Ні для кого не секрет, що фармацевтичний бізнес — один із найприбутковіших у світі. Адже люди хворіють, потребуючи найрізноманітнішого лікування, і ладні економити на всьому, тільки не на здоров’ї — своєму й близьких людей. Однак завжди є ті, що готові нажитись на чужому нещасті.Мережа інтернет майорить безліччю рекламних блоків про мегазнижки на коштовні препарати та інші медикаменти. Зазвичай це — сайти, які торгують 24 години на добу всіма препаратами, які тільки існують, роблять доставку в будь-яку точку країни, і це все входить у вартість ліків або коштує ну дуже вже дешево. Проте будьмо обережні: швидше за все, ці ліки не те, що не відповідають якості чи є безліцензійними, а навіть можуть бути вбивчими!
Про непоодинокі спроби лікування підробленими медикаментами, як вони шкодять Вашому здоров’ю, що повинен робити лікар, чому ліки в Європі дешевші, та як не потрапити на гачок інтернет-шахраїв, «Ратуша» запитала у Ярослава ШПАРИКА, завідувача відділення хіміотерапії Львівського онкоцентру.
— Які лікарські засоби найчастіше підробляють? Та наскільки це поширено?
— Насправді є два види підробки, перша — це фальсифікат, тобто ліки, вироблені в непристосованих умовах, що не мають сертифіката якості. А також ті препарати, які не мають сертифіката для використання в Україні. Тобто ті, які завозять із-за кордону. На мою думку, найбільше підробляють не так протипухлинні препарати, як недорогі загальновідомі (знечулюючі, протизапальні) медикаменти, які люди вживають у великій кількості. Це зазвичай ліки, які не рятують життя. Від добрих виробників вони трішки дорожчі, а відповідно, на цьому можна добре заробити.
— А як відрізнити фальсифікат споживачеві?
— Перш за все, там, де купуєте, потрібно просити сертифікат якості. Загалом, для кожного препарату, який продають в Україні, згідно із Законом про ліки України передбачено, що повинно бути упаковання та інструкція державною мовою. І навіть якщо це іноді не виконується, то на це також повинен бути дозвіл Міністерства охорони здоров’я. Такі випадки бувають, коли, скажімо, препарати не дуже часто використовують. Якраз тепер маємо такий випадок, що ціну на один із препаратів знизили і нема достатньої кількості упаковок українською мовою, то з дозволу МОЗ нанесли спеціальне покриття на упаковання та роздруковане вкладення щодо застосування державною мовою — тому це не є фальсифікатом. Я завжди пацієнтам зазначаю, якщо у нас якогось препарату нема або потрібні ліки для вживання вдома, то ви можете їх купувати будь-де в Україні, але в жодному разі — не в інтернеті. Бо це — прірва, де найчастіше збувають препарати, які не відповідають жодним вимогам.
Щодо ліків, які надходять до нас офіційно, є вимога суворо дотримуватись температурного режиму; частину з них доставляють у контейнерах від 2 — 8 градусів, переважно це білкові препарати. За високої температури вони просто розпадаються і здебільшого вже не є дієві. Проте є препарати, які через недотримання режиму можуть становити небезпеку для життя. Для їх перевезення потрібна певна низька температура, поряд із препаратом є електронний носій, ми його вставляємо у комп’ютер та надсилаємо на відповідну адресу, де розшифровують температурну криву — від часу виготовлення ліків і до потрапляння в лікарні. Тобто цей графік повинен показати, що немає виходів за межі дозволеного. Проконтролювати це, коли пацієнт купує препарат, фактично нереально, тому не рекомендовано купувати такі ліки будь-де.
— Чи звертаються до Вас пацієнти із несертифікованими препаратами?
