Львів’яни звикли до перевантажених маршруток, частої поломки трамваїв і тролейбусів або ж взагалі до відсутності будь-якого громадського транспорту. Особливо це відчутно в ранкові та вечірні години-пік, не кажучи вже про те, коли у місті випадає сніг чи холодає нижче 15 градусів.
Але тут немає чому дивуватись. Так, завдяки транспортному колапсу на Різдвяні свята, львів’яни з подивом дізнались, що в договорі з перевізниками міська влада не прописала штрафних санкцій за порушення ними умов угоди. На майбутнє пообіцяли це зробити, але суми санкцій, що були озвучені, виглядали сміховинними.
Тож, окрім жахливої тисняви всередині транспорту, львів’ян довели вже до такого стану, що вони мріють стати шпротиною в будь-якій «консервній бляшанці» на колесах, аби вчасно попасти на роботу чи навчання або ж добратись додому після важкого робочого дня. І що найголовніше, подібно до проблеми Грибовицького сміттєзвалища, питання громадського транспорту дошкуляє мешканцям міста вже не один рік. Та віз і нині там.
Щоправда, час до часу містяни чують про «великі звершення» в транспортній системі міста, але вони зводяться лише до точкових змін, таких як запуск трамваю на Сихів чи додавання кількох автобусів на той чи інший маршрут. Про це кореспонденту IA ZIK розповів голова ГО «За якісний транспорт» Святослав Товстига. У цілому це не змінює ситуацію в місті, але враження, що щось робиться у людей є. Та проблема в тому, що коли необхідно кудись поїхати, то потрібен транспорт, а не враження. За словами Товстиги, на сьогодні у місті мало би вже працювати 700 низькопідлогових автобусів, але в цьому напрямку майже нічого не робиться.
Не таємниця, що для того, аби щось змінилось, потрібно щось робити. Але в міській владі Львова розводять руками. В управлінні транспорту Львова кажуть, що не можуть примусити «бідних» перевізників закуповувати достатньо маршруток. А стосовно муніципального транспорту, то на глобальне оновлення та розширення парку, мовляв, не вистачає коштів. Безумовно, автобус чи трамвай недешеве задоволення, але той, хто хоче вирішити проблему, може це зробити, якщо не повністю, то в значній мірі. Про це свідчить досвід Вінниці – одного разу міська влада Вінниці вирішила забезпечити вінничан якісним транспортним обслуговуванням. Працювати ще є над чим, але і проблем вирішено чимало.
Та якщо поглянути в недалеке минуло, то з’ясується, що птаха щастя могла прилетіти саме до Львова ще у 2006 році, коли Швейцарія визначалась, кому безкоштовно передати понад сотню трамваїв типу «Карпфен» та «Міраж». Швейцарці тоді розглядали три міста – Вінницю, Львів та Євпаторію (лише у цих містах «вузькоколійка»). Вони оплатили транспортування вагонів з Цюріху, поставку запчастин і обладнання, навчання персоналу. Загальний кошторис сягнув майже 3,9 млн швейцарських франків. Тож з 2007 по 2011 рік Вінниця отримала 116 трамваїв та повністю оновила трамвайний парк, замінивши на лініях усі старі чеські трамваї. І хоча з Європи прийшли трамвайні вагони «секонд-хенд», але перед відправкою до України вони повністю пройшли капітальний ремонт. Той, хто бачив їх, підтвердить, що попри вік, ці трамваї мало чим поступаються новеньким. Тож на місці Вінниці міг опинитись свого часу і Львів. Але чи хтось доклав хоч якихось зусиль для цього?
Як не дивно, швейцарська «халява» не приспала вінницьку владу, хоча вражень від трамваїв з Цюріху вінничани отримали більш ніж достатньо. Тоді ж на базі вінницького ТТУ розпочали з нуля створювати муніципальний автобусний парк. Справа в тому, що до 2008 року у міста взагалі не було автобусів, а за п’ять років їх кількість сягнула 28. Більш того, у 2006-2008 роках було збудовано дві нові тролейбусні лінії.
Та головна реорганізація транспортної мережі міста розпочалась у Вінниці в 2012 році. На той час громадські перевезення здійснювали 439 маршруток, також було кілька сотень маршруток – «нелегалів», 96 тролейбусів, 64 трамваї та 14 автобусів. Маршрутки поступово витісняли трамваї і тролейбуси, перевантажуючи міські дороги, не було єдиного центру, який би контролював технічний стан приватних маршруток, а дотримання графіку їх руху взагалі не існувало. З лютого 2012 усе це почало змінюватись.
Міська влада Вінниці не знайшла скарб, щоб відразу закупити новий транспорт. Тож для того, щоб покращити якісь перевезення старими тролейбусами, їх почали відновлювати силами «Вінницької транспортної компанії». В результаті за останні п’ять років капітально відремонтовано 120 тролейбусів. У 2013 Вінниця придбала ще 40 тролейбусів та 30 автобусів, а за минулі два роки ввела в експлуатацію чотири модернізовані трамваї «Vinway». Львів’яни, мабуть, пам’ятають, як у 2012 Вінниця подарувала їм два відремонтовані чеські трамваї. У Львові «оцінили» подарунок та майже відразу заклеїли дарчий напис на трамваях рекламою. Вінничани відмовились від подальших планів передавати відремонтовані трамваї у користування Львову і відправила їх гнити в депо.
