1 19113663 1392601860824580 2597606946863896567 nНа шістдесят четвертому. Найбільше зростання серед іноземних туристів - німці.

Перед Львовом - Антверпен, Брюґґе, Заґреб, Вільнюс, Мальме, Ґданськ.

Побував в усіх, тому на мою суб‘єктивну думку - справді конкурентом є хіба Брюґґе. Це, взагалі, одне з найкрасивіших міст Європи.

В Антверпені вражаючий хіба вокзал.

Ґданськ? Можливо, але радше як Труймясто з Ґдинею та Сопотом. Львів, на жаль, так добре не інтегрований з Карпатами. А туристам хочеться не лише каміння.

При усій симпатії до литовців, коли вперше побачив Вільнюс - був розчарований. І так й не зміг захопитися ним. Найпрісніша балтійська столиця.

Якщо Львів - маленький Відень, то Заґреб - маленька Прага. Але мені бракує там саме старого міста, не лише XIX століття. У Львові воно є.

Мальме цікаве, але не архітектурою - екологічною філософією.

Що показово, Львів традиційно входить в top-5 з найменшим туристичним навантаженням. Тож, нарікання містян на орди мандрівників, які забрали Місто - передчасні. Все попереду.

Кожне місто по своєму регулює туристичні потоки.

Наприклад, Барселона та Дубровник намагаються обмежити кількість гостей.

Так, Дубровник приймає щодня 10 тисяч. Рекомендація ЮНЕСКО - 8. До наступного року місто вирішило зменшити радикально - до 4-х.

Інакше, одне з найгарніших міст світу, виключать зі Списку ЮНЕСКО.

Я був в Дубровнику на початку травня і там уже стояв Вавилон. Що відбувається в пікові місяці - тяжко представити.

Як будуть обмежувати поки не відомо. Підозрюю, битимуть грошима.

Найбільше нарікають на одноденних туристів та пасажирів круїзних лайнерів, які лишають найменше грошей.

А от в Мальме, навпаки, місцева влада стимулює туризм.

Наприклад, денний проїзний коштує 180 крон - 540 гривень, але в готелі взяв за 80 крон, 240 гривень.

Все логічно: готель це податки, робочі місця. Місто зацікавлене, аби турист лишився на довше, «якорять» і таким дисконтом.

Справа в тім, що до Копенгагена - 50 хв їзди. І можна ночувати в Мальме, де житло набагато дешевше.

Кожен обирає свою тактику. Але, що приємно здивувало - в Україні не так уже й погано з зовнішнім туристом.

Останні дані Світового банку за 2016 (свіжіших поки нема) - 13, 3 мільйони в рік.

Ок, нема сенсу порівнювати з такими ґрандами, як Франція (82 млн), Іспанія (75) чи Італія (52).

А от з Польщею - варто. 13 проти 17 мільйонів. Дуже добрий результат, зважаючи, що в нас тільки Львів, Київ та Одеса справді відомі.

(Ех, якби ще Одесу та Чернівці не довели до руїни).

А в Польщі таких міст біля десятка.

Ресурс до зростання маємо.

Дороги робляться. Раяни почнуть літати. Залізничне сполучення розширюється на Захід. Міста облаштовуються, приводяться до ладу. Ціни дешеві. Країна неймовірно красива та різна і має, що запропонувати.

Сервіс. Це найбільш болюче місце.

Або йдемо шляхом гуцулів, які багато років тому зароблені гроші по-хазяйськи вкладали в покращення умов.

Або ж кримською дорогою, де головне урвати за сезон, а лохи й так приїдуть (Одеса, на жаль, йде саме так).

Можуть й не приїхати.

Так сталося, що цього року сестра була змушена поїхати до Одеси.

І проживання їй коштувало стільки, як мені на Сардинії.

Зрозуміло, що наступного року Одеса її грошей не дочекається.

І, як бачу по тренду, вже навіть цього року народ ломанувся в Італію, Грецію, Іспанію значно більше ніж зазвичай.

Це побічний, але дуже важливий наслідок беззвізу - конкуренція або змінить туристичну галузь, або вб‘є лінивих та скупих.

загрузка...