17155751 1641915162501826 4112638839306041649 nБуває так, що прокидаєшся зранку, заскакуєш в джинси, які роблять з тебе Сінді Кроуфорд, в майку з декольте, і біжиш на дуже ділову зустріч в центрі Києва. Заходиш, замовляєш каву, приходять партнери і ви починаєте супер-ділові переговори. І поки партнери втирають тобі щось скучне і монотонне, твій мозок раптом видає несподівану інфу: “А пам’ятаєш, як 20 років тому ти пасла корову?”. Корову, б..ть. Звичайну таку корову. І звали її Марта чи Зірка, чи щось таке.

І ти починаєш згадувати.

А згадати є що. Бо в мене було нормальне таке, стандартне дитинство. Дідуля і бабуля жили в селі, в якому я проводила кожне своє дитяче літо. І була в мене в дитинстві надважлива місія – пасти корову. Зранку прокидаєшся, береш палку, корову, і йдете ви разом на луг. І от корова пасеться, а ти сидиш одним оком книжку читаєш, а іншим дивишся, аби та корова кудись не поскакала в клєвєр. Пасти корову було супер відповідальною місією, бо з коровою могло статися все, що завгодно.

Найгірше, це коли корова починала тікати. Це тихий жах і дрімучий стрес. Бо коли вона тікала, треба було бігти за нею і зробити все, аби вона повернулася на пасовище або додому. І не було для мене, дитини, нічого страшнішого аніж про...ти за селом корову.

Одного разу вона таки втікла. Я ридала як проклята, я шукала її скрізь де могла і думала, що якщо не знайду, то ніколи не вернуся додому, я ляжу отут посеред клєвєра і вмру, але додому без корови не вернуся. Благо, через дві години я її знайшла і пригнала додому. І поки ми з Зіркою (чи Мартою) йшли, я голосила так, наче у мене хтось вмер. Важко уявити більше жахіття, ніж коли у тебе тікає корова.

І от сидиш ти уся така на діловій зустрічі, наприклад, десь у One Love Cafe, п’єш каву, вирішуєш дуже дороговалютні питання, домовляєшся про співпрацю з поважними людьми, там за вікном несеться Київ і його чудове життя.

Але ти розумієш, що якщо зараз усе в твоєму житті раптом зірветься, це все одно не зрівняється з тим відчуттям, коли від тебе тікає корова.

І нарешті починаєш розуміти чому замовила каву без молока.

Бо в тебе ще з дитинства непереносимість лактози.

загрузка...