Намагалася пояснити вакханалію, яка твориться у головах,жартами та напівнатяками. Бачу не доходить. Хочете знати, як нас «найкращих» скоро буде сприймати світ? Хочете знати, до чого ми «найкращі» можемо привести Україну?
Фейсбучні істерики, образи, аватарні «прикраси» просто роз’єднають країну, те про що ми так давно мріємо: про соборну Україну, яка йде до Європи, просто кане в Лету.
«Великі інтелектуали», які аналізують а’ля зради, які прогнозують тоталітаризм та крах країни, які у кожній дії та слові бачать підтекст – вони або проплачені, або хочуть доєднатися до певних партій, або просто не відають, що кажуть. Саме ці люди чекають свій соціальний ліфт, але в процесі заразять багатьох своєю параноєю, яка ще накоїть лиха.
Тепер про світову спільноту. Згадайте пожежу у Соборі Парижської Богоматері. Це був лакмус для нашого суспільства. Пам’ятаєте ту навалу постів, про те, чому ми маємо плакати за Нотр Дам, якщо французи не сумують за українськими пам’ятниками. Так, наші рідні пам’ятки шкода, але у Франції ніхто про них не знає. Бо саме ми – українці нікому про них не розповідаємо. І давайте правдиво: так, наші пам’ятки мають цікаву історію, але не таку, як Нотр Дам. Ми не повинні постійно ображатися та просити. Ні, навіть вимагати, аби цілий світ говорив тільки про нас. Люди з цілого світу зараз слідкують за нами, за нашою реакцією на вибори, на нашу реакцію на їхні проблеми, за тим, як ми знову сваримося без жодної логіки.
Яким ми формуєм ставлення до України?
Як до бідного родича: якому всі йому винні, навіть, коли у помічників біда. Який вміє лише критикувати, а не вирішувати свої проблеми. Який постійно свариться у своїй хаті?
Щодо сарказму про обіцянки новообраного Президента. Дайте людині хоча б почати роботу, а тоді вже маємо право робити висновки. Все пропало буде лише тоді, коли будуть рішення та їхні наслідки . А не істеричні віщування – це лише гіпотетична вигадка.
Ми не найрозумніші, ми не найважливіші, ми не найпатріотичніші, бо своїми істериками просто поховаємо мрію про Європу.
П.С. І запам'ятайте: не так багато залежить від політиків, як від нас з вами.
ПП.СС. Не творіть собі кумира
