Попередній президент Петро Порошенко та його команда маніфестували заходи з активного захисту економічної безпеки від впливу РФ. Втім, ці заходи по суті були навіть не косметичними, а просто імітаційними.
До прикладу: в період 2015-2016 років, коли вітчизняні «лідери думок» проголошували «єдність міжнародної антипутінської коаліції в санкціях проти РФ», дві найбільші мережі автозаправок - російські «Лукойл» і «Роснєфть» без жодних репутаційних втрат перейшли до рук іноземних компаній Amic і Glusco відповідно. Насправді ж, Amic -- це підставна компанія того ж російського «Лукойла», просто зареєстрована в Австрії; мережа АЗС «Glusco» формально належить швейцарській трейдерській компанії, але по факту її контролює Нісан Мойсеєв, наближений до Медведчука бізнесмен.
Без сумніву, такі транзакції були схвалені по тіньовій кримінальній вертикалі, що досі утримує нас в лабетах «русского міра», але з боку державного апарату дозвіл на купівлю російських мереж АЗС в Україні давав Антимонопольний комітет; це називається «дозвіл на концентрацію» або ж «дозвіл на придбання 100% акцій із попередньої згоди АМКУ».
Головою АМКУ є Юрій Терентьєв, креатура Петра Порошенка, котрий має понести як юридичну так і моральну відповідальність за фактичне посібництво російським агресорам на економічній ниві.
Цікаво, що зміна вивіски із «Лукойла» на Amik дозволила компанії «Лукойл Авіейшен Україна» фактично уникнути сплати штрафу від АМКУ на 18,7 млн грн за зловживання монопольним становищем на ринку авіаційного палива в Україні.
Штраф було присуджено ще наприкінці 2015 року, але держава Україна і станом на травень 2019 року не змогла остаточно притягнути судовим шляхом до відповідальності «Лукойл Авіейшен». Прикметно, що ця компанія натомість радісно сплатила 300 тисяч доларів авіакомпанії МАУ Коломойського, в рамках мирової угоди.
У нас, в патріотичному Львові та на Львівщині, ці нафтові блок-пости російського агресора теж працюють.
Поки що.
