Схема такого віджиму дуже проста, до того ж неодноразово відпрацьована. Тут задіяні і НАБУ, і АРМА, і навіть міністерство юстиції.
Ви можете подивитися наше відеорозслідування про цю структуру. Але нижче наведений текст з детальним описом того, як антикорупційні органи в Україні перетворилися на осередок тієї самої корупції.
То ж як це відбувається? Все елементарно: у вас знаходять можливі потенційні порушення, і відразу після цього НАБУ відкриває вам підозру про вчинення корупційних злочинів. Наступний крок на підставі відкритої справи ваші активи арештовують. Але арештовують саме як речові докази у справі про потенційну корупцію. Мовляв би ви саме цими активами ті злочини і вчиняли. Вам блокують доступ до самих активів на увесь час розслідування. Ну а далі вже в гру включається АРМА. Саме їм на час розслідування передаються ваші активи. І вони вже "шукають" потенційного управителя, який і буде керувати вашими активами весь цей час. Про саме проведення конкурсу ми поговоримо трохи згодом, але не дивуйтеся сильно, коли управителем вашого активу, від якого вас відсторонили стане або ваш прямий конкурент, або інша зацікавлена особа.
Давайте для наочності подивимося на конкретні приклади того, як це відбувалося.
Почнемо з першого етапу: відкриття кримінальної справи агентами НАБУ.
Так, згідно Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-18, (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 47, ст.2051), Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
НАБУ достатньо лише підозри або анонімної заяви, аби провести перевірку будь-якого підприємства, де детективам ввижається корупція.
Так сталося, наприклад, з двома ТЕЦ на Львівщині, власників яких, братів Дубневичей, звинуватили в начеб то розкраданні державних коштів не маючи навіть формули розрахунку споживання газу і виробництва електроенергії. Всі обвинувачення будувалися на припущеннях детективів НАБУ про ймовірно втрачену для держави вигоду.
Це лише один з багатьох прикладів того, що НАБУ може відкрити справу, спираючись на власні припущення проти будь-якого бізнесу. Та зазвичай всі ці справи за дивним збігом обставин мають політичне забарвлення.
Рухаємося далі: другий етап – визначення активів судовим рішенням речовим доказом.
Тут все взагалі цікаво – мова йде про те, що на підставі нібито рішення суду актив визнається єдиним майновим комплексом і проходить по справі як речовий доказ.
"У КПК є спеціальна стаття, яка визначає порядок збереження речових доказів. Але ці речові докази і процедуру поводження з ними внесли в закон про АРМУ, і сьогодні АРМА може по штучним і по замовним фактично кримінальним справам брати в управління ці речові докази, спираючись на рішення суду про визнання активів речовими доказами. АРМА є хоч і вирішальною, але лише ланкою в системі рейдерських захоплень. Після такого управління власнику активів фактично нічого не залишається – воно лишається банкрутом. І АРМА не несе жодної матеріальної відповідальності за те, що речовий доказ не був збережений", - коментує ситуація Народний депутат України Дмитро Святаш.
ЗНАЙОМТЕСЯ - КОРУМПОВАНІ АНТИКОРУПЦІОНЕРИ?
Наступний крок: Передача активів АРМІ.
І ось тут зупинимося на невеликий відступ – що ж таке та АРМА і на кого вони працюють: прототип АРМИ ще в 2014 році з’явився як структурний підрозділ МВС Авакова. Проте тоді його очолила досить одіозна персона – Олена Тищенко, яку активно просували на цю посаду зам голови НФ Пашинський та сам Аваков. Це була та сама пані Тищенко, чий чоловік Сергій Тищенко фігурував в скандалі з крадіжкою нафтопродуктів Сергія Курченка. Джерела стверджують, що саме під ці оборудки і був створений той відділ. Та під тиском обуреного суспільства пані Тищенко пішла з посади в кінці 2015 року, а відділ розформували. Проте буквально за місяць з’явилося вищезгадане нацагенство АРМА.
На посаду очільника АРМИ навіть оголосили конкурс, та це була лише формальність – Антон Янчук навіть не відповідав пункту про обов’язкові три роки державної служби на керівних посадах, що не завадило комісії не тільки розглядати його кандидатуру а і обрати саме його.
