В Україні набувають популярності проплачені акції протесту. Як правило, це справжні вистави, де люди не висловлюють свою громадянську позицію, а просто стоять за гроші.
З яскравими плакатами і гучними гаслами – вони пікетують! Верховну Раду, Нацбанк, міліцію, прокуратуру, суди, інші державні органи, приватні компанії – неважливо де викрикувати завчені фрази, аби лише платили!
Популізм задля популярності
Пікети зазвичай замовляють або конкуренти, або ж шахраї з метою створити проблему й очорнити репутацію компанії, а потім за гроші її вирішити. Багато мітингів мають на меті популяризувати якусь політичну силу, особливо, якщо пообіцяти виборцям відразу вирішити актуальні економічні і соціальні проблеми. Прикладів таких проплачених «акцій протесту» – безліч.
Так, напередодні новорічних свят у Києві пройшли мітинги партії «За життя» Вадима Рабіновича, на яких «активісти» вимагали скасування «непідйомних» тарифів або відставки глави Нацбанку Валерії Гонтарєвої.
Мітингувальники протестували проти всього, чим зараз невдоволене суспільство. І все б нічого, якби у ЗМІ неодноразово з’являлись повідомлення про те, що такі масові зібрання. Скоріш за все були проплачені.
Натиснули пікетом
А ось ще один приклад. Директор ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» Володимир Дамс розповідає, що в 2005 році Київрада надала його компанії земельну ділянку по вулиці Ольшанській, 2-Б для будівництва житлового будинку. За його словами, компанія виконала досить великий обсяг будівельних робіт, було витрачено мільйони доларів. Але потім землю вирішили відібрати конкуренти.
«Почався тиск, цю землю хотіли відняти, скасувавши договір оренди. І за рішенням суду територію таки забрали. Але в 2014-му справу переглянули, ділянку повернули», – каже Володимир Дамс.
Утім, суперечка за землю триває. І тепер, як стверджують забудовники, на них намагаються вплинути акціями протесту.
«Найняті люди перекривають машинами дорогу, ми бачили, як з ними розплачуються, коли техніка заїжджає, вони ріжуть колеса, спалили нам техніку, поламали кран, поламали паркан», – стверджує Володимир Дамс.
Чиї інтереси відстоюють і проти кого вийшли на мітинг – такі учасники протесту зазвичай не знають. Наприклад, на питання, проти якої забудови зараз проводиться акція протесту, активісти не знають, ухиляються від відповіді. Мовляв, вони проти будь-якої забудови.
Але незабаром на допомогу непосвяченим мітингувальникам поспішає організатор пікету – громадський активіст ГО «Звіринецький сквер» В'ячеслав Денисов. Він розповідає: нині в суді повинні розглядати справу проти компанії-забудовника. Вона, нібито, знищує зелену зону, а люди – проти, тому і прийшли підтримати акцію протесту.
Як би там не було, але мітингувальники не змогли згадати назву вулиці, на якій планується будівництво об'єкта, та й що за об'єкт – вони також не знають.
Сьогодні проти російських серіалів, завтра – на підтримку російського хімпрому
Але трапляється, що навіть самі координатори мітингів плутаються в свідченнях і не можуть чітко пояснити, проти чого вони протестують. Та що там – навіть не можуть запам'ятати назву громадської організації, яку вони представляють.
Так, минулого тижня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (Нацрада) розглядала питання про застосування заходів впливу до телеканалу СТБ, який під час шоу «Битва екстрасенсів» показав російсько-терористичних бойовиків: у телепередачі вони розповідали про знущання над ними з боку українських військових. Історія викликала справедливу бурю народного обурення, а Нацрада екстрено зібралася, щоб обговорити питання стосовно СТБ.
Перед Нацрадою раптово опинився активіст Артем Руденко, заступник голови громадської організації «Комітет ТелеЕтики». Він охоче дав коментар журналістам телеканалу «1+1», от тільки в поспіху неправильно назвав свою організацію – мовляв, представляє «Комітет телекритики».
Раніше з Артемом Руденко також траплялися казуси. У листопаді минулого року під час мітингу біля входу до Нацради пан Руденко заявив журналістам, що від зараз знаходиться перед Держкіно, куди передав свої чергові скарги.
«Ми сьогодні принесли до Держкіно (нагадуємо, акція протесту проходила перед Нацрадою, відстань між двома організаціями складає 5 км – ред.) мило. Воно символізує російське «мило» на телеканалі «Україна», – повідомив активіст.
