В сучасних умовах розширення повноважень на місцях необхідне Україні для того, аби нарешті назавжди відійшла у минуле практика вертикальних рішень і безсенсового ручного управління країною. Європейський досвід довів, що децентралізація робить держави сильнішими та багатшими. Нам же потрібно виробити/знайти чітку свою унікальну модель розширення влади у громадах.
Хорошим прикладом у цьому може стати Польща або ж Німеччина (там адміністративна реформа відбулася ще 40 років тому). В обох країнах центральна влада допомогла на місцях провести оптимізацію шкіл, садочків, медичних закладів, а після того передала громадам важелі впливу та бюджет.
Так, у Польщі не проводилася окремо реформа децентралізації й зазначу, що це був далеко не безболісний процес для громадян країни. Разом із нею було змінено низку речей, зокрема освітня галузь, охорона здоров’я, система перерозподілу коштів через бюджет. У нашій країні здебільшого все відбувається навпаки: реформу намагаються провести без змін в адміністративному устрої чи державному управлінні. Вочевидь, така модель є завідома хибною, адже має бути системний підхід, який би базувався на зміні в територіально-адміністративному поділі, а потім на це накладалися б інші реформи, які могли б функціонувати в комплексі.
Ще один цікавий факт децентралізації у Польщі. Ті фахівці, які розробляли реформу були понижені у громадянських правах й ані вони, ані члени їхніх родин впродовж 10 років не могли брати участь в управлінні місцевими громадами. Причина одна – аби не було власних інтересів.
В Україні традиційно «все до навпаки». Так, напередодні очільник Уряду анонсував укрупнення районів в Україні з метою створення приблизно ста таких адміністративно-територіальних одиниць. У владних кабінетах пояснюють це необхідністю існування нових економічно спроможних районів з однаковими можливостями.
За гарною картинкою процесу децентралізації і красивою риторикою Кабміну насправді ховається багато серйозних викликів для всієї держави. Насамперед, якщо відбудеться укрупнення районів (до прикладу, на Львівщині згідно з новою територіальною основою планується три райони) – залишиться невирішеним питання функціонування міст районного та обласного підпорядкування, районних центрів.
Оптимізація районів за пропозицією Кабміну насамперед стане перешкодою для мешканців інших територіальних одиниць – не центрів, адже доводитиметься їздити за простими довідками десятки кілометрів. Так, вже в нашій країні створеніміжрайонні прокуратури, суди, управління юстиції, низка інших управлінь, зокрема і поліцейських. Поволі, під гаслами децентралізації, насправді країну без погодження з громадою готують до масштабного укрупнення, а отже до фактичного відходу від самої ідеї децентралізації.
Для завершення реформи децентралізації необхідні зміни в Конституції України. Передовсім необхідно зафіксувати, що основні повноваження на місцях мають виконувати органи місцевого самоврядування, а не державні органи, призначені з Києва. Окрім того, районні та обласні ради зобов’язані створювати власні виконавчі комітети з чітким терміном «ОТГ». Зміни потрібні й у Законі «Про місцеве самоврядування», який прописує повноваження та обов’язки депутатів, голів та працівників органів місцевого самоврядування. В цьому законодавчому документі народні обранці так і не спромоглися вписати всі необхідні пункти, аби визначити статус об’єднаної територіальної громади, а відтак де-юре ОТГ просто випало з системи місцевого самоврядування. А виправляти цю помилку, на жаль, зараз ніхто не збирається, бо це питання «зависло у повітрі» впродовж останніх чотирьох років.