Виконавчий директор організації Transparency International-Україна Ярослав Юрчишин, який був секретарем комісії з відбору керівника агентства, підтвердив, що конкурс проходив не зовсім гладко:
"У членів комісії були зауваження, оскільки при призначенні заступника міністра юстиції занадто велика спокуса сказати, що влада поставила свого кандидата, - сказав він на зустрічі-презентації обраного глави агентства. - Але більшість в комісії, не без дискусії, зупинилася на Янчуку".
І є підозри вважати, що цей вибір був цілком обґрунтованим – бо саме ж Антон Янчук, який до приходу в Міністерство Юстиції працював в адвокатському об’єднанні "Арцингер". Це саме та адвокатська компанія, український підрозділ якої відстоював інтереси Сергія Курченка в судах проти держави Україна в нафтових справах. Серед адвокатів, які працювали по тій справі, фігурує і Антон Янчук. Саме він з іншими колегами захищали інтереси одіозного Курченка.
А незадовго після цього Янчук очолює таку структуру як АРМА, однією з найгучніші справ яких на той час є саме справа Курченко. Саме та справа, яку не вдалося протягнути через спецпідрозділ МВС та Тищенків, та, здається, вдалося через АРМУ та молодого антикорупціонера Янчука.
Янчук - протеже міністра юстиції Павла Петренка, крім того він був помічником Арсенія Яценюка.
Антон Янчук працював в юридичній фірмі "Арцингер", де його практика була ну дуже вражаюча: адвокати з "Арцингер" лобіювали інтереси близьких до Януковича братів Сергія та Андрія Клюєвих, а також представляло в Україні інтереси Сергія Курченко і обслуговувало близьку до Кремля компанію "Роснефть".
Співробітниця АРМА Олена Галигузова працювала в юридичній фірмі "Лавринович і партнери", засновником якої був відомий екс-глава Вищої ради юстиції при Януковичі і екс-міністр юстиції в уряді Азарова Олександр Лавринович.
Квітко Пилип Ігорович – один з топ-керівників АРМА, який, займаючи керівну посаду в органах державної влади, досі володіє разом зі своєю дружиною бізнесом в окупованому Криму. До речі, саме він був також замішаний в фінансових оборудках депутатів від Народного фронту в Криму. Мова йде про підприємство "Кримзалізобетон", яке намагалося привласнити державні кошти в сумі понад 10 мільйонів доларів. Під час цієї афери Квітко входив до керівництва "Кримзалізобетону".
Віталій Різник, офіційна біографія якого є дуже стриманою і сухою, насправді ж теж не є людиною з вулиці: колишній керуючий Коростенським заводом МДФ, за часів бізнесмена Леоніда Юрушева. Саме його ЗМІ називали одним з головних фінансистів "Народного Фронту", а за часів панування БПП його будівельні фірми отримали декілька дуже вигідних державних замовлень в Києві.
Тож стає очевидним, що казати про незаангажованість керівників та співробітників АРМИ дуже важко.
КОНКУРС
Четвертий етап – найцікавіший: проведення конкурсу АРМОю для визначення управителя на арештовані активи. Починаючи від того, що умови конкурсу зазвичай самі по собі унеможливлюють конкуренцію, і закінчуючи тим, що учасників дискваліфікують без жодних підстав.
Процедура розподілу прав управління конфіскованими активами, яку застосовує АРМА, сама по собі містить ознаки корупції.
Вимоги до претендентів на роль керуючих конфіскованими активами АРМА становить таким чином, щоб допускати або не допускати ту чи іншу комерційну структуру можна було б "в ручному режимі". У самому агентстві журналістам відмовилися пояснити, за якими критеріями пріоритет під час конкурсів віддається тій чи іншій компанії, незважаючи на очевидність того, що фактично АРМА розподіляє доходи комерційних структур, які вони будуть отримувати від управління чужими активами.
