Вода, яка б’є із землі, завжди була у великій пошані, оскільки несла життя і зцілювала. Тому про джерела створено безліч легенд, а багато з них сакралізовано. Кожен особисто може вірити чи ні в історії про чудотворну силу освячених джерел, але, як сказано: «Нехай кожному воздасться за вірою його».
«КРАЙ» жодним чином не береться визначати природні чи метафізичні параметри води з того чи іншого джерела, тим більше в якийсь спосіб їх рейтингувати. Просто хочемо розповісти чи нагадати про найвідоміші джерела Львівщини, слава про які вийшла далеко за межі нашого регіону.
Джерело «Маруся» у Монастирці
На Жовківщині, у Заглинах, які нині є частиною села Монастирок, як свідчать архіви, у XV-XVI століттях тут був василіанський монастир.
За переказом, під час одного з нападів, татари зруйнували монастир. Врятувавсялише один чернець, який і поселився самітником в заглинському урочищі. З часом до нього почали приєднуватися втікачі з інших околиць. Легенда оповідає, що десь у XVII столітті біля села гралися пастушки. Серед них була дівчинка Маруся, якій одного разу під час молитви з`явилася Діва Марія. Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що бачила Пречисту Діву і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Були і такі, що сміялися з неї та глузували. Дитина плакала. Але раптом підвела очі вгору і знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказали: “Вона тут, я її бачу”. За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело.
Через деякий час біля цього джерела отримала оздоровлення і зцілення незряча донька місцевого пана, яку не могли вилікувати найкращі лікарі світу. Тоді пан подарував громаді села Монастирок землю, на якій знаходилось джерело. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся до наших днів. з того часу місцеві жителі назвали джерело “Маруся”.
У 1871 році селяни власними пожертвами збудували каплицю Положення Пояса Пресвятої Богородиці. Того ж року єпископ Перемиський І. Ступницький надав джерелу у Заглиній статус відпустового місця і 13 вересня тут щорічно святкують празник Положення пояса Пречистої Діви Марії.
У 2006 роцi бiля пiднiжжя статуї вмонтовано капсулу з голгофською землею, привезеною прочанином iз Єрусалима. На мiсцi джерела споруджено капличку та басейн-купiль, посерединi якого – Хрест. Його треба тричi обiйти у святiй джерельнiй водi з вiрою в серцi. Деякi прочани, шукаючи зцiлення вiд найважчих недуг, зустрiчають у Заглинi 12 свiтанкiв.
Джерело в Уричі
Про цйілющі властивості тустанської води біля села Урич на Сколівщині відомо здавна. За легендами, у місті-фортеці Тустань проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила у криницю долоню і промовила: «Вийшла ти з землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї». Відтак цілюща вода заліковувала рани воїнів. Згодом на місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Зараз жителі Урича збудували там каплицю, у центрі — скульптура Діви Марії, а внизу записані слова, які Богородиця наче сказала під час об’явлення.
Про тутешню воду писав Іван Франко: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священика, щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща – помагала».
Джерело у Біличах
У селі Біличі на Старосамбірщині теж є своя легендарна криничка – колись давно пастухи побачили осяяну світлом Богородицю, з-під стіп якої забило джерело. З того часу на це місце приходили молитися та зцілюватися жителі довколишніх сіл. Землею, на якій розташоване цілюще джерело, володів один пан. Його незряча дочка, помолившись до Богородиці, обмила водою з джерела своє обличчя і прозріла. Вдячний пан віддав землю з джерелом під будівництво каплички, щоб усі бажаючі могли приходити туди й молитись.
1944року радянськимс солдатам наказали закопати цю криничку. Особливо старався в цьому богохульному дійстві один вояк з Омська. Через якийсь час він одружився, в нього народилася дитина. Та виявилося, що хлопчик незрячий. Лікарі не знаходили жодних вад і не могли пояснити, чому дитина не може бачити. Одного разу колишньому солдатові приснився сон: Богородиця нагадала йому засипану криничку. Сказала знайти те місце, розчистити і вмити очі дитині водою. Довго шукав чоловік у лісі біля села закинуте джерело, нарешті знайшов, розчистив його, і потекла цілюща вода. Коли промили очі сліпого хлопчика тою водою, дитина почала бачити! Батько зі сльозами на очах упав на коліна і почав гаряче молитися, просячи прощення за свій богохульний вчинок.
Джерело «Зозулина криниця» у Бориничах
Легенди не розповідають, коли саме це сталося, а кажуть як саме. Якось зненацька мешканці Боринич на Жидачівщині побачили серед ночі світло, а в ньому образ Богоматері. На цьому місці забило джерело, а на дереві поруч нього оселилася зозуля, що кувала безперервно, наче закликаючи людей до молитви. Тому й назвали криничку Зозуленою.
