Саме так! Під всім цим сквером навпроти Обласної ради є підземелля! Вони доволі об’ємні: починаються від вулиці Руської і закінчуються аж за спиною Вячеслава Чорновола. Придивіться уважно до цього пагорба. Можна помітити характерну змійку на поверхні та, присипані землею, входи у нього. Ці підземелля були збудовані німцями як укриття від авіанальотів в часи ДСВ. Про це розповіли Дослідники Львова.
Останні кілька десятиліть входи у підземелля стоять закриті бетонними плитами та засипані землею. Настільки надійно, що навіть корінні Львівяни про нього забули. Але не Дослідники Львова! Кілька бетонних плит та грудка землі – хіба це нас колись зупиняло?
Ось короткий підсумок:
1) Бомбосховище у чудовому стані. Збереглися дерев’яні лавки, ізолятори на стінах. Підлога суха, грибка нема.
2) Схема бомбосховища така ж як і у парку Франка. Тільки тут чисто і є хороші сходи вниз.
3) В бомбосховищі є пляшки та газети датовані 1971 роком. Можна припустити що тут не було людей останніх 48 років! На це ж вказує і наявність алюмінієвого тазіка та тарілки. Буремні 90-і кольоровий метал точно би не пережив.
4) Дивує безгосподарність влади. Чому не зробити тут музей ДСВ чи якусь арт-галерею? Підземелля Львова це дуже потужній бренд. А поруч пакуються автобуси з туристами!
Питаєтеся: «А чи не боялися Ви що воно може бути заміноване?». Відповідь: «Ні, не боявся». Хіба чиїмись какашками. Правда батьки одного з учасників Експлорера тусувалися тут підлітками. Але нових мін вони тут не полишали.
Це бомбосховище не підпадає під сучасні вимоги до споруд ЦО. Тому жодної оборонної цінності не несе. Тут, за словами тих же батьків, збиралися колись «неформали». Напевно через це його совіти і законсервували. 
Бетонна плита піднялася легко. Три голови просунулися у відкритий проєм і одночасно проказали непристойне слово яке означає глибоке здивування. Під нами в землі був величезний коридор зі сходами та гермодверима. Нас охопило відчуття першовідкривачів. Схоже як в дослідників Єгипту які вперше розкопали гробницю Тутанхамона.
Ми скористалися єврейською драбинкою і опинилися три метри під землею. Далі, ледве стримуючи себе щоб не бігти вперед, ми методично обійшли та перефотографували всі кімнати. Дивіться опис і фото внизу.
