За останній рік депутатська каденція Львівської міськради б’є всі рекорди щодо ухвалення рішень за межею здорового глузду. Погодьмось, міські обранці не раз голосували «за» дещо чудернацькі ухвали щодо господарки у місті, коштів на сміття, дочасне роздержавлення муніципальної газети, виділення коштів російському олігархові чи обстоюючи свої вузькопартійні та бізнес-інтереси. Але вони вміють об’єднуватись між собою. Особливо якщо цього забажає міський голова, який має великий досвід у розмаїтих непрозорих схемах і не завжди вмотивованих рішеннях. Однак в історії з забудовою Цитаделі мер Садовий банально КИНУВ депутатів, а коли «не зрослося» і депутати почали пожинати плоди проголосованої ганьби, відразу кинувся «рятувати місто» своїм вето. Простою мовою це називається «клеїти дурня».
Направду, більшість львів’ян навіть не здогадується, як відбуваються пленарні засідання і хто там, що ухвалює. Однак десь таки потрібно мати стримання, принаймні коли мова йде про забудову національної історичної пам’ятки, місця, де загинули ДЕСЯТКИ тисяч людей, долю якої не вповноважені вирішувати бургомістри і їхні бізнес-союзники...
Пленарне засідання Львівської міської ради 7 червня пройшло ну дуже вже спокійно та підозріло швидко. Бургомістр Андрій Садовий в цей час приймав високоповажних іноземних гостей. Зазвичай, коли рада повинна голосувати таке не зовсім повноцінне рішення, міський голова завше знайде собі якусь роботу. Депутати 46 голосами із РІЗНИХ фракцій, окрім Української галицької партії, затвердили ухвалу «Про надання ТзОВ «Сучасне місто» земельної ділянки та дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. П. Грабовського, 11». «Ратуша» виокремила найцікавіші пункти цієї ухвали: «1. Вилучити за згодою з користування приватного підприємця Ярового Андрія Миколайовича земельну ділянку площею 0,3098 га на вул. П. Грабовського, 11. 2. Надати ТзОВ «Сучасне місто». 2.1. Земельну ділянку площею 0,3098 га на вул. П. Грабовського, 11 в оренду терміном на 10 років для обслуговування автостоянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення; 2.2. Дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. П. Грабовського, 11 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови: 2.2.1. Площею 0,3098 га (кадастровий номер 4610136600:05:003:0026). 2.2.2. Орієнтовною площею 3,8 га.», — йдеться у документі. Згідно з ЄДР, ТзОВ «Сучасне місто» належить компанії «Адванда Лімітед», яка заснована на Кіпрі й кінцевим бенефіціарним власником якої є Велика Олена Володимирівна з міста Києва, — інформує сайт «032.ua».
Як відомо, автором пояснювальної записки до ухвали (а відповідно, й самої ухвали) є депутат міської ради від фракції БПП Григорій Козловський, який сам за неї… не голосував. Вулиця Грабовського, 11 входить у межі території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель», територія якого занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд «Цитадель» — місце концентраційного табору «Шталаг-328». Тобто депутати фактично голосували за побудову житлового будинку на пам’ятці архітектури та місці катування і смерті тисячі людей.
Цитадель — земля у крові
Директор «Єврейського відродження» і Центру дослідження юдаїки Мейлах Шейхет у своєму дописі в мережі Фейсбук пояснює, чому не можна забудовувати Цитадель. «Будувати на Цитаделі заборонено — це територія концтабору «Цитадель» — національної культурної спадщини згідно з Реєстром нерухомої культурної спадщини України національного значення. Національний номер — 130026-Н. В таборі загинули 144 000 осіб із 290 000 ув’язнених європейських військовополонених країн антигітлерівської коаліції, а також громадяни США. На території залишились численні місця масових поховань і попіл від спалювання тіл розстріляних і навмисно інфікованих тифом померлих військовополонених… Концтабір «Цитадель» — «Шталаг-328» є також прикладом підтримки в’язнів організацією українських жінок Львова, що наражали себе на смертельну небезпеку», — йдеться у дописі.
