staruku1Музеї обкрадали у всі часи і в кожній країні. Навіть Джоконду з Лувру було зциндрили. Проте у нашій державі злодії від мистецтва почувають себе, як риба у воді. І, здебільшого, крадуть тихо, «по-англійськи», так що пропажу іноді й виявити неможливо, поки хранителі не візьмуться за черговий аудит.

 

І що казати про невеличкі провінційні музеї чи давні храми з унікальними іконами, коли  не забезпечено надійну охорону навіть у закладах національного значення. От і шукають потім по цілому світу середньовічні мечі та древньоруські ікони, давні рукописи і книги, полотна Караваджо і Матейка, Яблонської та Глущенка. Зазвичай, зрозуміло, не знаходять.

Львівщина – не виняток. Чого тільки не крали на наших теренах, особливо в часи Незалежності. Навіть кавалки стіни із фресками вивезли. Нині от ще не вщух скандал із стародруками, зниклими із Львівської галереї мистецтв. Форпост пропонує своєрідний антиТОП найрезонансніших крадіжок культурних цінностей на Львівщині. Зауважмо лише, що йтиметься про злодійства, відомі широкому загалу. Скільки і чого вкрадено насправді, підозрюю, достеменно не можуть сказати навіть фахівці.

1. 1991 рік. Зброя з «Арсеналу»

arsenal1На початку бурхливих дев’яностих весь Львів сколихнув напад на Арсенал. Усе сталося зовсім не так, як це показують у фільмах про винахідливих злодіїв. Того весняного дня трійко молодиків увійшли в приміщення музею і, погрожуючи пістолетом, поклали на підлогу всіх присутніх, включно з охоронцем. Потім розбили вітрину одного зі стендів і зняли шість старовинних шабель. Спершу існувала версія про відморозків, однак ким би вони не були, працювали не на вміння, бо взяли одні з найцінніших  експонатів – шаблі були щедро інкрустовані коралами та бірюзою.

2. 1992 рік. «Кривавий» Матейко

galereya1Рік по тому у Львові трапилося найкривавіше пограбування. Під час нападу злочинців на Львівську картинну галерею було вбито двох охоронців – Дмитра Шелеста та Ярослава Волчека. А музей назавжди позбувся двох картин пензля Яна Матейка та Артура Гроттера. Враховуючи, що обоє є знаковими постатями польського живопису та об’єктом марень підпільних колекціонерів із сусідньої країни, одразу було сформульовано версію про замовлення саме цих робіт. Однак це не допомогло їх відшукати. У 2010 році справу закрили.   

3. 2001 рік. Стіна з фресками Шульца

fresku1Унікальний випадок, але у нас крали не лише з діючих музеїв, а й з… майбутніх. 21 травня 2001 року із Дрогобича зникли фрески, створені в останні місяці життя письменником і графіком Бруно Шульцом. Незадовго до цього гамбурзький кінорежисер Беньямін Ґайслер, знімаючи в Дрогобичі фільм про Шульца, несподівано віднайшов їх під шаром фарби на кухні колишньої дрогобицької кам’яниці на вулиці Тарнавського, де в роки Другої світової війни мешкав офіцер ґестапо, уповноважений у єврейських справах Фелікс Ландау. Відтак німецький фонд Круппа оголосив про виділення 300 тисяч доларів на відселення з будинку мешканців 5 квартир і створення у приміщенні Центру поєднання і примирення, до складу якого б увійшов і меморіальний музей Бруно Шульца.

Далі ж почалося неймовірне. Фрески упродовж трьох днів були демонтовані зі стін квартири. Як з’ясувалося згодом, фрески демонтували і вивезли до Ізраїлю співробітники Інституту “Яд Вашем” у Єрусалимі. Коли піднявся скандал, вони заявили, що отримали дарчу від тогочасних мешканців будинку і «добро» від мера Олексія Радзієвського (останній згодом від цього відрікався). Досі достеменно невідомо, як фактично вкрадені кавалки стіни з фресками перетнули український кордон. Поза тим під час тривалого конфлікту з ініціативи Віктора Ющенка, який на той час уже встиг стати президентом, фрески було вирішено залишити  вІзраїлі на 20 років. Термін скоро минає. Хто вірить, що вони повернуться?

