2 12049407 1233840753308148 380414161074296468 nКожен з нас має якісь страхи чи нав′язливі стани. В когось в більшій мірі. в когось в меншій. Деколи вони просто у вигляді упередженого ставлення, а деколи людина готова покласти своє життя в їхнє ім′я. Колись така нав′язлива ідея прийшла і до мене. Не пригадую точно коли, мабуть якогось разу, коли з′явилась сім′я і ми мандрували десь просторами нашого краю, я зрозумів, що легкове авто для поставлених цілей не годиться.
 
Тому виникла ідея - джип. Але не той чорний і блискучий, чистенький і комфортненнький, а такий з зубатими колесами, щоб всі влізлися і взяли з собою в мандрівку все, що потрібно для комфорту, щоб не було обмеження у виборі маршруту. Тому, за якийсь час було придбано ледь вживаний повнопривідний пікап. Перші виїзди без досвіду, перші залипання, перший раз витягування двома ЗІЛами-131. Потім познайомився з такими ж як і я. Перші спільні виїзди, змагання і т.д. Тому джипінг став ще одним з видів активного проведення часу разом з пішим туризмом, роверовими мандрівками, зимовими сходженнями, пластовими таборами та катанням на сновборді. Але за якийсь час, я стикнувся зі страхами та нав′язливими станами інших людей, які різко-агресивно не сприймали позашляховий автотуризм, а в якийсь момент проти цього почали висловлюватись і мої добрі знайомі. Спершу я емоційно реагував на такі випади, бо мені здавалось, що очевидні речі є очевидними. Але чому? Чому серед певних людей існує категоричне несприйняття джипінгу:
  1. Власний досвід. Достатньо один раз побачити на Свидовці виродка, який купив за зайві гроші Дефендера, нафарширував його за останніми каталогами ARB і вирішив продемонструвати собі і колєґам свою вищість. Для цього вибирається схил з гарненькою травичкою, чи гірське озерце і розмішується все в каку зубатими колесами. Отже, "джипери - уроди".
  2. Соціальний фактор. На початках джипінг, це були хлопці на Ниуках та бобіках, з по лікті вимазаними в мастилі руками. Потім з′явився вторинний європейський ринок з Тойотами та Ніссанами. Вони коштували кілотонни грошей і були чимось недосяжним. Так в джипінгу зявились мажори. Частково це явище було тимчасовим, бо важко негіднику втриматись в товаристві, де панує взаємодопомога та товариський дух. Цього ти не купиш ні за які гроші. Досі серед джиперів ходить не одна історія про таких папіків, у яких джипінг закінчувався на першому стрьомному схилі. А потім прийшов Янукович. Молодший. Відповідно все, що було пов′язане з "проффесором" виникало ненависть і хоббі його сина теж. Про те, як Янукович-юніор джипував теж немало історій. Але обивателю не цікаво чути про хлопців, які від зарплати до зарплати ремонтують свого залізного коня, які "будують" його роками і чекають цього виїзду в гори, як свята. бо "всі джипери - мажори".
  3. Екологічні легенди. Деякі царі природи і звірів, переконані, що джипери, це найбільша біда Карпат. Але є один нюанс - джипи їздять дорогами. Так! Саме дорогами, а не навпростець, як дехто вважає. Окрім перших двох причин ненависті до джиперів, вони послуговуються ще й домислами, нібито ті дороги по хребтах, то проклали джипери і їм тепер дуже важко по них ходити. Так от, хочу їх розчарувати. Ці дороги існували сотні і навіть тисячі років, про що свідчать їхні топоніми. Це і господарські дороги на полонину, це дороги по яких тягнули військову техніку у війни минулого століття, це дороги якими їздять на вантажних ГАЗонах нафтовики, пастухи, чорничники, матрасні туристи, грибники, ну і звичайно ж лісоруби. Якщо б подумати головою, то стане очевидним той факт, наскільки мала кількість джипів їздить Карпатами порівняно з вищезгаданим господарським транспортом. І ще одне, людино, ти настільки є незначною для природи, що їй байдуже на тебе. Вона вміє себе відновлювати. Подивись на старі австрійські та польські мапи. Велика кількість доріг просто щезли, позаростали, бо не використовувались і тільки ледь помітні нерівності вказують на їхнє колишнє існування. О, а ще забруднення повітря! Ви серйозно вірите, що кілька дизельних машин, можуть забруднити повітря? До того ж специфіка роботи дизельних вихлопних систем полягає в накопиченні сажі, а потім їхньому викиді. Ви уявляєте, наскільки це незначна шкода? Так, деколи доводиться переїжджати струмки, и навіть якийсь момент їхати дорогою, що йде по струмку. Але ж мастило! Відкрию вам таємницю, в гори не можна їхати на машині, з якої тече мастило. Тут все має бути справним. Але "джипери нищать Карпати".
Але хочу бути до кінця чесним - деякі речі і мені особисто не подобаються. Я не буду і не можу захищати всіх джиперів, бо і сам особисто стикався з любителями пошліфувати траву, коли паралельно є дорога, стикався з тими, хто залишав після себе гору сміття, хто не звільнив тобі дорогу на підйомі, хто цілу ніч на всі гори валив мос...ку попсу, хто порушував межі заповідних територій. Люди є різні. Окрім того, варто згадати, що з′явився в карпатських селах комерційний джипінг. Тільки в Микуличині є бл.80 УАЗіків та 30 інших позашляховиків, які возять туристів, не рахуючи квадроциклів (!). А Славсько, Ворохта, Драгобрат і тд.? Але для обивателя вони всі "джипери". І той хто на салонному Ренж Ровері заперся туди, де пасувало б перейтися ніжками, теж для них "джипер". Я свідомо не наводжу аргументи "сам дурак", які використовуються в дискусіях на цю тему (.... а ви подивіться скільки сміття піші туристи лишають, ... а подивіться як ліси рубають, а вам джипери заважають), бо це без сенсу. Тільки згадаю про травмованого туриста, якого зняли з маршруту саме завдяки джиперам, які проїжджали повз, про те, яку кількість сміття (не свого) звозять джипери з гір, про прибраний водоспад Гуркало і щорічні прибирання Броховицького лісу клубом "Львів 4х4", про те як джипери двічі гасили пожежу полонини біля Пікуя і ще можна згадувати багато тихеньких і непомітних еко-акцій. Так, джипери заважають лісорубам, які косять ліс, а тут несподівано з′являються кілька авт і починають це фіксувати (чи не тому останнім часом з′явилося стільки шлагбаумів на лісових дорогах). Позашляховий автотуризм - один зі способів пізнання світу. Але і він має мати людське обличчя. Тому, мабуть, невдовзі доведеться сідати за стіл та домовлятися про виділені маршрути руху, про правила поводження в горах, про комерційний туризм, а можливо і про сертифікати на джипінг, подібно, як мають мисливці. Не бачу проблеми зробити вїзд на територію природних парків (не плутати з заповідниками) платним, як це є в багатьох країнах. Важливо, щоб всі один одного розуміли та поважали і відповідно поважали природу, яку маємо віддати наступним поколінням людей в стані не гіршому, ніж ми її прийняли.