Позиція — НЕдопозиція
Свою думку про незаконність цієї ухвали одним із перших на загал висловив Тарас ЧОЛІЙ, голова фракції УГП, яка єдина у повному складі не голосувала. У коментарі «Ратуші» він зазначив, що розгляд ухвали відбувався не за регламентом. «Насправді у міській раді є низка проблем. Почну з міського голови, адже він відповідає за все і водночас ні за що. Бо каже, що не знав і не бачив. Цю ухвалу було внесено з голосу на колегії без дотримання регламенту, без оприлюднення, відповідно, міський голова це прийняв. Наприклад, коли ми понад 6 місяців намагались внести на розгляд ухвалу «Про мову», Садовий заявляв на колегії, що не читав ухвали і не може її внести. Натомість, коли відомий депутат від БПП приносить ухвали, то чомусь мер їх не читає, але за замовчуванням приймає, і вони потрапляють поза чергою в порядок денний, — розповідає Чолій. — Багатьох депутатів просто підставили їхні партійні боси, адже керівники фракцій точно знали, про що йдеться, окрім мене, мене ж у ті «клуби» не кличуть і не радяться, бо ми не формуємо більшість, яка потрібна для ухвалення рішень. Рядові депутати могли не дочитатись, так як і наші депутати, тому що додаткові питання отримали лише за 30 хвилин до голосування. Ми підозрювали, що це афера, але до кінця не розуміли, якої глибини. Коли вже це питання ставили на голосування і наш депутат хотів поставити запитання щодо порушення регламенту, то секретар ради не надав йому слово. Він просто схилив голову, і 46 депутатів слухняно проголосували за цю річ. Наша фракція не голосувала, і ми були шоковані, як брутально в цій сесійній залі порушують регламенти, вносять такі скандальні ухвали на догоду певним фінансово-промисловим групам, які сформовані в міській раді».
Депутат Чолій переконаний, що це відповідальність міського голови, секретаря ради, керівників фракцій, які знали, про що йдеться, і депутатів, які бездумно голосують «за такі афери». «Ми будемо пікетувати міську раду, буде відповідна заява фракції про те, що вони зробили, і про те, що таких речей є насправді дуже багато, просто ця стала вирішальною. Тут було порушено рішення виконкому від 2004 року, яким визнано цю територію пам’яткою історії, архітектури, і Постанову Кабінету Міністрів 2012 року, яка внесла Цитадель у Державний реєстр пам’яток історії і архітектури. Тобто міська рада не мала права розпоряджатись землями, які є в компетенції Кабінету Міністрів. Порушено не тільки регламент, а й законодавство. На жаль, патріотична львівська влада за стільки років не спромоглась навести лад на Цитаделі. На цій території не проведено відповідних пошукових археологічних робіт, не визначено спеціального режиму землекористування. Також мав би бути створений міжнародний меморіал пам’яті військовополонених, які там загинули», — прокоментував голова фракції УГП у міській раді.
«Ратуша» намагалась зв’язатись зі всіма керівниками фракцій, аби дізнатись, чим мотивоване їхнє рішення «ЗА», однак, зі зрозумілих причин, відгукнулись не всі.
Петро АДАМИК, голова фракції БПП, голосував «за». «Я тут не можу претендувати на роль експерта. Так, справді, наш депутат був ініціатором, як я розумію, це його майно, яке він просто на себе переоформив, але наскільки мені відомо, він там будувати житло не хотів. Чому ухвала так звучить — це вже інше питання. Я думаю, це має визначатись в експертному і правовому колі. Житла там не має бути, але це моя особиста думка, я на цьому не розуміюсь. У нас є багато запобіжників, один із них — зауваження міського голови, яке було, також є виконком, який видає містобудівні умови, — каже Петро Адамик. — Там усе життя були склади, це не зовсім на Цитаделі. Наскільки я знаю — це там, де були склади сантехніки, і якщо там можуть бути склади, то я думаю, що там можуть бути й офіси. Але якщо там нічого не може бути, то значить спеціалісти скажуть про це, і буде те, що нині є. Я вважаю, що Григорій Петрович — не бідна людина і йому не головне в житті заробити грошей, а, думаю, головне —лишити по собі добре ім’я. Там буде те, що вирішать архітектори на чолі з експертами, і це точно буде окрасою нашого міста». «Щодо законності ТАКОГО голосування, то скажу, що є 46 осіб, які за це проголосували, вони аналізували ситуацію, і думаю, що це свідчить про те, що в нас було недостатньо інформації. Якби вона була повна, то ми б, мабуть, не голосували або голосували б із якимись обмеженнями. Але, зрештою, міський голова не проґавив, зробив зауваження, виправив — буває, ніхто долати його вето не буде. Все буде вирішено в правовому полі із залученням максимальної кількості експертів і громадських організацій, які, власне, є спеціалістами в цьому. Це випадковість, був би це чужий депутат чи наш, ставлення однакове — все має бути законно», — підвів риску пан депутат.
Ігор ТЕЛІШЕВСЬКИЙ, голова фракції «УКРОП» у Львівській міській раді, прокоментував «Ратуші»: «У цій ухвалі не сказано про будівництво. В першій частині ухвали йдеться про те, що звернувся власник будівель, які там розташовані. Відповідно, змінювалась конфігурація, що іншому власнику відводиться земельна ділянка, тобто просто помінявся власник, і це зрозуміло, коли змінюється власник, він хоче узаконити своє майно. У другій частині ухвали йшлося про те, аби надати дозвіл на розробку документів, але не про те, що одразу щось будуватимуть. Тобто він може розробляти документи, а депутати не дозволять будувати. У зв’язку з тим, що були прописані такі два пункти, депутати здебільшого голосували, бо не голосувати не має сенсу».
