти. Син в істериці. Контролери кричать. Намагалась пояснити, що він інвалід, що я дійсно не мала часу купити той білет, бо заспокоювала його. У відповідь нуль підтримки від присутніх в трамваї. Їм класно – у них безплатне кіно. Розвага. Навіть класно тій жіночці , до якої перед тим в істериці тулився мій син і мазав її своїми босоножками", – йдеться у дописі.
Матір зазначає, що не лише контролери, але й присутні у транспорті пасажири почали її осуджувати.
"Ні, контролери мене не зупинили. Ці люди почали усміхатися і кричати, яка я мати. Яка я жахлива мати.
Та яке ви маєте право таке говорити?! Ви знаєте, яка я мати? Ви знаєте, що таке п'ять років не спати ночами бо син кричить? Чи може ви розумієте що таке впродовж п'яти років спати по чотири години і кожен день мотатися між лікарями, психіатрами і спеціалістами? Чи може ви знаєте що таке привчати дитину до натовпу, до замкнутих приміщень, щоб не верещав? Цього не навчити аутиста вдома, тільки в реальних ситуаціях! Люди, я когось просила аутизм для дитини, це був мій вибір? Чому я при наявності посвідчення боюся його показувати ось таким диким контролерам? Шановні, не ведіть себе так огидно! Я через вас сьогодні запізнилася на прийом до фізіотерапевта. Дитина перелякана, бо не зрозуміла, чому повинна була стати з крісла і чому стільки людей накинулося на його маму. Він плакав на руках в мене ще п'ятнадцять хвилин, весь той час поки мене трусило від пережитого. Ви не люди, ВИ НЕЛЮДИ. І ви не маєте ніякого морального і людського права оцінювати те, яка я мати... Коли самі ведете себе так, як зграя голодних гієн”, – підсумувала жінка.
