Я не чув такого від жодного побратима чи просто незнайомого солдата.
Але щодня чую і відчуваю настрої гальорки і иліти. Тотожні. Спєлісь. Вони бідаки змучились...
Від чого?
Від повідомлень у фейсбуці про смерть воїнів?
Від чужих сліз і чужої крові? Яких ні Ви ні Ваші рідні не пролили і не пролиють? Бо Ви захищені НИМИ.
Тими, що не ниють. Ниють їх рани.
Від нових могил, на яких ви не буваєте?
Від репостів про збір грошей на рахунки пораненим, на які ви і так не переводите ні копійки? Бо нема фотокамер і ЗМІ?
Від чого таке змучення?
Задумайтесь. Чим Вам заважає війна?
Не Ваша війна не може змучувати.
Ви її ніяк не відчули. Хіба "однокласніків" нема.
Не шукайте виправдань.
Ніякі вчинки Порошенка, Садового і іншої братії не приховають ваше гниле нутро.
Чужа віна і чужі смерті вас не змінить.
Пів нації воює. Половина народу танцює.
І справжні мужики зараз обговорюють футбол, а леді - джаз.
А їх діти - приїзд Бумчика.
І так є. І так буде. Поки ми не переможемо.
