Детальніше...Поки ви, "нехристі", вповзаєте в робочий тиждень понеділком, безтурботний я вирішив сходити до церкви. Бо ж Спаса!:)

Детальніше...В окупованому Донецьку хочуть встановити пам'ятник російському імператору Миколі ІІ.

Детальніше...Коли ми змінилися?

Детальніше...Виглядає на те, що на деякий час віллу Терлецького ми відвоювали. Вони так просто не здадуться, але й ми не вчорашні. А поки що дивлюся «відеовлог» пана головного «архітектора». Знаєте, що каже? Що вілла не має історичної цінності, бо там якісь неправильні і нехороші люди позносили перегородки і переробили сходові клітки.

Детальніше...Розкажу, як я прожила крайні п'ять років. 16 серпня 2014 року загинув Іван... У день, коли я дізналася про це, моє життя змінилося вмить. Всередині мене. Я миттєво виділила в собі лише одну роль, яку я не мала права забути. Це МАМА. Інші статуси стали неважливі, а деякі навіть безглузді (як мені тоді здавалося). Як мама (а ще й 7-місячної дитини і сина одинадцятикласника), треба було бути зібраною. А решта... Я вирішила, що то неважливо. Несвідомо, десь там в голові. Як донька, сестра, подруга, працівник я м'яко кажучи стало "ніякою" і байдужою.

Детальніше...Минулого року 31 серпня я вперше приїхав у Ліцей імені Героїв Крут. Приїхав не як посадова особа і аж ніяк не як майбутній заступник начальника. А просто в гості до нового, щойно призначеного начальника – полковника Гусара. Річ в тому, що був указ Президента, згідно з яким підготовку в подібних ліцеях мали проводити кадрові військові. Тому Гусар, маючи тривалий педагогічний досвід, участь в АТО і ООС очолив ліцей. 

Детальніше...З кожним місяцем на який від нас віддаляється впровадження «Електронного квитка», з кожним брифінгом на якому ставляться акценти на здавалося б незначущих деталях, а також із кожним публічним дописом у соціальних мережах, де певні міські чиновники відкрито звинувачують нашого найбільшого інвестора European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) у бездіяльності, я мимоволі запитую себе, а чи не пішло у нас щось не так?

Детальніше...Йшов 1946 рік. В лісах біля мого села Великого Поля, що неподалік Львова, чи не щодня клекотали бої УПА з карателями - чекістами. І ось, після карательської облави до села притягли (Так! Притягли привязаних за ноги до коней двох героїв УПА) Зігнали село! Ніхто не признався до хлопців, хоч сестра і родини стояли поряд.

Детальніше...Дорогі мешканці Львівщини!

Детальніше...І ось в крайній день моєї праці, вирішив опублікувати лист-зізнання. Але, якщо Ви шукаєте зрад, бруду чи образ, зекономте собі час і припиніть його читати. Тут буде лише трохи роздумів, спогадів, слова вдячності та прохання пробачити. 

Репліка


Валентина Мержиєвська
50 років життя в борг

50 років життя в борг


Православна Церква України
Чи можлива сповідь онлайн?

Чи можлива сповідь онлайн?


Тарас Бакай
Я все зробив?

Я все зробив?

Logo Radio 882

1z

vp

vp

Форпост на Facebook