«В цьому будинку загинув 14 січня 1944 року визначний діяч українського націоналістичного руху полковник Роман Сушко 9.03.1894 – 14.01.1944». Такий напис прочитав на меморіальній таблиці на будинку № 3 на вул. В. Винниченка.
Стало цікаво, бо зазвичай на пам’ятних таблицях пишуть «проживав», «працював» тощо, а тут – «загинув». Виникло 2 запитання: загинув від кого і загинув за що?
Деякі джерела до слова «загинув» ще додають «за нез’ясованих обставин», деякі звинувачують у вбивстві «бандерівців», деякі - німців і лише деякі пишуть, що загинув від рук агента НКВД. Беручи до уваги, що через 15 років після вбивства Романа Сушка, у своєму домі, на сходах за тим же сценарієм (лише пострілом в лице, а не в спину ) був вбитий Степан Бандера, я вважаю, що Роман Сушко був вбитий агентом НКВД. А вбили його за те, що він у чині поручника 2 сотні УСС брав участь у боях на Маківці й Лисоні, був полковником Січових Стрільців (СС), командиром дивізії СС, командиром II бригади в повстанчій групі другого Зимового походу під командуванням Ю. Тютюнника, співорганізатором Української Військової Організації і її крайовим комендантом, співтворцем Організації українських націоналістів та членом її Проводу. А ще на початку німецько-польської війни він очолював українську військову групу Український Легіон (так званий легіон Сушка), за німців був провідником ОУН на території Генеральної Губернії (1939—1941), на якій розбудував мережу ОУН і сприяв створенню Українського центрального комітету та був проти розколу ОУН. Окрім того, Роман Сушко був автором статтей на військові теми, спогадів про Січових Стрільців та Базар. Ось як, закінчуючи свою розповідь про Другий зимовий похід, він писав про трагедію в Малих Міньках під Базаром: “Під містечком Базаром веліли кати викопати широку братську могилу, зігнали з далеких повітів селян, щоб ще раз на власні очі побачили страху ради “вєлєніє революціонной совєсті”. Потім вивели з мінської церкви засуджених, змучених, споневіряних, майже голих українських борців. Не сумні вони були, а поважні і горді. Рішучо станули над могилою. Москалі навели скоростріли… Грімке, потужне “Слава” крикнули повстанці і понісся гімн “Ще не вмерла”, аж заглушили цей могутній спів ворожі скоростріли, тихо стало, лиш стогінскарга нісся з братської могили. Наповнилась могила вщерть 359 тілами мучеників за Волю України, за її славу...”.
Оцим повстанським «Слава» закінчую свій допис, додаючи лише: «Слава Герою»- видатному борцю за незалежність України у ХХ сторіччі Роману Сушку, який загинув цього дня 78 років тому.
ПАМ’ЯТАЙМО!
Р.S. Окрім світлини згаданої меморіальної таблиці Романові Сушку на будинку на вул. В. Винниченка,3, додаю світлини могили на Личаківському цвинтарі, у якій він похований та світлини вулиці, якою увіковічнено пам’ять про Романа Сушка у Львові. Ву́лиця його імені є в Залізничному районі на Левандівці і забудована двоповерховими барачними будинками 1950-х років і триповерховими 1960-х років.