Відомою за межами округи криниця стала два століття тому. Глухоніма пастушка, попивши води, оздоровилась від своєї тяжкої недуги. На честь цієї події в 1863 році граф В.Борковський вибудував навпроти криниці муровану капличку, прикрашену куполом і дзвіничкою. Поряд із капличкою та криницею люди встановили фігуру Пречистої Діви.
За радянської влади міліціонери розганяли віруючих, перекривали дорогу до каплички і джерела.
Одного дня фігуру Божої Матері було зруйновано й розкидано кусочками по лісу. Люди віднайшли ці кусочки, склали заново фігуру, але не могли знайти голову Пресвятої Діви. Але одному жителю села Бориничі у сні явилась Пресвята Діва і повідомила, що голова скульптури знаходиться в криниці під намулом. Чоловік скористався порадою і знайшов втрачену деталь фігури. З часом місцеві мешканці збудували на цьому місці нову капличку.
Святе джерело Крехівського монастиря
Появу джерела відносять до часу заснування скельного монастиря, заснованого, за переказами, Йоіломі Сильвестром наприкінці ХVI ст.
Джерело назване в честь ікони Матері Божої Люрдської, а купіль – в честь святої Анни. Вони розташовані в південно-західній стороні від монастиря, серед гущі Новояворівського заповідника.
Після повернення обителі отцям-василіанам у 1990 році джерело було розчищено, над ним встановили фігуру Матері Божої і звели капличку, яку згодом замінили на кам’яну.
Святе джерело Унівської Лаври
УнівськийСвято-Успенський монастир виник орієнтовно на початку XIV століття. Після татарського нашестя настоятелемобителі став Олександр Ванько Лагодовський, який опікувався монастирем до 1574 року. Давній переказ розповідає, як, зенедужавши на хворобу ніг, Ванько побачив у сні Богородицю, яка порадила йому шукати неподалік у лісі цілюще джерело. Чудесно зцілившись, шляхтич дає обітницю відродити знищену обитель. В XVI ст. розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а згодом – чотирьох наріжних веж та мурів. Зберігся надгробок Лагодовського – один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (оригінал зберігається в Олеському замку).
Пам’ятне джерело міститься під великим престолом в підземеллях церкви. Звідти вода тече під мури до криниці під каплицею.
Джерело у Раковці
Неподалік Львова у селі Раковець на Пустомитівщині з-під гори, на якій розташована церква св. Маковеїв, тече чи ненайвідоміше джерело. Воно має досить цікаву історію. Ще за австрійських часів, на місці сучасного ключа було поле. Під час сільськогосподарських робіт власник виявив, що із під землі, пробивається джерело. Невідомо чому, але чоловік звелів його замурувати. А після того, як джерело замурували, чоловік несподівано осліп.
Так прожив він сліпим два роки. І от, одного разу, йому приснився сон, в якому було сказано, що він прозріє лише тоді, коли відкриє джерело, та тричі вмиє обличчя його водою. Чоловік прислухався до незвичайної поради, і виконавши вказане – вмить прозрів. На подяку за зцілення, звів муровану капличку неподалік джерела. Під час другої світової війни, капличка була розібрана, і відновлена уже за Незалежності України.
Місцеві люди твердять, що в давні часи над цим джерелом навіть об’явилася Богородиця. Кажуть, хто пройде дванадцять кіл по воді з молитвою, той зцілиться від будь якої недуги.
І ще ордин цікавий факт: на початку 90-их років минулого століття в Раковець приїжджали науковці з Одеси. Проаналізувавши воду, вони виявили в ній великий вміст срібла.
Цілюще джерело святого Онуфрія
В урочищі Студенець, що за кілометр на південний захід від села Лісок (нині – присілок села Чернилява) на Яворівщині, б’є потужне джерело святого Онуфрія. Легенди кажуть, колись тут поряд була печера, в якій жив монах-пустельник.
На цьому місці люди збудували дерев’яну капличку, яка простояладо 1872 року, поки не було споруджено нової. 1944 року біля джерела зупинилися на привал радянські військові, які зруйнували святиню і спалили її уламки.
У 70-х роках ХХ століттябрати Володимир та Ярослав Дейнеги – вирішили власними силами відновити святиню. Вони заклали фундамент і вимурували стіни. Їм допомагали сільські хлопчаки, які пасли худобу. У райкомі партії новозведену каплицю наказали знову зруйнувати. Серед місцевих мешканців не знайшлося тих, хто погодився виконати богохульний наказ, тому для цього пригнали танк із полігону.
Сучасну муровану капличку збудували у 1993 році. На на її головній стіні – ікона свячтого Онуфрія, яка зцілює, як і тутешня освячена вода.