4. 2002 рік. Злодій Табачник у львівському архіві

arhiv1Деталі цієї справи сколихнули Україну постфактум після скоєння злочину, у 2004 році. Як з’ясувалося, протягом двох попередніх років  з Центрального державного історичного архіву Львова систематично викрадали цінні документи. Йшлося про автографи класиків української літератури й науки, пергаментні грамоти 16 – 18 століть, польські метричні книги 17 століття, документи єврейської громади в Галичині, документи з історії української церкви, матеріали про революцію 1848 року і польське повстання 1863 року, карти й атласи 18 століття, фотографії часів Визвольних змагань українського народу 1918 – 1920 років. На «вскидку» фахівці оцінили зникле у 6 мільйонів євро. Втім, як  ібагато інших, ця справа закінчилася «пшиком. Очевидно, не в останню чергу тому, що до крадіжок вважали причетними одіозного «поціновувала старожитностей» Дмитра Табачника та ще одного «естета» з Партії регіонів Анатолія Толстоухова.

5. 2004 рік. Стародруки з Національного музею

nacmuzey1Ще не стихли волання стурбованої інтелігенції щодо зникнення архівних документів, як у Львові зчинився новий галас. Працівники Національного музею у Львові взялися за звірку фондів відділу стародруків та рукописів і - на маєш -  не дорахувалися п’яти книг XVI – XVII ст. Повна звірка, яку зробили вже аж у 2010, продемонструвала справжні масштаби тодішніх крадіжок: у фондах бракувало 40 стародруків і рукописів.Ця крадіжка вважалася наймасштабнішою в історії музею з часів повернення до Львова «совєтів» у 1944 році, коли їхні представники грабували всіх і все.

6. 2011 рік. «Поціновувачі» кахлів і жбанів

157 одиниць унікальних керамічних експонатів не дорахувалися під час звірки фондів у тому ж Національному музеї. Найцінніші серед них – 148 гуцульських кахлів ХІХ-ХХ століть роботи знаного майстра Олекси Бахматюка. З поміж іншого – свічники, жбанки, боклажки.  Оскільки попередня звірка проводилася десять років до того, то точної дати зникнення цінностей так і не встановили. Як і не знайшли вкраденого.

7. 2012 рік. Знамениті ікони з унікальної церкви

zlodiyicerkvaЗа два дні до Різдва 2012-го року своєрідно віддали шану Господу злодії в селі Волиця-Деревлянська поблизу Буська. Чотири образи кінця XVII століття роботи легендарного маляра Івана Рутковича викрали з унікального іконостасу церкви Вознесіння Господнього. Ікони були  в ідеальному стані, оскільки в середині 1990-х років їх відреставрували в інституті «Укрзахідпроектреставрація». Зекономивши кілька тисяч на сигналізації, Львівщина позбулася цінностей на кілька сотень тисяч доларів. Не кажучи вже про духовні та естетські втрати.

P.S. Наразі ж Львів чекає, чим завершиться епопея із зниклими стародруками з колекції Львівської галереї мистецтв. Нагадаємо, на початку року новопризначений керівник музею Тарас Возняк заявив про викрадення 95 унікальних стародруків і двох манускриптів. Серед них – «Апостоли» Івана Федоровича 1574 року та Спиридона Соболя 1630 року, видання Михайла Сльозки XVII століття та київські видання XVII-XVIII століття, що на чорному ринку оцінюються у десятки тисяч доларів. Щоправда, існують й інші версії, наче ніщо нікуди не зникало, а просто заховане по іншихз фондах, чи було колись комусь подароване. У будь-якому разі чекаємо на розв’язку.  

загрузка...