Сьогодні. Надихаюче свято, дівчатка, скажу вам. Тому що: наші сини - наше все! Це без перебільшення. Щоб ми ото без них робили?
Але я не про те. Я про ментальне, як завжди.
Отже: сини - це також наші діти. Їх теж приносить наш добрий, турботливий, легкокрилий, оспіваний і розмальований по всіх закапелках національної гордості птах. Лелека, бусол, бузьок.
Боцюн!
Тотем перемерзлий. Амулет нещипаний, оберіг непатраний! Демограф хріновий!
Ви мрієте дев'ять місяців про рюшечки, оборочки, бантики, лялечки. Ви вже бачите візуально красунечку-донечку, принцесочку і королівну.
Ви ж розумієте, що передати донечці невичерпні знання з мейкапа, дрес-коду, спіч-пілінга, і треш-плакання ви просто зобов'язані.
Ви розумієте, що навчити її, як імітацією тяжкого хенд-мейду здобути собі життєвий простір і можливість не докладати хенд до жодного мейду - ваш священний обов'язок.
Всі дев'ять місяців ви живете надією народити і виростити справжню жінку.
Тому що надія на те, що УЗД помилилось тримає вас до останньої миті.
А потім у вас народжується ВІН!
І ви розумієте, що лелека, бузьок, бусол, птах життя і надії, який щороку приносить на крилах весну - реально довбанутий провайдер. Гейм овер.
Можете зробити ще одну спробу із сорока шести хромосом скласти людського пазлика так, щоб він виявився, як мінімум, на чотирнадцять сантиметрів коротшим за хлопчика і був з цицьками.
А поки що у вас - синочок.
Сонечко, золотко, котик, зайчик, бутончик, манюпусятко. Ви щасливі. Справді щасливі. У вас є перспектива. Є майбутнє. Попереду у вас довгі роки очікування сатисфакції за уламки машинок під ногами, вертикальне пісяння проти вітру, куріння в школі, зникле з бару бухло і криво застелене ліжко у вашій спальні:" Нікого не було! То - Мурка!"
Бо років через двадцять це манюпісятко зробить вас радісною свекрухою і гоноровою бабусею.
І ось тоді ви, нарешті, заживете!
Бо заради цього, дівчатка, варто жити і народжувати їх. Синів. Синочків. Горобчиків, Орлів і Соколів!
Зі святом вас!
