Роман Онишкевич

romkoreplikaСьогодні зранку тренд у суспільному обговоренні діянь наших народних обранців перейшов від прокльонів у площину, так би мовити, духовну. У Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким запропоновано щоразу на початку пленарного засідання читати "Отче наш".

syniutka1Він народився у селі Куропатники на Тернопіллі. Здобув вищу освіту, заробив перші гроші і відчув запах влади в Івано-Франківську. Став одною з ключових фігур Львова, після чого очолив Львівську облдержадміністрацію. Кожна з галицьких областей має повне право вважати його своїм. Попри те останнім часом не вщухають чутки, що незабаром своїм його захоче повважати і столиця. Мовляв, крісло в уряді за ним плаче.

sherbickiy 7Ще сьогодні трапляються спроби обілити всесильного лідера української Компартії. Мовляв, був скромним у побуті і вибагливим до себе. Був добрим господарником і справедливим до оточення. Очевидно, що не буває людей абсолютно чорних, як і абсолютно білих. І, мабуть, слова про побутову невибагливість та господарський хист можуть мати під собою певний грунт.

romkoreplikaБагатьом із нас доводилося колись вживати фразу: «Ваша честь…». І далі – в кого який текст. І часом після звернення на язиці… якби оса вжалила.

rozumovskyyНещодавно минуло 310 років від дня народження українця, який певний час де-факто керував Російською імперією. Ким він був? Щасливчиком долі? Яничаром? Генієм підкилимних та альковних ігор? Просто талановитим, хитрим і прагматичним сином козака, чия кров у нащадках відімстила імперії?

romkoreplikaТільки відзначили 28 червня 21 рік нашої неодноразово зграндованої Конституції, як знову з’явився привід згадати про неї. Хоч і опосередковано. 25 років тому, 1 липня 1992-го Верховна Рада призначила першого голову Конституційного суду України.

sovok8Ніколи не думав, що присвячуватиму тексти дурням. Доводиться. Сьогодні, коли ворожі танки риють нашу землю, а виродки під червоними знаменами катують людей, як десятки років тому, тема ностальгії за Радянським Союзом, як не дивно, продовжує жити в мізках недалеких українців. Що дивніше, про стабільне життя в СРСР не раз доводилося чути не лише від якоїсь бабусі з Харкова чи Дніпра, але й від якогось дідуся зі Львова чи Тернополя. За результатами соціологічного дослідження, проведеного у травні групою "Рейтинг", 33% українців шкодують за розпадом Союзу...

romkoreplikaКоли війна стає рутиною – це навіть не страшно. Це – біда. Звьозди слухають джаз, політики бавляться у сміттєві войнушки з проекцією на наступні вибори  а імена львівських-дрогобицьких-бориславських хлопців, яких знову закопують у нашу землю, вже не звучать так героїчно, як ще два-три роки тому. Львів не стоїть на колінах перед "чорними машинами". Бо війна стала рутиною. І тому це - біда. Для всіх нас.

alfa jazz1В одному з фільмів радянської епохи, знятих за Мопассаном, події відбуваються на тлі франко-пруської війни. Запам’ятався епізод, коли в кабаре одного з окупованих прусаками місті, дівиці, високо фицькаючи ногами у звабливих панчохах, пискляво виспівують, тішачи зайшлих вояків: «Під вашу музику жінки танцюють наші»…

onyshkevychПовідомлення від прес-служби «Самопомочі»: "Цинізм і жорстокість Президента не мають меж". На Банковій біля голодуючого Олега Березюка, який, уподобившись Христу, пішов на голодну Голгофу заради спасіння роду львівського, супостати встановили кіоск з шаурмою. 

1z

vp

vp

Форпост на Facebook