Ми постійно нарікаємо. У когось зарплата погана. Когось дружина зраджує. В когось автомобіль не того рівня, про який мріялося. Багатьом просто не подобається погода, влада, фільм, який показують по телевізору, пиво, яке уже давно не пиво, паршивий футбол, ще гірший хокей… Усе не те й усе не так. Але насправді не потрібно бути дипломованим спеціалістом, щоб помітити очевидну закономірність: що більше ти нарікаєш, то гіршою стає реальність довкола.
Фаталісти зараз можуть сміливо закидати мене сніжками, яйцями чи минулорічними помідорами, але все ж… ми самі складаємо своє життя. Як із кубиків. Обираємо, де вчитися і чи здобувати диплом взагалі. Обираємо, ким працювати, з ким дружити, з ким одружуватися. Обираємо яким транспортом користуватися, куди їхати і у що вдягатися. Що пити. Коли їсти. Чи лягати спати. Геть усе.
Пригадую свого однокласника, який до 9 класу був тим, про кого кажуть «ні риба, ні м’ясо», а після літніх канікул прийшов зовсім іншим – завидним кавалером з накачаними біцепсами і впевненістю в очах. До таких змін його спонукав тато. Він просто йому сказав: ти будеш таким, яким сам хочеш бути. Хочеш залишатися непомітним і нікому нецікавим? Це твій вибір. Але у тебе час і сили, щоб змінити себе. Так, за одні канікули випускник 8-го класу (дитина, скажете) перевернув усе своє життя.
Тому не потрібно скиглити і звинувачувати у своїх невдачах весь світ.
Не влаштовує зарплата? Спробуйте знайти себе у іншій професії чи просто змінити роботу. Або переоцініть своє ставлення до тієї купки купюр, які щоденно псують вам настрій.
Зраджує дружина? Розведіться, або подумайте, чому жінка, яка колись вважала вас ідеалом всього життя, раптом передумала.
Чоловік давно не дарує квітів? Спробуйте подивитися на себе в дзеркало? Можливо, там втомлена жінка, яка уже й забула, що таке усмішка і як бути тією, яка надихає на безглузді вчинки і подвиги?
Не подобається сніг? Спробуйте зліпити кумедного сніговика або просто запросіть на гаряче какао (кожному своє) людей, які можуть зігріти краще, аніж будь-які синоптики.
Дратує телебачення – включіть музику.
Пригоріли пампухи – наліпіть вареники.
Правда, не все вдасться одразу. Але якщо сильно постаратися, чи навіть трішки помучитися, щось та й зміниться. Бо навряд чи від постійного самоклювання чи ниття «яке життя паршиве» може щось покращитися.
А пожаліти себе і поскаржитися на сусіда, начальницю чи президента ви завжди встигнете.
