Хай вибачають поважні френди за розповідь, але мушу. Пре мене.
Отож. Скінчилися мені стіки, то мусілам вийти до склепу.
Львів завжди радий гостям і толерує будь-яку мову, бо ж гроші не смердять. Хоч я би і посперечалася. Якоїсь подібної до руської аж забагато, але то таке...
Ходять з гиканням і улюлюканням, тіпа хазяєва жизні.
Ото іде така собі родина попри "Ріус" . Татусько, дебелий чоловічок під 2 метри, пика мало не трісне, видко, шо вчєра харашо пасідєлі, рже на всю вулицю. Коло нього мать, рябопергідрольне чепірадло. Як і годиться, нє! не в шортах, бо зимно), в "адіках" всі. І в парі метрів отприск їхній, теж на недоїдаючого не подібне, але то таке, бо ж дитина... Бігає, щось вигукує, регоче... Все на руській. І тут!!! - Ґабрієль! Успакойся! А то щяс дам па сраке так, шо сісти не зможеш!!!
Я не сміялась від почутого, не плакала... Чомусь було бажання дати довбнею по голові зі словами - Ґабрієль вашу мать, з якої сраки чи табаки такі вилізли?