Перед тим активіст поширив заяву в ЗМІ, у якій перерахував аж 34 серіали, які, на його думку, транслюються з порушеннями на телеканалі «Україна». А от на прохання журналіста уточнити ще раз кількість серіалів-«порушників» мітингувальник відповів: 10 або 15, але перерахувати їх не спромігся.
Нижче – фрагмент інтерв'ю з Артемом Руденко, проведеного перед Нацрадою в той листопадовий день.
«Ряд телеканалів, ми ряд телесеріалів… ми… справа в тому що постійно моніторімо телепростір на питання порушення щодо трансляції російського телепродукту. У мене є список, там… порядка десяти там чи п’ятнадцяти… я вам так просто сходу не скажу», – повідомив він журналістам.
Чи могла людина, яка самостійно склала документ із 34 пунктів, кожен з яких присвячений окремому серіалу, «забути» їхню кількість? Навряд чи. Єдиний висновок, що тут напрошується: заяви від імені пана Руденка пише хтось інший, а от сам горе-мітингувальник не заглиблюється в деталі.
Для нього 34 дорівнює 10. Йому де «телеетика», там і «телекритика». Так само все одно, чи то перед Нацрадою мітингувати (Київ, вул. Прорізна, 2), чи то перед Держкіно (Київ, вул. Лаврська, 10).
Сторінка пана Руденка у Facebook свідчить, що організовані ним акції протесту не мають яскраво вираженого ідеологічного забарвлення: він бореться то проти телеканалу «Інтер», то проти ТРК «Україна», то проти мережі супермаркетів «АТБ Маркет».
А на порталі hubs.ua нещодавно була опублікована його стаття на захист ... російського підприємства «Тольяттіазот». Мовляв, права російського підприємства утискають українські транзитери аміаку. Так противник російських серіалів виявився щирим захисником російського хімпрому в Україні!
Складається враження, що він не цурається ніяких замовлень: адже «хто платить, той і замовляє музику».
Поганий той мітингувальник, що не мріє стати мандаторієм
Артем Руденко, до речі, в низці офіційних звернень, у ЗМІ та в соціальних медіа представляється членом проводу ще мінімум трьох організацій: такого собі «Антікорупційного громадського комітету по боротьбі з корупцією в органах влади та незаконним обігом наркотичних речовини» (оцініть гумор авторів назви), «Антирейдера» та «Трудового альянсу молоді». Погодьтеся, це дуже зручно: сьогодні можна провести акцію протесту від імені однієї організації, а завтра – від іншої.
Наостанок заходимо на ресурс факт-чекерів, де зібрана інформація про псевдосоціологів і псевдомітингарів – і тут також згаданий Артем Руденко, він, виявляється, навіть балотувався в народні депутати від 150 округу (Кременчук). Уявіть, якого розмаху отримала б діяльність його та його таємничих партнерів, якби пан Руденко став народним депутатом!
Адже як зручно, коли виконавець не заглиблюється в деталі та готовий підтвердити все, що від його імені скажуть чи напишуть. Особливо, якщо такий бездоганний виконавець – ваш кишеньковий народний обранець!
І наостанок. На тлі засилля проплачених мітингувальників складається враження, що хтось навмисне компрометує патріотів, які кривавою зимою 2013-2014 по всій Україні стояли на майданах і вибороли справжню – не сфабриковану – Революцію Гідності.
Поради експертів: як відрізнити проплачених мітингувальників від тих, що «за ідею»
1. Запитати у самих мітингувальників, яка мета їхніх дій, проти чого вони виступають. Проплачені учасники зазвичай плутаються в деталях, не можуть пояснити свої мотиви.
2. Якщо пощастить, то зафіксувати на фото або відео, як організатори платять гроші учасникам мітингу. Таким чином ви надасте необхідну допомогу правоохоронним органам.
3. Перевірити інформацію в онлайн-довідниках, на ресурсах факт-чекерів, можливо, у списках псевдоекспертів, організаторів проплачених мітингів є ті люди, якими ви зацікавилися.
4. Вивчити інформацію в Інтернеті, у соціальних мережах, виявити зв'язки того чи іншого мітингувальника, звертати увагу на протиріччя, на все незвичне.
Іван Горпин, Гал-інфо
