stepankiv1Майже двадцять років тому із мрії про солодке життя почалася історія нині однієї з найбільш відомих кондитерських фабрик на Західній Україні ТМ «Степанків». Якщо праві ті, хто вважає, що шлях до серця лежить через шлунок, то тут однозначно не обходиться без солодкого.

І скільки б галицькі панянки з розумним виглядом на милих обличчях не розповідали про дієти та «здоровий спосіб життя», ще ніхто не зміг втриматися від запашного тортика зароматною кавою. Навіть нелюбов до солодкого, якщо така існує, зникає, як тільки в повітрі з’являється запах сирника та свіжих круасанів.

Часи змінювалися, а фабрика росла. Тортик та печиво від «Степанків» стали невід’ємною частиною святкувань днів народжень та інших свят. А надто для тих господинь, які вирішили зберегти свій час. Замість того, щоб пекти самій - купляли тортики, все одно ж «як по-домашньому, та й по ціні на одне виходить».

Практично кожний може згадати мамині слова при виході з дому за продуктами: «Купуй там-то, там дешевше», «решту принеси додому», або «якщо торт, то бери «Степанків», бо то добре». І скільки б років дитині не було фрази залишаються одні й ті самі.

Як підприємству вдається тримати марку,«Форпосту» розповів один з власників фабрики Володимир Степанків.

Під завісою таємниці

«Бізнес в нас сімейний. Працює вся сім’я, друзі. Є й чужі люди, але ми всі робимо одну справу. Це перша частина секрету.

А друга – я особисто постійно перевіряю якість продукції, - наголошує Володимир. - Я її їм. Я пробую всі нові рецептури і поки вони мені не сподобаються у виробництво не запустяться!».

stepankiv2Рецепти на фабриці придумують самостійно, зі словами «хіба це тяжко». А от що стосується виготовлення, то тут є декілька таємниць.

«Ми не користуємось такими речами, як ароматизатори, якісь готові маси чи ще щось. Зараз є багато різних порошків, наприклад, заварники для кремів. Там все дуже просто, легко: береться порошок, водичкою розбовтується і готово. Це набагато швидше і простіше, але точно не краще. Ми всі креми варимо самі. Тому сміливо можемо відповідати за якість своєї продукції», - наголошує Володимир.

Саме цим і відрізняється «Степанків» від інших кондитерських фабрик. А ще відповідальністю перед своїм споживачем.

Як все починалось

На фабриці працюють понад півсотні людей, щодня виготовляючи близько п’ятисот кілограмів щастя. Тобто, тортиків, печива, цукерків та всього, чого душа забажає. В цеху все просто, без «наворотів». Проте, неможливо не звернути увагу на просторість та освітленість приміщень. А до чистоти навряд чи і славнозвісний «Ревізор» зміг би придертися.

Сьогодні фабрика розмістилася на чотирьох поверхах, де кожне окреме приміщення має своє призначення. А колись все почалося з маленького цеху. І мрії - зробити життя трішки солодшим. ­­­

«У 1998 році мій батько знайшов двох кондитерів, які вміли добре пекти. Вони робили тортики на замовлення. Батько обладнав цех… Хоча цехом це назвати не можна. То було невелике приміщення з хорошою невеличкою пічкою і міксером. Тоді ми розтушовувались на вулиці Повітряній.

Я майже зразу приєднався до процесу і ми почали розвозити ці тортики по магазинах. З часом попит почав рости, продукції не вистачало, приміщення стало замалим. Тоді ми почали наймати більше людей. Купили невелику територію на Курмановича, 9. Тут зробили ремонт. І так помаленьку почали розширюватись. З того і виріс такий собі цех», - розповідає Степанків. І додає, що роботи не треба боятись. Для тих, хто хоче працювати, роботи завжди є багато.

«Будь-яка робота, яка приносить результат, приносить задоволення. Особливо тоді, коли бачиш, чого ти вже досягнув. Але я розумію, що деколи є такі фактори, які від людини не залежать. Ми з батьками виросли в сімейному гуртожитку і не мали якихось надзвичайних коштів. Батько працював, так це все починалося.

Я приєднався до процесу практично зразу, але скажу чесно, у той час мене вигнали з третього курсу академії. Вигнали не за те, що погано вчився, просто був трохи хуліганом, - сміється. – Якраз почала працювати кондитерська і тут всі карти зійшлися. Тоді я втягнувся в роботу і так до сьогоднішнього дня, - згадує Володимир. – Вищу освіту таки отримав, але вже на заочному відділені».

З того часу тортики стали частиною життя.

stepankiv5«Всі мої друзі знають, чим я займаюся. Тому, як іду до когось в гості, то беру тортик. Одного разу я прийшов до своїх знайомих, поставив на стіл тортик, поруч стояли ключі від машини, телефон. Потім, коли вийшов, то забрав з собою свої речі разом з тортиком, тим, який приніс людям. Всі з того посміялися і ще довго мені згадували», - не стримуючи сміху, розповідає чоловік.

Сьогодні про солодощі добре знають не тільки друзі і знайомі, а й хлопці на передовій.

«Ми з дна піднялися, тому для мене нема нерівності між людьми. Я завжди стараюсь залишатись максимально простим. І головне для мене бути людиною», - говорить Володимир.

Про плани на майбутнє

Незважаючи на нелегкі для країни часи, Володимир не втрачає оптимізму. Як і багато років тому мрія надихає на нові досягнення.

«На сьогоднішній день основною проблемою є курс долара, який вдарив по економіці дуже сильно. Якщо до кризи тортик коштував 60-70 гривень, тобто 8-9 доларів. То тепер - навіть не 100 гривень, близько 3 доларів. Для багатьох людей сьогодні тортик – це взагалі предмет розкоші.

Але надіємось, що завжди так не буде. Зараз ми постачаємо продукцію в п’ять областей, з часом плануємо розширити ринки збуту, оновити асортимент. Ми хочемо робити життя солодшим», - говорить Володимир.

ТМ «Степанків» прагне до того, щоб ті, хто хоч раз скуштував тортик, захотіли купити його ще раз. Тому що сьогодні, як ніколи люди потребують позитивних емоцій. А смачна і якісна їжа – найшвидший спосіб їх отримати.

 

загрузка...