Та не будемо описувати вінницьке «транспортне чудо» в деталях. Гадаю, зрозуміло, що під лежачий камінь вода не текла. Та звернімо увагу на стратегічний підхід вінницької влади до питання маршруток. Ніхто не збирався чекати, поки приватні перевізники розбагатіють і почнуть вкладатись у покращення транспорту. Тож, у той час, коли львів’яни мріють, аби в місті стало більше маршруток, Вінниця, навпаки, взяла курс на зменшення їх кількості. За кілька років приватників у місті поменшало майже вдвічі, але рівень перевезення пасажирів від цього загалом не постраждав, а навіть покращився. Причина – збільшення кількості муніципального транспорту. Більш того, він не тільки є, але ще й їздить.
На сьогодні щоденно на вінницькі лінії виходить 74 трамваї, 131 тролейбус, 52 автобус, 246 маршрутних таксі. Щороку муніципальний транспорт перевозить понад 140 мільйонів пасажирів. Цифри показові, враховуючи компактність Вінниці, те, що населення міста близько 370 тисяч, а кількість туристів та студентів суттєво менша, ніж у Львові. Ну і звісно, варто не забувати про якість транспорту.
Та ще більше вразила Вінниця, коли днями в ЗМІ з’явилась інформація про те, що поліція почала перевіряти маршрутки на дотримання правил перевезень пасажирів. Виявляється, що згідно з адміністративним кодексом, якщо транспортний засіб перевозить більшу кількість людей, ніж це передбачено технічними умовами, на водія накладається штраф. Це виключає таке явище, як битком набиті маршрутки чи автобуси. У Львові про таку практику не чули, та навіть уявити не можуть, як її запровадити при катастрофічній нехватці громадського транспорту.
За словами начальника управління транспорту ЛМР Віктора Щира, у Львові роками навіть не можуть назвати точну кількість необхідного транспорту, бо не проводиться обстеження пасажиропотоків. То про яку стратегію розвитку можна говорити? А якщо додати до цього повну неконтрольованість коштів, які отримують перевізники від пасажирів, то не менш складно говорити і про обґрунтовану вартість проїзду.
Цими днями львівська міська влада проводить конкурс на перевізників, щоб укласти з ними договір ще на п’ять років. Як повідомив на своїй сторінці у Фейсбук, один із членів конкурсної комісії Дем’ян Данилюк, «з ймовірністю 98% всі наявні перевізники працюватимуть ще п’ять років (а там ще п’ять) на міських маршрутах». За його словами, не слід чекати і збільшення кількості маршруток. Члени конкурсної комісії більше грають роль статистів, «адже замовник (Управління транспорту ЛМР) самотужки формує маршрути, паспорти, визначає додаткові вимоги конкурсу, визначає режим роботи тощо».
«Тобто, ні я, ні будь-який інший член КК не визначає маршрути, тип, кількість транспортних засобів, не визначає режим роботи. Ми просто рахуємо кількість балів (згідно з процедурою описаною в постанові КМУ №1081) і перевіряємо документацію претендентів на маршрути. Це все», – повідомляє Данилюк.
За його словами, жоден з приватних перевізників не придбав великих автобусів. Два приватні перевізники купили всього 23 нові маршрутки, на задніх дверях яких є майданчик для візочників. Ось і все оновлення парку.
Громадський активіст також не бачить майбутнього Львова з нинішньою транспортною системою, він наголошує, що «маршрутки – це транспорт всіх відсталих країн».
«Чому в сусідній Польщі, Угорщині і навіть Білорусі(!) ситуація значно краща? – запитує він, та відразу сам відповідає. – Бо там міська влада наймає транспорт, тобто платить перевізнику (байдуже приватному чи комунальному) за кілометраж. Водія вже не хвилює, є пасажири в салоні чи нема, пізній вечір це чи вихідний день, густонаселений район чи лікарня в чорта на болоті – він просто керує автобусом. А якщо з’їде з маршруту, то місто не заплатить перевізнику. Ось і все. Система проста, як дошка, і працює надійно. І нема проблем з пільговиками-не пільговиками, з учнями шкіл, незрячими і т.д.».
Тож бачимо, що громадські діячі повні песимізму. Львівській владі потрібно займатись глобальним вирішенням проблеми громадського транспорту, а не створювати гарну картинку, точково покращуючи (здебільшого в центрі міста), той чи інший маршрут, вважає Святослав Товстига.
Не бачить перспективи розвитку і Дем’ян Данилюк після початку роботи конкурсної комісії по перевізниках.
«Не варто очікувати нічого хорошого в цій сфері. Ви й далі будете мерзнути на зупинках, чекати ввечері буднього дня на маршрутку, яка не приїде виглядати в неділю свій номер, тіснитися вранці на Тракті, в Рясне, Щурата і Брюховичах», – каже він.
Хотілось би закінчити цю статтю на оптимістичній ноті, але немає бажання вводити в оману читачів.
Схоже, поки львів’янам не набриднуть незручності та приниження, спричинені поганою роботою громадського транспорту, нічого істотного в цій сфері не зміниться, а міська влада малюватиме чергову картинку для ЗМІ.
Підготував Андрій Толстой, IA ZIK