Відповідно до Закону "Про державні закупівлі", агентство зобов'язане публікувати інформацію про переможця, а також укладений з ним договір. Журналісти з'ясували, що на сайті системи Prozorro можна знайти безліч оголошень від АРМА, в яких мова йде про розіграші прав на управління об'єктами нерухомого майна. Але з'являються ці оголошення вже після того, як тендерний комітет АРМА визначає переможця. Разом з тим, в Prozorro чи не знаходиться тендерної документації і взагалі ніякої інформації щодо виду послуг для закупівлі, кваліфікаційних вимог до учасників тендерної закупівлі.
На тендерах АРМА систематично порушуються найважливіші принципи тендерних закупівель, встановлені Законом України №922, а саме:
- добросовісна конкуренція серед учасників;
- максимальна економія та ефективність;
- відкритість і прозорість на всіх стадіях закупівель;
- недискримінації учасників;
- об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій;
- запобігання корупційним діям і зловживанням.
Порушується основний принцип проведення конкурсу - змагальність сторін з метою обрання найбільш вигідної пропозиції з найбільш кваліфікованих учасників. У відповідності з обов'язковими вимогами Закону №922, є вимога про участь в конкурсі кількох учасників. У разі, якщо заявлено тільки одну пропозицію, аукціон не відбувається. Разом з тим, за інформацією з сайту АРМА, в ряді тендерів вбачається наявність тільки одного учасника, який вибирався переможцем.
На питання про те, чому АРМА не проводить відкриті торги, в агентстві посилаються на Закон "Про державні закупівлі". У ньому зазначено, що якщо очікувана сума менше 300 тис. Грн, то структура може не проводити аукціон за допомогою Prozorro, а може влаштувати закриті торги або взагалі закупити послугу у єдиного учасника з переговорної процедурі.
У тендерних оголошеннях АРМА, які вивчили журналісти, в графі "очікувана" вартість вказані суми "20" або "25". В оголошеннях зазначено, що певна в полях "очікувана вартість" і "ціна угоди" цифра - це щомісячний розмір винагороди управителя, який становить 20 - 25% (без урахування ПДВ) доходів від управління. Тобто, мізерна сума, завдяки якій АРМА вдається обійти Закон "Про державні закупівлі", є відсотком, який компанія повинна отримати, здійснюючи управління активами.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.19 Закону про АРМА, агентство здійснює управління активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня відповідного року. У 2017 рік ця сума становила 640 000 грн, в 2018 році - 744 600.
За оцінкою журналістів, сума, отримана фірмою-переможцем від здійснення управління активами (здача площ в оренду, наприклад), істотно перевищує ту, яка дозволяє проводити "допорогових" закупівлі в закритому режимі.
ХТО СТАЄ УПРАВИТЕЛЕМ
Можна розглядати будь-які приклади: чи то з двома арештованими ТЕЦ у Львівській області, чи то з бізнес-центром "Гулівер", чи то з агрохолдингом "Росток".
Так, в першому випадку конкурс на обрання управителя для двох Теплоелектроцентралей, від яких фактично залежало життя двох міст, було оголошено за два тижні до старту опалювального сезону, терміни подачі документів були вкрай сміхотворними – 10 днів, а вимоги такими, що навіть досвідчені гравці ринку не змогли зібрати всі необхідні документи для подачі. Проте встигли це зробити і виграти компанія "Гарант-Енерго-М". Проектувальне бюро з Києва, яке не має жодного досвіду в управлінні теплоенергоцентралями, і навіть ліцензії на виконання таких робіт не отримувало, проте має інші видатні показники – уставний капітал розміром 225 тисяч гривень (для керування компанією, яка лише за минулий рік сплатила до бюджету 19 млн гривень податків це досить дивно), є учасником у кримінальній справі в 2016 році. Компанія виграла конкурс, після чого через декілька днів її купили двоє людей: Купчак Володимир Ушинський Олександр. Обидва вони були пов’язані з такими гравцями енергетичного ринку, як Вадим Новінський та Юрій Бойко. Невже досвідчені детективи АРМА цього не помітили?
Що стосується ситуації з БЦ "Гулівер", все виглядає ще цікавіше.
Компанією-управителем для цього активу було обрано компанію, яка володіє найбільш сумнівною репутацією серед відібраних АРМА компаній. Мова йде про ТОВ "Бізнес-Центр "Навігатор", бенефіціарами якої виступають Микола Петренко і Людмила Русаліна.