На запитання про пункт 2.2 цієї ухвали, де прописано надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. П. Грабовського, 11 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, Ігор Телішевський пояснив, що йдеться тільки про надання дозволу для розроблення документів, але для рішення під забудову має бути ще одна ухвала. «Депутат прописав, таким чином, перший і другий пункти в одну ухвалу, відповідно ми голосували, щоб він мав змогу оформити за собою земельну ділянку. Але стосовно другого пункту, повинна бути ще одна ухвала про затвердження, що сесія справді погоджується, щоб там споруджувались будинки. Ми, звичайно, за це не голосували б. Нині ця ситуація набула розголосу, бо, на мою думку, ближче до виборів починаються політичні ігрища, коли одна з політичних партій починає просто на цьому спекулювати», — додав він.
Правова сторона
Про законність цієї ухвали «Ратуша» запитала у Гелени ПАЙОНКЕВИЧ, директорки юридичного департаменту ЛМР. Щодо різноманітності трактувань цієї ухвали з боку різних керівників фракцій, Гелена Пайонкевич зазначила: все так, як прописано у документі. На ухвалу накладено вето, питання розгляду буде внесено на наступний порядок денний пленарного засідання. «Згідно із ЗУ про регулювання містобудівної діяльності, надання земельних ділянок без плану зонування заборонено для містобудівних потреб. В цьому випадку плану нема. Окрім того, ми розуміємо, що земельна ділянка розташована на території пам’ятки культурної спадщини національного значення. Ця пам’ятка внесена в перелік пам’яток постановою КМУ», — каже директорка юридичного департаменту ЛМР. Чому ТАКЕ розуміння прийшло тільки після голосування і як НЕПІДГОТОВЛЕНА УХВАЛА потрапила на сесію — пані Пайонкевич промовчала.
На запитання, чи загалом там можливе будівництво, Гелена Пайонкевич відповіла, що проблема збереження цієї пам’ятки глибша, ніж ухвала, яку розглядали на попередньому пленарному засіданні. «На цій території є низка об’єктів нерухомого майна, в яких, відповідно, є різні приватні власники. Наявність приватної власності на території навіть таких пам’яток не заборонена законодавством, але використання, розвиток має бути під пильним контролем органів культурної спадщини. Наскільки я знаю, ТзОВ «Сучасне місто» має право власності на склади, які самі по собі не є пам’яткою, але вони розташовані на території пам’ятки. Це потребує ґрунтовного дослідження, але те, що там не мало б бути житла, — це однозначна позиція міського голови», — підсумувала головний юрист міськради.
Хитро-гуманне вето мера
Міський голова Андрій Садовий ухвалу заветував, каже, що нічого будувати там не можна і що має до документа багато запитань. «Депутат із голосу вніс цю ухвалу на голосування. Це було несподіванкою для всіх працівників виконавчих органів влади, бо, зазвичай, такі ухвали довго готуються та проговорюються. Але депутат має таке право за законодавством. Я, звичайно, зупинив дію цієї ухвали, я її заветував. Хоча я розумію, що якщо людина має власність на певні споруди, то вона зобов’язана платити кошти за оренду землі під цією власністю. Ця ухвала це регулює, нічого більше. На моє переконання, ніякої житлової забудови там бути не може. Можливо, якісь соціальні приміщення чи музей. Думаю, громада дала б на це дозвіл, але це потребує великих дискусій та обговорень. Але з голосу і спонтанно це вносити на розгляд ради — це некоректно», — цитують коментар Андрія Садового на сайті Львівської міськради.
Власне дивно, що Андрій Садовий за такий тривалий час роботи на посаді міського голови потрапляє у таку воістину дурну ситуацію. Схоже на те (і депутати це прекрасно розуміють), що мер був добре проінформований, щодо цієї ухвали і дав на неї «добро», бо інакше секретар міськради просто не вніс би її у порядок денний, покликавшись на те, що документ недопрацьований. Проти категорично виступили б і юристи ЛМР, адже пані Пайонкевич сама підтверджує, що документ неготовий. Але всі ДРУЖНО ЗМОВЧАЛИ. Те, що пункт було внесено з голосу, — виводило з-під удару бургомістра, і це РОЗУМІЛИ ВСІ. Вагомим аргументом є те, що фракція «Самопоміч» у міській раді, яка завше узгоджує зі Cадовим свої рішення, проголосувала також «за» Цитадель. Отже маємо класичну картину діяння бургомістра, однак цього разу хитрий очільник міста просто «вмив руки», підставивши 46 міських обранців. А якщо чесно — то депутати самі себе підставили. Якщо так піде й далі (а землі у Львові стає все менше), то землю під наступні елітні помешкання виділятимуть на Личаківському кладовищі й Марсовому полі.
