28 квітня 1943 р. у Львові було покладено початок творення Дивізії "Галичина".
ЇЇ бойовий шлях - відомий. Дивізія відчайдушно билася під Бродами, в Словенії, Словаччині та в Австрії. Тисячі галичан полягли на шляхах Європи. Тиждень запеклих боїв під Бродами, зірвали наступальний запал червоних і аж 27 липня 1944р. більшовики вступили у
Львів.
За цей час десятки тисяч представників української інтелігенції, патріотів зуміли покинути Галичину. Дивізійники захистили українців в Словаччині, Польщі та Австрії, стримали червоних на р. Мур і здалися англійцям та американцям. Ніякі міжнародні комісії не змогли довести про якусь причетність Дивізії, надуману більшовиками до військових злочинів. Це була фронтова, а не каральна дивізія! Після полону дивізійники роз'їхалися на постійне місце проживання в демократичні країни. На поселеннях вони швидко організували національно - культурне життя. Ті дивізійники, що не змогли прорватися під Бродами, влилися в лави УПА, суттєво зміцнивши підпільну армію. Навіть в ГУЛАГу полонені дивізійники, довгі роки чинили опір озвірілим чекістам і владі рад. Майже кожний з полонених отримав 10.років тюрем і таборів. Коли почалося національне відродження. дивізійники встали в перші ряди борців за національну ідею та національну державу.
Вірш Миколи Вереса : "Товаришеві з-під Бродів" (фрагмент):
Ти пригадуєш, брате, як гриміли гармати
І заграви вставали з пітьми,
Як в пекельній навалі большевицьких вандалів
Боронили ми Броди грудьми.
Як в бою до останку відбивали ми танки
Й на пробій ми йшли їм в чоло,
Як в смертельнім віражі у Підгірцях і Княжім
Нас не мало тоді полягло..."
