795a11c drogobich gromada1320Дрогобицька земля завжди приваблювала до себе своїми цілющими джерелами і соляними покладами. Нині вона приваблює ще й політичними перспективами.

Парадоксально, але саме в окрузі №121, до якого входять Дрогобицький район, Трускавець і Борислав, зареєстровано найбільшу кількість кандидатів з усіх округів Львівщини – 22. А парадоксально тому, що округ доволі складний, головним чином через свою різношерстість. Маємо тут Дрогобич з усіма традиційними для міста комунальними проблемами. Маємо відносно благополучні завдяки своєму рекреаційному потенціалу Трускавець і Східницю. Але маємо є депресивні Борислав і Стебник, потенціал яких, наче губку, висмоктали ще за радянської влади.

Звісно, не всім двадцяти двом відчайдухам удасться наробити в окрузі фурор, тож на відвертих статистах зупинятися не будемо. Нехай багатіють вірою у себе і у вселенське провидіння.

Звісно, що нинішні «авральні» вибори дещо баламутять виборців, але не віриться, що б збаламутили настільки, аби жителіі Дрогобиччини обрали відверто темну конячку. Це при тому, що у переліку кандидатів не бракує добре знаних прізвищ.

Ще за три тижні до вирішального дня голосування 21 кандидат отримав приємний і несподіваний сюрприз. Партія «Голос» Вакарчука відреклася від свого висуванця, підприємця Дмитра Огньова. Йшлося про його родинні стосунки із родиною власників фармакологічного гіганта «Дарниці» Загоріїв, стосовно чесності яких у громадськості виникли серйозні застереження. Та й сам Огньов потрапив під шквал критики, передусім його опоненти ніяк не могли второпати, як людина, котра народилася у Стебнику, довший час живе і працює на Дрогобиччині і хоче йти до парламенту від «самого» Вакарчука, так і не спроможеться розмовляти українською мовою. Ну, справді, позорисько якесь. Теоретично Огньова з рахунків не списуємо, але, очевидно, що без бренду «Голосу», зате із затятою російськомовністю, його шанси недалеко втекли від нуля.

Щоб не повертатися до новомодних брендів, згадаємо про «слугу народу» 28-річного Ореста Саламаху, заступника директора з будівництва, ТОВ "Буд Інвест Ком", який офіційно проживає в селі Сокільники Пустомитівського району. Як і більшість висунутих ЗЕ-командою, Саламаха не належить до політиків першої хвилі популярності. Питання, чи взагалі він належить до політиків. Інша справа, що бренд команди Зеленського, який хоч і прогнозовано втрачає рейтинги, але не такими темпами, як би це хотілося опонентам, ще здатен добряче підтягнути свого власника. Не вважалася б Дрогобиччина консервативною, можна було б прогнозувати молодого Саламаху в лідери. Наразі ж будемо скромнішими в оцінках: шанси на перемогу є, але не набагато більші, ніж у пана Огньова.

Перейдемо до більш серйозних кандидатів. Коректніше буде сказати, до більш відомих завдяки особистому рейтингу, а не рейтингу брендів.

«Європейську стратегію» представляє вічний кандидат Михайло Задорожний. Не сидиться цьому чоловікові на місці. Завжди бореться і завжди йому чогось бракує – вище депутата Львівської облради стрибнути ніяк не може. Можливо, Михайлу Леоновичу вдасться зробити свій особистий подвиг із партією Порошенка. Бо ані в орбіті есдеків, ні зі «Свободою», ні з «Батьківщиною» йому це не вдалося, хоч за Юлію Володимирівну Михайло Леонович готовий був «пащеку подерти». І собі, і чужим. Простіше кажучи, якби добродій Задорожний був лицарем, то на своєму щиті сміло міг би писати гасло «Партії – ніщо. Мрія – все»!

Зрештою, «віджати» трохи голосів у пана Задорожного може його однопартієць Степан Кугівчак, який працює в санаторії "Алмаз"… медичною сестрою. Не смійтеся, так у документах записано.

Ще один виходець з Юлиного гнізда - Роман Ілик уже вигравав дрогобицьку мажоритарку. Щоправда, було це під час позаминулих елекцій, коли він ішов від Об’єднаної опозиції і треба було бути геть дурним і немічним, аби програти. Тим більше, що пан Роман – не дурний. Працює заступником міністра охорони здоров’я. Хоча це може зіграти з ним і злий жарт, адже ставлення до очільниці Міністерства і до здійснюваних нею реформ у суспільстві далеко неоднозначне. Тобто, роботи в Ілика більше, ніж достатньо, а бренду-помагайка у нинішнього самовисуванця не має.

У цьому світлі не меншими видаються шанси актуального висуванця «Батьківщини» Івана Піляка, селищного голови Східниці. Піляк може продемонструвати доволі успішну роботу, завдяки якій невеличка курортна Східниця ожила і цивілізувалася. Водночас є сумніви, що східницькі успіхи не видадуться «малим пивом» у респектабельному курортному Трускавці і, тим паче, чи зацікавлять жителів Дрогобича та критичного сусіда Східниці – Борислава. Між двома останніми взагалі є певний антагонізм, який загострився на етапі створення ОТГ, яке до нині не можуть створити. Колись вважалося, що промисловий Борислав годує патріархальну Східницю. Нині ж східничани, які трохи опірилися, категорично не хочуть створювати єдине ОТГ з Бориславом, аби не годувати крихтами свого успіху місто із в корінь занехаяною промисловістю.

Не можна стверджувати, що на Дрогобиччині масовий екстаз від роботи діючого депутата Богдана Матківського, однак усіх прихильників він зовсім не розгубив. Цьогоріч на вибори колишній боєць батальйону Кульчицького йде висуванцем «Громадянської позиції» по квоті її партнерів – «Народного контролю».

Можна підозрювати, що віддавши округ «зайді» з «Наркоконтролю» лідери «ГП» добряче розізлили дрогобицького голову своєї партії Тараса Демка. То ж той вирішив податися на вибори самовисуванцем. Взагалі було б дивно, якби пан Демко, знаний своїми потішними балотуваннями на всіх можливих виборах, цього разу відмовився від висунення. Народ би не зрозумів.

Для годиться згадаємо ще й рухівця Михайла Сікору – усе ж таки цей 62-рчний чоловік має чималий досвід і є чинним головою Дрогобицької райради. Виграти не виграє, але незручності вищезгаданим основним конкурентам створить.

І на завершення буквально два речення про доволі несподіваного кандидата. В окрузі вирішив балотуватися уродженець Дрогобича, а нині керівник військово-цивільної адміністрації Авдіїївки Павло Малихін. Ті, хто пам’ятають його дрогобицьке минуле, здебільшого ставляться до Малихіна доволі толерантно. Інша справа, що тих, хто пам’ятає, не критична маса. Та й саму кампанію кандидат розпочав доволі пізно, аби за рівнем впізнаваності добратися до фаворитів перегонів. Хоча, як завжди, повторюся. Фаворити – умовні, а несподіванки на цих виборах – більш, як можливі.

загрузка...