Христова проповідь, якою він намагався сповістити світові про прихід на землю Божого Сина, не завжди сприймалася охоче його слухачами. Принаймні одна категорія людей, які хоч у слухали його слів, не могли їх сприйняти. Це були законовчителі і фарисеї. Євангелисти дуже часто згадують про те, як останні старалися виставити слова Христа на публічне випробування чи відверто провокують його.
Сьогоднішній уривок недільного Євангелія, який є взятий з розповіді євангелиста Матея є яскравим свідченням цього. Євангельський текст недвозначно стверджує, що один законовчитель підійшов до Ісуса з питанням. Але, він не робив цього з чистого наміру, аби щось довідатися в нього, але «спокушаючи його» (Мт. 22,35). А суть його питання була в тому, щоб довідатися про те, яка заповідь є найголовнішою у законі, тобто П’ятикнижжі Мойсея. Надіючись спіймати Христа на незнанні Божого Закону, законовчитель отримує відповідь, після якої залишається просто обеззброєним. Каже йому у відповідь Ісус:
«Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю!Це найбільша й найперша заповідь.
А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На цих двох заповідях стоять ввесь закон і пророки» (Мт. 22,37-40).
Саме на цих словах хотів би сьогодні зупинити свою увагу. У нашому релігійному житті ми неодноразово ставимо собі питання про те, що потрібно робити, щоб бути добрим християнином, щоб подобатися Богу. Відповідей можна почути дуже багато: більше молитися, частіше ходити до церкви, сповідатися, і т.д. Цей перелік порад як стати добрим християнином можемо продовжувати у нескінченність.
Та сьогоднішні Христові слова повертають нас до основи віри в Бога! А нею є любов! Так, саме любов, а не щось інше! Бо якщо людина не здатна любити Бога, то потрібно поставити під сумнів її здатність вірити. Знову ж таки, якщо людина не здатна любити Бога, то чи зможе вона правдиво полюбити ближнього? Любов є немовби лакмусовим папірцем християнської віри.
Апостол Павло у своєму Листі до Коринтян має прекрасний гімн любові (І Кор. 13). У ньому він стверджує надзвичайну істину: «Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне» (І Кор. 13,8).
У наш час, коли триває величезна боротьба за геополітичну модифікацію світу, вартує собі ось цю істину пригадати!
Станьмо кожний на своєму місці посланцями Божої любові - любові, яка є довготерпеливою, лагідною, яка не заздрить, не чваниться, не надимається,не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить (Пор. І Кор. 13, 4-7).
Адже чи варто жити у світі, коли у ньому забракне любові?