Джерело ікони Божої Матері Лісковецької
У селі Лісок є ще одна святиня. Здавна тут пробивається з-під зкмлі джерело з цілющою водою, біля якого, за переказами, з’явився образ Матері Божої.
Неподалік цілющого джерела був і монастир Пресвятої Трійці, перша письмова згадка про який датована 1633 роком.
Справжньою перлиною цієї чернечої обителі була чудотворна ікона Матері Божої Лісківської, яка уславилась багатьма чудами, а згодом була коронована та одягнена в шати. Згідно з дослідженнями сучасних мистецтвознавців, її створили в першій половині XVII століття. Вважають, що образ написав чернець тодішнього Чернилявського монастиря Самсон, у миру – Степан Скрипецький, який народився 1723 року в Хирові.
У 1795 році за наказом австрійського цісаря монастир в Ліску закрито, а чудотворну ікону передано до церкви Юрія у місті Яворові.
Після закриття монастиря цю ікону передали до Яворівського костелу. Проте потік прочан до Ліска не припинявся, слава про чудесні зцілення від тамтешньої води понеслась далеко за межі країни, і в 1849 році Ватикан проголосив це місце відпустовим.
У 1872 році громади Черниляви і Ліска за фінансової підтримки яворівського міщанина Онуфрія Якубовича збудувала неподалік джерела каплицю.
1933-го року в Ліску також заклали Хресну дорогу – на церковному подвір’ї встановили 14 дубових хрестів. А через два роки у святилищі церкви помістили освячену копію чудотворної ікони Матері Божої. У 1994 році було споруджено фігуру Матері Божої, до підніжжя якої витікає вода.
Верблянське джерело «Біля бука»
У селі Вербляни на Яворівщині у п’яти кілометрах від курорту Немирів стоїть криниця, вода в якій, за переказами, зцілює від багатьох недугів. З назви зрозуміло, що поруч джерела росло велике дерево.
Кажуть, з цього джерела пив воду гетьман Богдан Хмельницький, однак здебільшого історвії довкола цього підземного клюбча доволі печальні. Саме біля нього татари начебто замордували відважного козака Івана. Тисячі українців, яких виселяли в Сибір, дорогою на чужину зупинялися тут, схиляючи голову перед Пречистою, просячи опіки та допомоги. В знак подяки залишали на букові вервички, медальйончики, образки.
Дерево з часом засохло, однак назва джерела залишилася.
Джерело у Тишковичах
За 4 кілометри від польського кордону на дорозі Мостиська–Добромиль розкинулося село Тишковичі. Серед їхнього лісу із давніх давен стоїть капличка Пресвятої Діви Марії, збудована біля джерела. Вважається, що той, хто обмиється водою з нього, буде зцілений.
Згідно з переказами, капличка у тишковицькому лісі існує ще з часів татарських нападів на українські землі. Під час одного з таких нападів місцеві жителі втекли до лісу і заховались всередині каплиці. Перелякані люди ревно молились і раптом їм об’явилась Матір Божа, яка сховала втікачів під своїм священим покровом.
Існує й інша легенда. Кріпаки, які працювали поблизу на полі, часто ходили до каплиці пити воду. Пан, щоб відлякати їх від цього джерела, вирішив осквернити святе місце і кинув туди здохлого собаку. Після цього його сім’ю спіткало велике горе – важко захворів син. Спроби вилікувати його не увінчались успіхом. Тоді пану порадили очистити джерело у лісі і дати сину напитись з нього води. З відчаю пан послухав пораду і одразу ж після цього його син одужав. З того часу каплиця і джерело біля неї стали святим місцем для жителів навколишніх сіл.
В 70-ті роки ХХ століття войовничі атеїсти вирішили зруйнувати капличку – підірвати її. На превелике диво, хоч стіни й розлетілись, жодна з ікон і вишивані рушники, які були всередині, зовсім не постраждали. З часом місцеві жителі спільними зусиллями відбудували каплицю.
Джерело Богородиці в Моршині
Серед багатьох цілющих джерел Моршина особливо виділяється джерело Матері Божої. Розташоване воно в лісопарковій зоні на південь від санаторію “Мармуровий палац”. Над джерелом, за невеликою огорожею, встановлена статуя Божої Матері.
Вода цього джерела відноситься до типу гідрокарбонатно-кальцієвих вод, містить калій, натрій, магній, залізо, сульфати і є джерелом природної столової води «Моршинська». За своїм складом і смаковими якостями вона повністю ідентична Трускавецькій воді, проте позбавлена неприємного запаху, і підходить для щоденного вживання всім без винятку.
За легендою, колись давно на цьому місці Пречиста явилася пастушці і пообіцяла, що тут заб’є джерело, яке зцілюватиме людей, котрі молитвою прославлятимуть Господа.