— Так, найчастіше це пацієнти, які були на консультації в Ізраїлі. Там, серед іншого, хворим розповідають, що Україна — це така дика країна, де немає жодного нормального препарату, мовляв, тільки тут, за кордоном, можна купити справжні несфальшовані ліки. І коли пацієнти сюди приїжджають із флаконами чи ампулами, ми їм кажемо, що застосовувати ці медикаменти заборонено законом. Навіть якщо діюча речовина зареєстрована в Україні. Коли від гострої реакції на один із медикаментів кілька років тому померла дитина в Сумській області, то перш за все розіслали листи про те, щоб забрати з використання тільки серію цього препарату, який нашкодив. Тобто потрібно перевірити чи ця серія не була бракована (але це не є фальсифікат). На щастя, брак не завжди призводить до страшних наслідків. Іншим джерелом звернень є купівлі в інтернеті, зазвичай це препарати з Ізраїлю, Туреччини, Казахстану, рідше з Росії, іноді з Білорусі. Тобто вони не вироблені там, але придбані у цих країнах. Лікар повинен переконатись у правильній дозі та у тому, що препарат якісний і не протермінований, що є сертифікат якості. Якщо ж цього немає — ліки вводити не можна. Втім, багато лікарів до цього ставляться легковажно, мусимо розуміти, що це також відповідальність лікаря, і в разі, якщо засіб зашкодить пацієнтові, він буде нести відповідальність.
— Чому все ж купують медикаменти за кордоном?
— У деяких державах справді дешевше, але потрібно розуміти, як дістався цей препарат. Ці ліки хворому роздобули безкоштовно, і тут застосовують схему: препарат виписують «липовому» пацієнту — людині, якої не існує або якій він не потрібен, — отримують ці ліки безкоштовно і продають їх за ціну, меншу, ніж в Україні. Це досить поширена схема. Також є й інший варіант, у 2016 році, за попередньої команди посадових осіб держави, коли йшло замовлення медикаментів за програмою онкології, то, наприклад, препарат «Доцетаксел» індійського виробника закуповували в українського посередника від 1315,61 грн за одну дозу. Коли ж до влади прийшла нова команда МОЗ, то препарат «Доцетаксел» (80 мг) австрійського виробника став коштувати 597 грн. Так сталося тому, що почали купувати безпосередньо у виробника, без посередників. Тобто посередник в Україні накручує неймовірну націнку, тому препарати є дорожчі, ніж у Європі.
— Як у МОЗ планують боротись із фальсифікатом? Та чи є покарання для горе-продавців?
— Знаряддя боротьби — це Закон України. Є і покарання для тих, хто торгує незаконними препаратами, але воно надто легке та з корупційною складовою. Випадки, коли підроблені ліки нашкодили пацієнту, є, але довести це важко, і тому люди, які це продають, відчувають себе безкарними. У мене був випадок, що пацієнт приніс контрабандний препарат із Росії, я запитую: «Де Ви це взяли?» — «В інтернеті». Я ж телефоную за вказаним номером, пояснюю: «Не робіть цього, це шкодить людям», та чую у відповідь погрози у свій бік.
Поради ескулапів
Куди звертатись, якщо на вимогу показати сертифікат якості препаратів чуєте відмову, «Ратуша», також запитала і у в.о начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області Надії ІЗЬО. За її словами, служба контролює ввезення та обіг легальних препаратів. «Ми видаємо висновки про якість ввезеного лікарського засобу, і тоді він допущений до реалізації. Стосовно ввезення фальсифікованих медикаментів, то не можна сказати, що є критична ситуація, але деякі ситуації, можливо, існують. Відрізнити препарат можна за кольором, смаком, зовнішньою упаковкою. Насамперед люди повинні звернутись до аптеки, де вони купили препарат, і просити, аби їм надали сертифікат якості виробника. Якщо ж відмовляються — то прохання звертатись у Державну службу з лікарських засобів. Визначити фальсифікат без лабораторного контролю важко, але головне — не купувати через інтернет чи десь на ринках. А лише через ліцензовані місця провадження діяльності, це — аптеки та аптечні пункти», — повідомила Надія Ізьо.
Джерело: Ратуша
