onyshkevychЄ така історія. Не з українських реалій, але показова. Потрапивши в еміграцію Сергій Довлатов і ще пару дисидентів-письмеників, напросилися на зустріч до свого кумира Йосифа Бродського.

Останній, додам від себе, поет – геніальний, хоча у всьому решту – лайно рідкісне. Я б навіть сказав, лайно «естетствующе». Але не про це історія, не про естетів. Сяк-так поговорили, і питається Бродський. Мовляв, ви щойно звідти, що там у Союзі?

«Ну що-що, - каже Довлатов. – От Євтушенко проти колгоспів виступає». «А ну раз Євтушенко проти, то я за колгоспи», - отвічав Бродський.

Додам від себе, що і Євтушенко - поет не найгірший, але у всьому решту – теж  «естетствующе».

Так от щось у мене так і зі ставленням до блокади виходить. Хто там нині найбільший блокувальник над блокувальниками? Парасюк? Ну тоді, звиняйте, я проти блокади! Стверджувати цього серйозно не можу, оскільки знаю багатьох гідних людей, котрі вирушили на східні редути і не планують заробляти на тому ні грошей, ні політичних зисків.

Але ситуація вже до неможливості задовбала. Або воюємо, або торгуємо. Або блокуємо, або альфаджазуємо – привіт Андрію Івановичу. І т.д. Всі адекватні люди розуміють, що Парасюк при всьому форсі – то тільки картинка, фантик «дональд» від жуйки. Як, зрештою, і Семенченко,і Соболєв. Тобто занадто дрібні персони, щоби вбачати в них корінь зла чи корінь добра. Я б навіть не вбачав корінь зла у не до порівняння крутіших Коломойському та Садовому, які, закопавши сокиру війни, прикурили люльку миру від протестних шин, очевидно, очікуючи від блокади не лише суто патріотичнх дивідендів. Як би там не було, а дніпровський і львівський олігархи –теж наслідок.

Хоч не хоч, а треба визнати: причина у діях влади. Точніше, у бездіяльності, яка дає шанси і мотиви протестувальникам. Імпотенція і жлобство мешканців Печерських пагорбів власне є тим гноєм, на якому зростає парасюківщина – явище, як на мене, вельми ганебне і шкідливе. Але, питається, як треба вміти керувати державою, аби люди більше вірили Парасюку, ніж їм?

Спробую перефразувати відому сентенцію: посієш жлобство – пожнеш парасюків.