Микола Петренко також офіційно числиться помічником депутата від фракції "Народний фронт" Сергія Драюка. Згідно з даними фіскальної служби в Київській області, компанія "Бізнес-центр Навігатор" користувалася послугами транзитної конвертаційною групи - незаконно сформувала від неї податковий кредит. Компанія також фігурує в розслідуванні Генеральної прокуратури щодо ухилення від сплати податків на суму понад 20 млн грн. Справи досі незакриті, але і це не стало причиною для керівників АРМИ не допускати їх до конкурсу.
Більше того, є підґрунтя стверджувати, що працівники АРМА сприяли саме цій компанії при обранні переможців тендеру.
Згідно з даними форм звіту про укладені договори з ТОВ "Бізнес-центр" Навігатор ", Головою Тендерного комітету АРМА є Потьомкін Андрій Олександрович, який поставив свій підпис на зазначених формах.
Як зазначено вище, ТОВ "Бізнес-центр" Навігатор "належить Миколі Петренку та Людмилі Русаліній, які виступають основними бенефіціарами групи компаній" Петрус ". За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Петренко і Русаліна також виступають кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) більше 10 товариств, крім ТОВ "Бізнес-центр" Навігатор ".
У двох з цих підприємств (ТОВ "Шполянський кондитерська фабрика", код ЄДРПОУ 32854125, і ТОВ "Зелений берег - СКС", код ЄДРПОУ 33209936) керівником і підписантом, з 17 березня 2016 року до 31 січня 2018 роки значився Потьомкін Володимир Олександрович - рідний брат голови тендерного комітету та начальника юридичного управління АРМА Потьомкіна Андрія.
В групі "Росток-Холдинг", де все почалося з позову Якова Грібова - власника відомого горілчаного бренду - проти головних акціонерів компанії, ситуація з вибором управителя теж виглядає досить дивно.
Спочатку начальник управління з питань управління активами Різник Віталій Сергійович у спосіб не передбачений діючим законодавством, підписав рішення про відсторонення усіх керівників і підписантів 17 підприємств групи компаній "Росток-Холдинг".
І відразу ж АРМА обрала управителем компанію I&U Group Ukraine, бенефіциарним власником якої є Тарасов Сергій Дмитрович. Він є бізнес-партнером Грібова Якова Семеновича, який власне, є ініціатором кримінального провадженні, по якому і здійснюється управління цими активами.
ХТО Ж МУСИТЬ КОНТРОЛЮВАТИ АРМУ
І все це при тому, що за увесь час існування АРМИ так і не було створено спеціальної комісії, яка б мала можливість контролювати роботу АРМИ. Хоча необхідність її створення і закріплена в законі про АРМУ. Тобто бездіяльність Верховної Ради та особисто Президента призвела до того, що вищезгадана АРМА є фактично всемогутньою, бо будь-яка спроба сперечатися з ними розцінюється як пособництво корупції, та й механізму притягнення їх до відповідальності немає.
І навіть те розслідування, яке розпочало НАБУ проти АРМИ є насправді ні чим іншим як мильною бульбашкою та політичним протистоянням певних груп політиків. Це розслідування не може призвести до жодних результатів хоча б тому, що НАБУ не має жодних юридичних механізмів для звинувачень.
Та найбільш цікавим є, що за все це ніхто не несе відповідальності. Керівники АРМИ запевняють, що не мають жодних механізмів компенсації всіх збитків, нанесених людям та державі їхніми горе-управителями. Хоча компенсувати є з чого! Бо, згідно офіційних даних зі звіту АРМИ агентству в управління було передано 125 активів. Станом на 31.12.2017 суб'єктом оціночної діяльності (компанія не названа) було проведено 109 оцінок об'єктів майна, переданих Армі в управління. Їх загальна вартість становила 483 млн. грн.
Що маємо в сухому залишку. Колишні партнери чи друзі керівництва АРМИ та діючої влади збагачуються на арештованих активах за рахунок громадян і держави, а корупція й нині там. Погодьтеся, не дуже схоже на реформи? Скоріш на перенаправлення потоків та узаконене рейдерство.
Вероніка Міронова, Цензор. Нет
