Цеханув, Мазовецьке, Польща. Супермаркет «Б’єдронка». Стою в черзі до каси. За мною двох хлопців, обом з 23 роки.
Напідпитку, розмовляють російською, в кошику дві пляшки горілки, вісім банок пива, ковбаса. Сморід цигарок та перегару дається всім у черзі взнаки. Люди промовисто, насмішкувато дивляться на кошик і щось пошепки коментують. Долунало до мене слово «Ukraińcy» і кров мене залила. Швидко розраховуюся.
- Рєбята, ви аткуда? – питаю я гучно.
- Нікалаєв.
- Ну, ґорад русскай слави!
- Даа … хе хе хе …
- Бухать будєтє всю ночь, да?
- Ну, да …
«To nie Ukraińcy. Ukraińcy tyle nie chleją» - кидаю я покупцям у черзі і швидко виходжу.
