Нещодавня прикра історія з примусовою ексгумацією останків Олександра Олеся на празькому цвинтарі вкотре нагадала про задавнену проблему перепоховання в українській землі її видатних діячів, чиї могили розкидані по всьому світу.

Різдво Господнє як одне з найбільших свят у християнському календарі – це не лише привід смачно попоїсти, поколядувати, потішитися вертепною містерією та перехилити чарчину-другу. Передусім це все ж таки привід вкотре замислитися на сенсом буття. У ці дні, куштуючи кутю – давню поминальну страву, ми згадуємо тих, кого втратили, хто навіки відійшов у небесні світи, залишивши нас із турботами земними.

У грудні 1989 року в тодішній УРСР розпочалася перша в союзній історії демократична виборча кампанія до Верховної Ради. Цілком демократичною її можна назвати умовно, оскільки тоді ще ніхто не забороняв ні всюдисущу Компартію, ні всевидяще КДБ, а ЗМІ залишалися в лапах держави. Хоча, якщо порівняти тодішні вибори з нинішніми, присмаченими піарними маніпуляціями і тонами гречки, - ще питання, де, власне, було більше демократії.

Коли більшість львів’ян у перший день нового року буде відсипатися чи похмелятися, найсвідоміша частина мешканців згадає, що не час зупинятися. 1 січня - не тільки свято початку року, але й день народження Степана Бандери.

Відома теорія, що помах крила метелика десь у джунглях Амазонки може спричинити невідворотні зміни в екосистемі на іншій півкулі планети. Отак нежить Теодора Дяківа, який перешкодив йому виїхати до Києва, зробив Львів столицею України. Принаймні на один день. Бо саме у вівторок бентежна і всюдисуща Надія Савченко вперше і саме у граді короля Данила представила свою платформу РУНА.

Спробую дати пораду самому Андрію Івановичу Садовому. Пане міський голово, не звертайте уваги на тих песиголовців з Житомира та Рівного, Києва та Миколаєва, Дніпра і Тернополя – зрештою, на всіх, хто через недалекість поглядів та власну антиінноваційність не здатен оцінити воістину царського подарунку від Львова.

Етапи «прохолоди» у стосунках Польщі з Україною настають акурат після Майданів. Це вже якась дурна традиція. Польща декларує себе адвокатом України у Європі, до честі «начальників панства» відстоює наші позиції поміж євроспільноти, але водночас за першої ж нагоди намагається вдарити у больову зони.

Двадцять сім років тому, у грудні 1989-го, розпочалася кампанія перших демократичних виборів до Верховної Ради тоді ще УРСР. Через три місяці Львів делегував в останню каденцію радянського парламенту 24-ох своїх представників.

Протистояння голів обласних державних адміністрацій, які уособлюють президентську вертикаль, і мерів обласних центрів, що репрезентують місцеве самоврядування, - справа в українських політичних реаліях не нова.